Управління якістю у міжнародному середовищі

Ця контрольна робота підготовлена для студентів економічних спеціальностей, які вивчають дисципліну «Управління якістю у міжнародному середовищі». У матеріалі розглянуто розвиток систем управління якістю на вітчизняних підприємствах, категорії нормативних документів зі стандартизації, модель «Будинок якості» (QFD), а також наведено відповіді на тестові завдання.

Матеріал може бути корисним під час:

• підготовки до практичних занять;
• виконання контрольних робіт;
• підготовки до модульного контролю та іспиту;
• самостійного вивчення дисципліни.

Увага! Робота публікується виключно з навчальною метою. Перед використанням рекомендується ознайомитися з методичними рекомендаціями вашого закладу освіти та адаптувати матеріал відповідно до вимог викладача.

 

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………….……………3

Поняття соціальної відповідальності, її види та принципи………………4

Роль соціальної відповідальності в сучасному бізнесі………………….9

Висновки……………………………………………………………………..15

Список використаних джерел……………………………………………..16

 

 

8. Розвиток систем управління якістю на вітчизняних підприємствах та характеристика діючих систем (БВП, КАНАРСПИ, НОПВУ, НОРМ, СБТ, КСУЯП)

Розвиток систем управління якістю на підприємствах України має тривалу історію, яка формувалася під впливом індустріалізації, централізованої планової економіки та подальшої трансформації до ринкових умов господарювання. На початкових етапах розвитку промисловості якість продукції розглядалася переважно як результат завершального контролю, тобто перевірки готової продукції на відповідність встановленим вимогам. Такий підхід мав суттєві обмеження, оскільки не дозволяв попереджати виникнення дефектів і не охоплював усі стадії виробничого процесу.

У процесі розвитку промислового виробництва поступово сформувалося розуміння необхідності комплексного підходу до забезпечення якості. Це зумовило появу систем, орієнтованих не лише на контроль, а й на планування, організацію та профілактику дефектів. Особливо активний розвиток таких підходів спостерігався у 60–80-х роках XX століття, коли на підприємствах СРСР, у тому числі в Україні, почали впроваджуватися комплексні системи управління якістю продукції (КСУЯП) та низка галузевих методик.

Характерною особливістю вітчизняних систем якості того періоду була їх орієнтація на планово-нормативний підхід, високий рівень стандартизації, а також жорстка регламентація виробничих процесів. У той же час значна увага приділялася людському фактору, дисципліні праці та відповідальності виконавців.

Після переходу України до ринкової економіки відбувся поступовий перехід від вітчизняних моделей управління якістю до міжнародних стандартів серії ISO 9000. Однак історично сформовані системи (БВП, КАНАРСПИ, НОРМ, НОПВУ, СБТ, КСУЯП) залишили значний теоретичний та практичний вплив на сучасні підходи до управління якістю.

Система бездефектного виготовлення продукції (БВП) є однією з перших форм організованого підходу до забезпечення якості у виробничій сфері. Її ключовою ідеєю є досягнення максимально можливого рівня якості шляхом запобігання виникненню дефектів на всіх етапах виробничого процесу.

Основними принципами системи БВП є: персональна відповідальність кожного працівника за якість виконуваної операції; орієнтація на запобігання браку, а не лише на його виявлення; посилення внутрішньовиробничого контролю; стимулювання працівників за бездефектну працю; підвищення виробничої дисципліни.

Важливою особливістю БВП є акцент на людському факторі, оскільки саме виконавець розглядається як ключова ланка забезпечення якості.

Система КАНАРСПИ (якість, надійність, ресурс з перших виробів) була спрямована на забезпечення високої якості продукції вже на ранніх етапах її виробництва, зокрема при виготовленні перших серійних зразків.

Її основні завдання включають: підвищення рівня конструкторсько-технологічної підготовки виробництва; скорочення термінів доведення виробу до стабільних показників якості; забезпечення високої надійності продукції з перших серій; зменшення витрат на доопрацювання та виправлення дефектів.

Система КАНАРСПИ фактично інтегрує процеси проектування та виробництва, що дозволяє забезпечити більш тісний зв’язок між інженерними рішеннями та реальними виробничими умовами.

Система НОПВУ (наукова організація підвищення якості управління)     спрямована на вдосконалення управлінських процесів як ключового чинника впливу на якість продукції. Вона базується на принципах наукової організації управління та системного аналізу.

Основні положення системи: застосування наукових методів в управлінні виробництвом; удосконалення процесів прийняття управлінських рішень; аналіз ефективності управлінських структур; підвищення якості планування та контролю; використання системного підходу до організації виробництва.

Таким чином, НОПВУ акцентує увагу не лише на виробничих процесах, а й на якості управлінських рішень, які безпосередньо впливають на кінцевий результат.

Система НОРМ (наукова організація робіт з підвищення якості) передбачає раціональну організацію праці та виробничих процесів з метою підвищення якості продукції. Вона базується на принципах нормування, стандартизації та оптимізації трудових процесів.

Основні характеристики: встановлення науково обґрунтованих норм виконання операцій; стандартизація технологічних процесів; підвищення ефективності використання ресурсів; удосконалення організації праці;зниження рівня виробничих втрат і дефектів.

НОРМ відіграє важливу роль у формуванні стабільності виробничих процесів та підвищенні їх передбачуваності.

Система безперервного технічного контролю (СБТ) орієнтована на постійний моніторинг якості продукції та технологічних процесів.

Її ключові елементи: безперервний контроль параметрів продукції на всіх етапах виробництва; використання статистичних методів контролю якості; оперативне виявлення відхилень від встановлених стандартів; запобігання виникненню дефектів у процесі виробництва; підвищення точності технологічних операцій.

СБТ є важливим кроком у напрямку переходу від вибіркового контролю до системного моніторингу якості.

Комплексна система управління якістю продукції (КСУЯП) є найбільш розвиненою серед вітчизняних систем управління якістю радянського періоду. Вона передбачає комплексний підхід до управління якістю на всіх стадіях життєвого циклу продукції.

Основні принципи КСУЯП: охоплення всіх етапів життєвого циклу продукції (від проектування до експлуатації); системність управління якістю; інтеграція всіх структурних підрозділів підприємства; планування, забезпечення та контроль якості як єдиний процес; орієнтація на підвищення ефективності виробництва.

КСУЯП стала важливим етапом розвитку системного підходу до якості, оскільки поєднала виробничі, організаційні та управлінські аспекти в єдину модель.

Розглянуті системи управління якістю (БВП, КАНАРСПИ, НОПВУ, НОРМ, СБТ, КСУЯП) відображають еволюцію вітчизняного підходу до забезпечення якості продукції - від простого контролю до комплексного системного управління. Вони заклали методологічну основу для подальшого впровадження міжнародних стандартів якості та сучасних концепцій TQM.

Попри історичний характер цих систем, їх принципи - відповідальність персоналу, профілактика дефектів, стандартизація процесів та системність управління - залишаються актуальними і в сучасних умовах міжнародного ринку.

 

33. Категорії нормативних документів зі стандартизації та види стандартів

 

Нормативні документи зі стандартизації є важливою складовою системи технічного регулювання, оскільки вони встановлюють обов’язкові або рекомендовані вимоги до продукції, процесів виробництва, послуг, методів контролю та оцінювання відповідності. Їх головна функція полягає у забезпеченні єдності підходів до якості, безпечності, сумісності та конкурентоспроможності продукції як на національному, так і на міжнародному рівнях.

У сучасній системі стандартизації України, яка гармонізується з європейськими та міжнародними нормами, нормативні документи виконують роль інструменту регулювання технічних та організаційних вимог у різних сферах господарської діяльності.

До основних категорій нормативних документів зі стандартизації належать такі:

1. Стандарти є базовими нормативними документами, що встановлюють загальні та багаторазово застосовувані правила, вимоги або характеристики щодо об’єктів стандартизації. Вони охоплюють продукцію, процеси, послуги, а також методи випробувань і контролю якості.

2. Технічні умови (ТУ) розробляються для конкретної продукції, на яку відсутній національний стандарт або коли необхідно деталізувати вимоги до виробу. Вони регламентують технічні характеристики, вимоги до якості, правила приймання та контролю.

3. Технічні регламенти - це нормативно-правові акти, які містять обов’язкові вимоги до безпечності продукції або пов’язаних із нею процесів і послуг. Їх виконання є обов’язковим для всіх суб’єктів господарювання.

4. Кодекси усталеної практики (настанови, правила) містять рекомендації щодо практичного застосування стандартів або організації виробничих процесів. Вони мають допоміжний характер і сприяють правильному впровадженню стандартів у практичну діяльність.

5. Класифікатори техніко-економічної інформації - нормативні документи, які забезпечують систематизацію, кодування та єдине трактування інформації про продукцію, види діяльності, ресурси тощо.

Стандарти класифікуються за різними ознаками, що відображає їх багатофункціональність та сферу застосування.

За рівнем затвердження

Міжнародні стандарти - розробляються міжнародними організаціями (наприклад, ISO, IEC) і застосовуються для уніфікації вимог у глобальному масштабі.

Регіональні стандарти - діють у межах певних економічних або географічних об’єднань (наприклад, європейські стандарти EN).

Національні стандарти - затверджуються державними органами стандартизації (в Україні - ДСТУ) і діють на території країни.

Стандарти організацій (підприємств) - розробляються окремими суб’єктами господарювання для внутрішнього використання з метою регулювання виробничих процесів.

За об’єктом стандартизації: стандарти на продукцію; стандарти на процеси виробництва та технології; стандарти на послуги; стандарти на методи контролю, випробувань і вимірювань; стандарти на терміни та визначення.

За сферою застосування: міжгалузеві стандарти; галузеві стандарти; загально-технічні стандарти; спеціалізовані стандарти.

За ступенем обов’язковості: обов’язкові стандарти, виконання яких визначається вимогами законодавства (переважно у сфері безпеки); добровільні (рекомендаційні) стандарти, які застосовуються суб’єктами господарювання за потребою для підвищення якості та конкурентоспроможності.

Таким чином, система нормативних документів зі стандартизації є багаторівневою та охоплює різні аспекти регулювання виробничої та управлінської діяльності. Стандарти, технічні регламенти, технічні умови, кодекси практики та класифікатори утворюють цілісну нормативну базу, що забезпечує єдність вимог до продукції та процесів. Різноманітність видів стандартів дозволяє ефективно регулювати як національний, так і міжнародний ринок, сприяючи підвищенню якості та конкурентоспроможності продукції.

 

58. Замість знаків питання в матричній моделі «Будинку якості» необхідно вказати відповідні позначення та найменування, а також охарактеризувати сферу застосування даної моделі в процесі управління організацією

Матрична модель «Будинок якості» є центральним інструментом методології QFD (Quality Function Deployment - розгортання функції якості), яка забезпечує формалізований перехід від вимог споживача до технічних характеристик продукції. Дана модель використовується для системного узгодження маркетингової інформації з інженерно-технологічними параметрами виробу та є ключовим елементом клієнтоорієнтованого управління якістю.

1. Структурні елементи матричної моделі «Будинок якості»

Модель має ієрархічну матричну структуру, яка умовно поділяється на взаємопов’язані блоки, кожен з яких виконує специфічну аналітичну функцію.

Ліва частина матриці - «голос споживача» (WHATs). У даному блоці відображаються вимоги споживачів (Customer Requirements), що формують очікування щодо продукту або послуги. Вони відображають якісні та функціональні характеристики, які мають бути реалізовані виробом. Додатково у цьому блоці можуть визначатися: ступінь важливості кожної вимоги; результати маркетингових досліджень; оцінка споживачами конкурентних продуктів.

Верхня частина матриці - технічні характеристики (HOWs). У верхньому блоці фіксуються технічні параметри продукту, які забезпечують реалізацію вимог споживача. До них належать: інженерні та конструктивні характеристики виробу; технологічні параметри; показники продуктивності, надійності, безпеки та якості; вимірювані технічні показники. Ці параметри є керованими змінними в процесі проектування та виробництва.

Центральна матриця взаємозв’язків. Центральна частина моделі відображає ступінь взаємозв’язку між вимогами споживачів (WHATs) та технічними характеристиками (HOWs). Для позначення сили зв’язків застосовується стандартизована система оцінювання:

9 балів (●) - сильний взаємозв’язок;

3 бали (○) - середній взаємозв’язок;

1 бал (△) - слабкий взаємозв’язок;

відсутність позначення - зв’язок відсутній.

Даний блок дозволяє кількісно оцінити вплив технічних характеристик на задоволення потреб споживача.

«Дах будинку» - кореляційна матриця технічних характеристик. Верхня трикутна частина моделі відображає взаємозв’язки між технічними характеристиками.

Кореляції можуть бути:

- позитивними (▲) - покращення одного параметра сприяє покращенню іншого;

- негативними (▼) - покращення одного параметра погіршує інший, що вказує на наявність технічного компромісу.

Цей елемент є критично важливим для виявлення внутрішніх суперечностей у конструкції виробу та оптимізації проектних рішень.

Права частина - конкурентний аналіз.  У цьому блоці здійснюється порівняльна оцінка продукту підприємства з продукцією конкурентів за ступенем задоволення ключових споживчих вимог.

Здійснюється: бальна оцінка конкурентних продуктів; визначення рівня задоволеності клієнтів; аналіз конкурентних переваг і недоліків.

Нижня частина - технічні пріоритети та цільові значення. У нижньому блоці визначаються: вагові коефіцієнти технічних характеристик; пріоритетність їх удосконалення; цільові (нормативні) значення параметрів; напрями технічного розвитку продукту.

Цей елемент забезпечує кількісне обґрунтування управлінських рішень у процесі проектування.

2.Сфера застосування моделі «Будинок якості»

Модель QFD має широке прикладне значення у сучасному управлінні організаціями, зокрема у сфері управління якістю та інноваційного менеджменту.

Проектування нової продукції. Модель використовується для трансформації споживчих вимог у технічні специфікації, що дозволяє створювати продукцію, максимально адаптовану до ринкових очікувань.

Модернізація існуючих виробів. Застосування HoQ дозволяє ідентифікувати слабкі місця продукції, визначити пріоритети вдосконалення та підвищити її конкурентоспроможність.

Система менеджменту якості підприємства. Модель інтегрується у процесний підхід до управління якістю, забезпечуючи узгодження діяльності різних підрозділів підприємства з вимогами споживачів.

Стратегічне управління та інноваційний розвиток. «Будинок якості» застосовується як інструмент стратегічного планування, орієнтованого на формування довгострокових конкурентних переваг та розвиток клієнтоорієнтованої моделі бізнесу.

Таким чином, матрична модель «Будинок якості» є науково обґрунтованим інструментом управління якістю, що забезпечує формалізацію взаємозв’язку між вимогами споживачів і технічними характеристиками продукції. Її використання підвищує ефективність прийняття управлінських рішень, сприяє оптимізації проектних рішень та забезпечує конкурентоспроможність підприємства в умовах динамічного ринку.

 

80. Система управління якістю у міжнародному середовищі, що ґрунтується на підвищенні технічного рівня і якості виробів (збільшення моторесурсу)

1) СБП

2) БВП

3) НОРМ

4) КС КЯП

88. Принцип менеджменту якості, при якому система управління організацією будується на основі управління мережею процесів – це:

1) процесний підхід;

2) системний підхід;

3) лідерство;

4) прийняття рішень на основі фактів.

96. Обов’язкова сертифікація проводиться на відповідність вимогам нормативної документації стосовно:

1) безпеки життя та власності громадян;

2) взаємозамінності й відповідності продукції;

3) естетичності продукції;

4) економічності продукції.

 

103. Метод статистичного контролю якості, що дозволяє відслідковувати стан процесу в часі і впливати на нього до того, як він вийде з-під контролю:

1) діаграма Парето;

2) причинно-наслідкова діаграма Ісікави;

3) метод контрольних карт;

4) діаграма розшарування.

 

105. До складу витрат на оцінювання якості належать:

1) витрати на функціонування підрозділів контролю, внутрішніх лабораторій та служб метрологічного забезпечення;

2) витрати, пов’язані з побудовою та функціонуванням системи менеджменту якості;

3) витрати на перероблення браку товарних виробів;

4) суцільний контроль усієї партії виробів у випадку незадовільних результатів вибіркового контролю.

 

Список використаних джерел

 

1.                Лисенко Ю. В., Пономаренко В. С. Управління якістю: теорія та практика. Харків: ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2017. 312 с.

2.                Момот О. І. Менеджмент якості та елементи систем управління якістю. Київ: КНЕУ, 2016. 284 с.

3.                Дикань В. Л., Бабаєв О. О. Управління якістю продукції та послуг. Харків: УкрДУЗТ, 2018. 256 с.

4.                Шаповал М. І. Менеджмент якості. Київ: Кондор, 2017. 496 с.

5.                Краснокутська Н. С. Управління якістю продукції та послуг. Харків: ХНЕУ, 2019. 310 с.

6.                Сумець О. М. Системи управління якістю: теорія і практика. Київ: Хай-Тек Прес, 2018. 352 с.

7.                Тарасенко І. О. Сучасні системи управління якістю в організаціях. Київ: Центр учбової літератури, 2020. 276 с.

8.                Бондаренко О. В. Менеджмент якості та конкурентоспроможність підприємств. Київ: КНТЕУ, 2016. 240 с.

9.                Глухова В. І. Стандартизація та управління якістю. Львів: Львівська політехніка, 2021. 298 с.

10.           Коваленко О. В. Міжнародні системи управління якістю (ISO 9000). Київ: Алерта, 2022. 220 с.

Висновок

У контрольній роботі розглянуто основні питання управління якістю у міжнародному середовищі, особливості розвитку систем управління якістю на підприємствах України, види нормативних документів зі стандартизації та принципи застосування моделі «Будинок якості». Наведені матеріали можуть слугувати прикладом оформлення контрольної роботи та допомогти студентам краще засвоїти навчальну дисципліну.

Якщо цей матеріал був для вас корисним, залишайте коментарі та переглядайте інші навчальні матеріали на блозі.

На практиці знання систем управління якістю необхідне майбутнім менеджерам для організації ефективної роботи підприємств, впровадження міжнародних стандартів ISO та підвищення конкурентоспроможності продукції на світовому ринку.