Психологія

1 Обгрунтувати короткий історичний огляд щодо появи професій які відносяться до психологічної допомоги

Упродовж ХХ століття науки про людину розвивалися нерівномірно. Природничі та суспільні науки інтенсивно розвивалися з кінця ХІХ ст. - та до початку 20-х років ХХ ст.

У середині 30-х років спостерігається уповільнення темпів розвитку наук про людину, ліквідовані як наукові напрямки педологія, психотехніка. Розвиток психологічних наук активізується лише наприкінці 50-х - на початку 60-х років.

У другій половині ХХ ст. суттєво змінюється взаємозв'язок між різними науками, які вивчають людину як організм і особистість, як явище природи і історії, як предмет виховання і навчання тощо.

Безпосередньо дотичними стають природознавство і суспільні науки, медицина та педагогіка, економічні та технічні науки. До вивчення людини наближаються і фізико-математичні науки.

На межі біохімії, ендокринології, фізіології ВНД та психології виникає психофармакологія; на межі кібернетики, біології, фізіології та психології - біоніка з її основними розділами: моделюванням мозкових структур, аналізаторів зовнішнього середовища.

Встановленню взаємопереходів між різними науками, які традиційно вважалися несуміжними, сприяють суттєві зрушення в загальній структурі науки.

Антропологізуються технічні науки. По-перше, це пов'язано з технікою зв'язку і передбачає розробку технічного відтворення процесів людської комунікації (передача та прийом інформації, комунікаційні системи тощо);

По-друге, суттєво змінюються функції людини в сфері матеріального виробництва, зокрема, зростає значення функції регулювання та контролю за автоматичними системами. І хоча спостерігається автоматизація не лише фізичної, але й розумової праці, однак людина залишається вирішальною ланкою в діяльності та функціонуванні будь-якої системи.

По-третє, при розробці техніки враховуються можливості людини управляти нею.

Таким чином, спостерігається взаємопроникнення технічних та антропологічних наук.

Антропологічні науки вивчають людину як біологічний вид, акумулюють знання про біологію людини. У XX ст. суттєво змінилося їх становище у загальній системі біологічного знання. Перш за все, це пов'язано з розвитком теоретичної медицини, яка синтезувала в собі найважливіші досягнення всіх біологічних наук стосовно норм та патології людського організму. Тому теоретична медицина та інші біологічні науки чимдалі більше впливають на наукове пізнання людини загалом.

Людину як суспільну істоту, а також людство у розумінні, тотожному із суспільством, вивчають гуманітарні науки. В них також відбуваються значні зміни. Виникають наукові дисципліни, які доповнюють уже існуючі суспільні науки. Серед них:

o ергономіка - спеціальна наука про трудову діяльність людини, що вивчає економічну організацію виробництва і соціальні функції роботи людини;

o семіотика - наука про знакові системи. Для вивчення механізмів культурного розвитку людини ця дисципліна має таке ж значення, як ергономіка для розуміння трудової діяльності;

o аксіологія - наука про цінності життя і культури. Поглиблюється вивчення проблем людини на межі антропологічних та гуманітарних наук.

На базі психології, логіки і теорії пізнання, з одного боку, та нейрофізіології і біофізики - з іншого, складається евристика - загальна теорія мислительного пошуку і творчого мислення людини.

У природничих науках накопичуються дані про класи біологічних властивостей людини, виявлення і становлення яких вібдувається в соціальних умовах.

Вікова фізіологія і морфологія вивчають вікові особливості і основні фази онтогенетичного розвитку особистості.

Сексологія досліджує закономірності статевого диморфізму в філогенезі та онтогенезі; біологічні й соціальні механізми утворення статі, періодизацію статевого диморфізму, його вплив на загальносоматичний, нервово-психічний, особистісний розвиток людини.

Соматологія розробляє вчення про цілісність людського тіла, його структурно-динамічну організацію, типи тілобудови.

Комплексне вивчення біологічної та соціальної природи людини передбачає синтез знань, які накопичені антропологічними та гуманітарними науками. І найважливішим завданням при цьому є виявлення взаємозв'язків між первинними природними властивостями та соціально обумовленими якостями людини.

Таким чином, у центрі сучасної науки стоїть проблема людини, що пов'язано з принципово новим взаємовідношенням між науками про природу і суспільство.

  

2. Проаналізувати особливості прикладної психології: основні задачі, галузі

Розвиток практичної психології тісно пов'язаний з розвитком техніки, виробництва та суспільних відносин. І хоча практична психологія не має на сьогодні чітко усталеної, завершеної структури, можна виділити ряд основних її напрямів.

Основним принципом виділення структурних компонентів практичної психології виступають сфери соціальної практики, які є специфічними для діяльності практикуючих психологів.

У структурі практичної психології виділяють наступні складові:

1. Політична психологія, основними завданнями якої є:

o формування громадської думки засобами психології, ЗМІ;

o передвиборна боротьба;

o створення позитивного іміджу політичного лідера;

o соціально-психологічна експертиза проектів законів, указів, державних програм і рішень з метою запобігання стихійним масовим заворушенням, актам непокори тощо.

2. Практична психологія економіки й бізнесу, основними завданнями якої є:

-соціально-психологічне навчання людей для роботи у нових економічних умовах;

- створення найбільш ефективної структури управління підприємством, навчання доцільним прийомам діяльності управлінців;

- стратегія розвитку соціального партнерства або розв'язання різного роду конфліктних ситуацій та розробка заходів щодо попередження непорозумінь у майбутньому;

- застосування психологічних механізмів актуалізації потреб людини за допомогою реклами.

3. Практична психологія освіти спрямована на підвищення ефективності процесів навчання і виховання. Психологія допомагає у конструюванні змісту навчання, яке передбачає створення різноманітних програм для шкіл різного типу; визначення відповідності програм цілям виховання і навчання, відображення запитів суспільства в навчальних програмах; визначення послідовності вивчення різних предметів і відповідності навчального матеріалу віковим можливостям учнів.

Гострою залишається проблема контролю знань - екзаменів, колоквіумів, тестів, конкурсів, які ще не дають повної інформації про розвиток учнів, але негативно відбиваються на їх соматичному та нервово-психічному здоров'ї. До сфери спільних інтересів психологів і педагогів належать:

o вивчення причин низької навчальної компетентності учнів;

o аналіз та експертиза методів, які використовуються в навчальному процесі;

o профорієнтаційна робота та розробка рекомендацій щодо вибору професії;

o профілактика та корекція девіантної поведінки дітей;

o робота з малими контактними групами у шкільному середовищі;

o відбір до спеціальних закладів розумово відсталих дітей, дітей-інвалідів;

4. Психологія сім "і та соціально-психологічного захисту населення передбачає вирішення наступних завдань:

-забезпечення регуляції подружніх стосунків;

-надання допомоги щодо виховання дітей у сім'ї;

- діагностико-корекційна робота із соціальним оточенням сім'ї;

- попередження суїцидів, стабілізація емоційного стану, зняття тривожності, активізація механізмів психологічної підтримки та розвиток навичок взаємодопомоги, формування позитивної життєвої перспективи;

- прищеплення нових форм поведінки в оточенні та в сім'ї, які б сприяли реабілітації та збереженню психічного здоров'я особи.

В Україні певний розвиток отримали соціальні служби для молоді, в яких також працюють практичні психологи.

При центрах соціальних служб для молоді діють 1250 формувань, серед них:

o служби негайної психологічної допомоги - "Телефони довіри";

o центри ресоціалізації та реабілітації дітей та молоді;

o клуби дітей-інвалідів;

o консультативно-діагностичні служби для тих, хто вступає в шлюб;

o школи лідерів дитячих громадських організацій;

o соціальні служби "Пошта довіри";

o клуби "Молода сім'я";

o служби знайомств;

o молодіжні біржі праці та агентства зайнятості тощо.

5. У клінічній психології основними завданнями є:

-реабілітація людей, які перенесли захворювання, мають хронічні та невиліковні хвороби;

- формування здорового способу життя;

- розробка вітчизняних методик, які враховують особливості соціальних умов їх застосування.

Практична психологія в медицині функціонує сьогодні на досить високому рівні. Створена мережа установ, пов'язаних з діагностикою і терапією відхилень психіки, психіатричні клініки, інститути нейрохірургії, органопатології, нервових захворювань, реабілітаційні центри, центри психічного здоров'я, консультативні служби.

6. Військова та спортивна психологія. Центральною проблемою, яка розв'язується в межах цього напрямку, є проблема протиборства та змагальності. Основними завданнями при цьому є:

o забезпечення досягнення мети, поставленої перед індивідом чи групою, чітке виконання розподілених функцій;

o терапія психічних травм, отриманих внаслідок виконання професійних функцій;

o підготовка до дій в екстремальних умовах;

o прогнозування поведінки людини в умовах змагання та бойових дій;

o відбір на посади, поділ кадрів у команді, підрозділі;

o розробка критеріїв і методів відбору спортсменів;

o оптимізація взаємодії людина-техніка;

o розробка діагностичних і дослідницьких методів.

7. Юридична психологія вирішує наступні практичні завдання:

- корекція структури особистості, її окремих рис;

- психологічна реабілітація співробітників правоохоронних органів;

- профвідбір та контроль процесу професійної адаптації;

- аналіз криміногенного стану тощо

Пенітенціарна психологія тісно пов'язана з юридичною і займається проблемами перевиховання, виправлення особистості засудженого, його реадаптацією.

8. Екологічна психологія віднаходить психологічні можливості зміни способу життя людини в нових умовах довкілля; проводить терапію ускладнень та травм, що виникають у процесі різних змін умов життя, формує свідому екологічну поведінку особистості.

Розвиток прикладної психології сприяв появі таких самостійних її напрямків: психокорекції; психотерапії; психореабілітації; психогігієни.

3. Проаналізувати основні задачі, які вирішує психодіагностика

Предмет психодіагностики - опис конкретної людини в термінах загальної генералізованої психологічної моделі особистості отриманої в ході цілеспрямованої оцінки індивідуальних особливостей психологічної регуляції діяльності і поведінки обстежуваного.

Згідно з визначенням Ю.М.Забродин, предметна область психодіагностики включає в себе два типи завдань: науково-дослідні; науково-практичні.

1. Науково - дослідницькі завдання підрозділяються на наступні класи:

• методологічні, включають фундаментальні принципи, визначення предмета, категоріальну базу, загальну теорію методу:

• теоретичні, включають розробку теорії і побудова зазначених вище трьох груп моделей; теорію вимірювання психічних явищ з питаннями збору, аналізу і психологічної інтерпретації даних, і т.п.

• експериментальні, пов'язані з емпіричним дослідженням нових закономірностей і механізмів психічної регуляції поведінки і механізмів розвитку психіки суб'єкта, а також з відпрацюванням та апробацією нових методів і технік психодіагностики.

2. Практичні завдання включають класи завдань:

• інформаційні (вимірювальні) пов'язані з визначенням параметрів психодіагностичної моделі відповідної психологічної структури моделі особистості, моделі інтелекту, моделі здібностей «чорт», «ознак» і т.п.

• технологічні (інструктивні), що включають питання аналізу оцінки, конструювання психодіагностичного методу;

• інтерпретаційні (прогнозно-орієнтовані), що включають процедуру та порядок складання психодіагностичного висновку;

• коригувальні (психологічного впливу), що включають техніку психологічної бесіди, супроводу та підтримки, консультаційні методи, техніки особистісної захисту, медитації, тренінги різного роду, техніки розвитку і т.п.

В цьому контексті самостійною підставою традиційне виділення психодіагностичних завдань у вузькому (прагматичному) сенсі, яке задає відмінності по цілям і практичним завданням діяльності психодіагноста і визначає весь комплекс (план) його професійної діяльності, Приватними прикладами тут є завдання:

• професійної орієнтації, супроводу професійної кар'єри і особистісного вибору.

• професійного відбору і розподілу, професійної адаптації та рекреації, профпідготовки, управління станом, управління розвитком і ін.

• психологічного консультування і допомоги у вирішенні соціальних та особистісних проблем.

Важливою обставиною при визначенні завдань психодіагностики є міра і ступінь та відповідальність психолога: вона істотно вища при вирішенні практичних завдань, і тут в справу вступає етика практичного психолога.

Основні завдання психодіагностики, як науки полягають у: побудова науково-обгрунтованих даних і достовірних висновків про специфічні закономірності психічної регуляції діяльності і поведінки як особистості в цілому (розробка загальної генералізованої моделі особистості та її модифікацій), так і конкретного обстежуваного суб'єкта з наступним висновком про ймовірних параметрах деят-ти і про стан суб'єкта в реальних умовах його життя.

4. Охарактеризувати психологічне консультування як вид практичної діяльності психолога

Психологічне консультування є особливим видом діяльності практичного психолога, головним завданням якого є надання різним верствам населення консультативної допомоги з психологічних питань. Шкільні психологи, наприклад, консультують батьків з питань проблемних відносин із дітьми, вчителів та учнів – з питань взаємин між собою, з проблем поганого засвоєння дітьми шкільної програми, розвитку їхніх інтелектуальних та творчих здібностей, з питань профорієнтації. Психологи служб з подолання наслідків надзвичайних ситуацій можуть консультувати рідних та близьких тих, хто постраждав у надзвичайних ситуаціях, катастрофах. Медичні психологи надають рекомендації хворим щодо психологічних можливостей подалання хвороб, роз’яснюють  рідним тяжко хворих, як необхідно з ними себе поводити, як створити позитивний психологічний клімат, що сприятиме одужанню пацієнта.

Метою психологічного консультування є також допомога клієнтові у дослідженні власної особистості, у розумінні своїх відносин з оточуючим світом, оцінці своїх проблем.

Виділяють такі види психологічного консультування:

1.                інтимно-особистісне консультування;

2.                сімейне консультування;

3.                психолого-педагогічне, психолого-управлінське консультування;

4.                ділове консультування.

Інтимно-особистісне консультування здійснюється з проблем психологічних або поведінкових недоліків, взаємин з оточуючими, з приводу різноманітних страхів, переживань з приводу невдач, особистісних криз.

До сімейного консультування вдаються з метою попередження  чи розв’язання сімейних конфліктів, з проблем встановлення взаємовідносин з колишніми чоловіками та дружинами після розлучення.

Психолого-педагогічне консультування передбачає обговорення питань навчання та виховання дітей, вдосконалення педагогічного керівництва, управління дитячими та дорослими групами.

Ділове консультування пов’язане з наданням допомоги при виборі професії, організації праці, при вирішенні питань з підвищення працездатності персоналу та психології ведення переговорів з партнерами.

За тривалістю співпраці психолога та клієнта розрізняють: разову консультацію (45-60 хв.), короткотермінове консультування (3-4 зустрічі), середньотермінове консультування (10-15 зустрічей), тривале консультування (упродовж року). Психолог, який займається психологічним консультуванням, повинен мати вищу психологічну освіту, достатній практичний досвід роботи у ролі психолога-консультанта, підтверджений відповідними сертифікатами.

5. Дати визначення поняття «заказник»

«Заказники» - це банда, яка здійснює злочин по «замовлення». Виконуючи замовлення, вона надає силовий тиск на конкурентів в світі бізнесу, завдають їм майновий й інша шкода, аж до фізичного знищення. Групи «заказників» нечисленні, мають прекрасну фізичну і бойову підготовку, добре озброєні, відрізняються ретельної конспірацією.