кут падіння, кут отвору , коефіцієнт заглиблення приміщення для робочого місця

Глибина асистентської 5 метрів, відстань від верхнього краю вікна до підвіконня 2м, вистота ід підлоги до підвіконня 0,8 м, проекція видимої частини небосхилу на скло по вертикалі при визначенні з робочого місця (1,4 м від вікна) знаходиться на висоті 0,3 м від верхнього краю вікна. Виконайте схематичний малюнок дослідження за даними умовами задачі. За тангенсом кута падіння та кута затінення, з використанням таблиць натуральних тригонометричних величин розрахуйте кут падіння, кут отвору , коефіцієнт заглиблення приміщення для робочого місця і оцініть результати.

2. Визначення кута падіння a (кут АВС на найбільш віддаленому від вікон робочому місці, утвореного горизонтальною лінією чи площиною АВ від робочого місця дл нижнього краю вікна (підвіконня) та лінією (площиною) від робочого місця до верхнього краю вікна АС) 

Розрахунок кута отвору:

tg a = ВС/АВ (див. таблицю тангенсів), де a - кут падіння;

tg b = ВД/АВ (див. таблицю тангенсів), де b - кут затінення;

Ð g =Ða - Ðb, де Ð g – кут отвору.

Умовні позначки:

ВС – висота від верхнього краю вікна до рівня робочої поверхні, м;

АВ – відстань від вікна до найбільш віддаленого робочого місця, м;

ВД – відстань від точки проекції на склі вікна вершини затінюючого об’єкта до рівня робочої поверхні, м.

У зв’язку з тим, що цей кут утворює з лінією засклення вікна прямокутний трикутник, то його визначають за тангенсом – відношенням висоти вікна ВС над рівнем робочого місця (протилежний катет) до відстані від вікна до робочого місця АВ (прилеглий катет). За значенням тангенсу в таблиці 3 знаходять кут падіння a.

3. Визначення кута отвору g (кута САD, під яким з робочої точки видно ділянку неба). Цей кут визначають як різницю між кутом падіння a та кутом затінення b-кутом DАВ на робочому ж місці між горизонталлю та площиною від робочого місця до вершини затінюючого об’єкта – будівлі, дерев, гір (див. схему, мал. 4.1) .

Для визначення кута затінення знаходять на вікні точку перетину лінії (чи площини) від робочого місця до вершини затінюючого об’єкту Д, ділять величину катета ВД на АВ (тангенс кута затінення), а в таблиці знаходять кут затінення b.

4. Визначення коефіцієнта заглиблення приміщення – відношення відстані від вікна до протилежної стіни ЕF в метрах, до висоти верхнього краю вікна над підлогою СЕ в метрах. За гігієнічними нормативами цей коефіцієнт не повинен перевищувати 2 для житлових, навчальних та їм подібних приміщень.

Визначення кута падіння

Цей показник характеризує кут, під яким падає з вікна світлове проміння на дану горизонтальну поверхню в приміщенні на робоче місце. Для визначення кута падіння потрібно провести дві лінії

Лінія ВС проводиться горизонтально з центральної точки поверхні робочого столу до віконної рами, лінія АВ – від робочого столу (з тієї ж точки) до верхнього зовнішнього краю вікна. Кут ABC і є кут падіння.

Оскільки трикутник ABC є прямокутним, то tg ÐABC = АС / ВС. Катет АС – є відстань по вертикалі між поверхнею робочого столу і верхнім краєм вікна. При висоті поверхні робочого столу над підлогою, рівній висоті підвіконня, цей катет відповідає висоті вікна. Катет ВС – відстань від центральної точки поверхні робочого столу до вікна. Ці катети потрібно зміряти.

Приклад: Висота вікна АС = 1,6 м; відстань від робочого місця до вікна ВС = 2,5 м.

tg ÐABC = 1,6 / 2,5 = 0,640. Знаючи тангенс кута, можна визначити сам кут. У нашому прикладі кут падіння ABC = 33°.

Кут падіння на робочому місці повинен бути не менше 27°. У міру видалення робочого місця від вікна кут падіння зменшуватиметься і, отже, освітленість стане гірше. Кут падіння залежить також від висоти вікна. Чим вище вікно, тим кут падіння більше.

1.1 Визначення кута отвору

Кут отвору характеризує величину ділянки небозводу, світло від якого падає на робоче місце і безпосередньо освітлює робочу поверхню.

Кут отвору утворюється двома лініями (рис. Рисунок 4.3). Лінія АВ (як і при визначенні кута падіння) сполучає робоче місце з верхнім (зовнішнім) краєм вікна. Лінія BE йде від робочого місця до вищої точки будівлі або дерева, що стоїть навпроти. Кут ABE і є кутом отвору.

Для його визначення одна людина сідає за робочий стіл і в думках проводить пряму лінію від поверхні столу до найвищої точки протилежної будівлі. Інша людина, по вказівці першого, відзначає на склі вікна крапку, через яку ця лінія проходить, і фіксує цю крапку (на рис. Рисунок 4.3 це крапка D).

Потім вимірюють відстань по вертикалі DC між цією крапкою і поверхнею робочого столу і відстань по горизонталі СВ від вікна до робочого столу. Відношення DC до СВ є tg ÐDBC. Кут отвору ABD є частиною кута падіння ABC мінус кут DBC.

Приклад: Допустимо, що уявна лінія BE, що йде від поверхні робочого столу до вищої точки протилежної будівлі, перетинає вікно в крапці D на висоті 1,2 м від поверхні робочого столу. Робочий стіл знаходиться від вікна на відстані 2,5 м.

tg ÐDBC = DC / СВ = 1,2 / 2,5 = 0,480. Кут падіння ABC з вказаного вище прикладу рівний 33°. Кут ÐABD = ÐABC – ÐDBC = 33° – 26° = 7°.

Кут отвору не повинен бути менш 5°. Чим більша ділянка неба, яку видно з вікна, тим більше кут отвору, тим краще освітлення. Для забезпечення більшого кута отвору необхідно, щоб відстань між будівлями, обстежуваним і проти стоячими, була не менше подвоєної висоти вищої з цих будівель.

1.2 Визначення ступеня поглинання світла стеклами

Визначення відсотка поглинання світла при проходженні його через шибки виробляється за допомогою люксметра, при цьому фотоелемент послідовно накладають на зовнішню і внутрішню поверхні досліджуваного скла (або стекол) так, щоб світлочутлива поверхня була розташованою назовні. По різниці освітленості на зовнішній (Е_З) і внутрішній (Е_В) поверхнях стекла визначають коефіцієнт поглинання світла у відсотках

                                                      

Якщо неможливо безпосередньо визначити коефіцієнт поглинання світла стеклами, то при розрахунках необхідно вводити стандартний (прийнятий середній) коефіцієнт на поглинання – 10% при одинарному склінні і 40% при подвійному, і величину очікуваної по розрахунку освітленості необхідно відповідно помножити на 0,9 і 0,6 (по кількості проходячого через скло світла).