Історія України

Варіант №4

1. З’ясувати причини реформ 60-70-х рр. Х1Х ст. у Російській імперії та їх наслідки для України

Селянська реформа. 19 лютого 1861 р. цар Олександр ІІ підписав маніфест і серію законів про скасування кріпосного права. Українські губернії були поділені на три окремі групи: лівобережні (Полтавська, Чернігівська і частина Харківської), правобережні (Київська, Подільська і Волинська) та південні (Катеринославська, Таврійська і Херсонська), в яких розподіл землі відбувався за трьома «Місцевими положеннями», що відповідало земельним відносинам між поміщиками та селянами.

Особливості аграрної реформи:

1. Звільнення селян відбувалося не одноразовим рішенням, а поетапно і мало тривати 20 років. Селяни спочатку переходили на становище тимчасово зобов’язаних (протягом 2-х років складалась і підписувалась так звана уставна грамота – своєрідний договір селянина з поміщиком про умови звільнення).

2. Тимчасово зобов’язаний селянин повинен був викупити наділ, після чого він ставав селянином-власником. Як правило, він платив 20% суми, а решту за нього платила держава. Селянин зобов’язувався виплачувати державі борг у кредит протягом 49 років.

3. Після закінчення 20-річного терміну (1881 р.) було прийнято закон про обов’язковий викуп, інакше селянин втрачав право на земельний наділ. З 1883 р. категорія тимчасово зобов’язаних селян перестала існувати.

Таким чином, селянська реформа внесла істотні зміни в правове становище селянства України. А саме:

− селянин мав право самостійно вирішувати сімейні і господарські питання;

− набувати у власність нерухоме майно;

− займатися торгівлею і різними промислами;

− селянин ставав суб’єктом судового процесу – за ним закріплювалось право подавати позов і відповідати в суді тощо. В 1866 р. селянська реформа була поширена на державних селян Лівобережної та Південної України, а в 1867 – на державних селян Правобережної України.

Земська реформа 1864 р. проводилась у шести із дев’яти українських губерній (за винятком Правобережної України, де земства були запроваджені аж 1911 р.). Відповідно до цієї реформи у губерніях і повітах створювалися виборні (на три роки) земські установи, що мали дві ланки: земські збори і земські управи. Оскільки вибори до земських зібрань відбувалися на основі майнового цензу, то провідне місце в них посідали поміщики. Земства не мали політичноївлади і відали лише місцевими господарськими та культурно-освітніми проблемами (наприклад, міністерство освіти покривало 14% коштів на утримання шкіл, 2% давало духовенство, а 84% – земства). Уся діяльність органів земського самоврядування перебувала під наглядом губернатора і міністра внутрішніх справ. Недоліком земської реформи було те, що вона повисла в повітрі, не було загальнодержавного органу, котрий би координував діяльність земств, а також земства не створювались нижче повітів. Тільки в 1914 р. було створено Всеросійський земський союз, а в 1917 р. Тимчасовий уряд утворив земства у волостях.

Міська реформа 1870 р.  спочатку була проведена лише в шести містах України: Києві, Харкові, Херсоні, Катеринославі, Полтаві і Миколаєві, а згодом в інших українських містах. Згідно з нею створювалися виборні (на 4 роки) міські думи як розпорядчі та міські управи, як виконавчі органи. Вибори відбувалися на основі майнового цензу. У виборах брало участь все населення, що платило податки. Міські думи і міські управи займалися в основному питаннями життєдіяльності міст і підпорядковувалися губернаторові. В 1892 р. нове міське положення урізало повноваження органів міського самоврядування.

Судова реформа 1864 р. проголошувала демократичні принципи: виборність мирових суддів і присяжних засідателів, незалежність і незмінність суддів, рівність всіх перед законом, гласність тощо. Суд ставав триступеневим: мировий суд, до якого суддів обирало саме населення, та державні суди, які поділялися на цивільні і карні. Вину підсудного встановлювали присяжні судді, вибрані населенням. Вони мали вирішувати справу згідно зі своїм сумлінням. Судові засідання були відкриті, і у них брали участь зацікавлені сторони, прокурор та адвокат (адвокатура засновувалась згідно з реформою 1864 р.).

Поступово демократичні нововведення в судовій системі було обмежено або й скасовано. Так, з підсудності присяжних вилучили справи про пресу, всі справи про політичні злочини, було запроваджено слухання при закритих дверях справ широкого переліку категорій. Також вводились нові правила складання списків присяжних засідателів, що повністю виключали участь у судовому процесі демократичних і ліберальних елементів. В 1889 році був скасований мировий суд.

Військова реформа. Цією реформою вводилась загальна військова служба, час якої зменшувався з 25 до 4–5 років.

Отже, оцінюючи реформи 1860-х – 1870-х років, потрібно зазначити, що вони були черговою спробою царського самодержавства провести потрібні реформи «зверху», не допустивши вирішення назрілих протиріч шляхом революції. Вони були обмеженими, непослідовними, незавершеними. Царизм не зробив головного кроку – не створив нової політичної надбудови, не проголосив Конституцію, не створив парламент. Росія і далі залишилась абсолютною монархією.

2. Охарактеризувати ХХ з’їзд КПРС

Смерть Й. Сталіна ще не означала, що в країні завершилася епоха сталінізму. У ході напруженої боротьби за владу на передові позиції вийшов М. Хрущов із близьким оточенням. У їхньому середовищі зростало переконання, що державний тероризм, опертий на масові політичні репресії та гіпертрофований ідеологічний контроль, не має історичних перспектив. Він не може перетворити суспільство на життєздатний організм, спроможний успішно вирішувати внутрішні нагальні питання й успішно конкурувати з розвинутими суспільствами людської цивілізації.

Подолавши своїх головних конкурентів до початку 1955 p., М. Хрущов намагався утвердити повноваження першого секретаря ЦК КПРС. З цією метою він прагнув якнайшвидше провести партійний з’їзд і домігся рішення про його скликання на вісім місяців раніше, аніж цього вимагав статут. Щоб забезпечити контроль за його роботою і гарантувати своє обрання, Хрущов провів активну роботу щодо формування персонального складу майбутнього з’їзду та вироблення регламенту його проведення.

На початку 1956 р. відбулися звітно-виборчі конференції та з’їзди в партійних організаціях областей і національних республік. Делегати чергового з’їзду КПУ представляли 895 тис. членів і кандидатів у члени партії. Виборча кампанія здійснювалася під щоденним контролем з боку першого секретаря ЦК КПУ О. Кириченка. Усі делегати української партійної організації на XX з'їзді КПРС, що відбувся 14-25 лютого 1956 p., виявилися прибічниками М. Хрущова. Звітна доповідь М. Хрущова вийшла далеко за межі кар’єрних змагань і стала важливим кроком у ході десталінізації суспільства, утвердження демократичних засад. Доповідь підтвердила лінію на розрядку міжнародної напруженості. У ній було заявлено, що третя світова війна не є неминучою. Проголошувалося, що партійно-державне керівництво має:

•  звернути особливу увагу на сільське господарство;

•  забезпечити випереджальні темни виробництва предметів споживання, порівняно із засобами виробництва;

• розширити масштаби житлового будівництва.

Цими заявами М. Хрущов забезпечив собі підтримку суспільства. На з’їзді вихваляли переваги колективного керівництва, протиставляючи йому негативні наслідки безіменного культу особи. Анастас Мікоян, за дорученням Хрущова, виступив більш визначено, заявивши про культ особи Сталіна. Він спробував також у завуальованій формі висловити сумніви щодо деяких висновків сталінського «Короткого курсу історії ВКП(б)», особливо щодо громадянської війни в Україні, уперше зробив заяву про те, що ряд відомих партійних діячів того часу не були ворогами народу. Виступ А. Мікояна був спробою з’ясувати настрої делегатів щодо оцінки ролі Й. Сталіна в радянській історії.

На з’їзді був затверджений новий склад ЦК, який обрав Президію та Секретаріат КПРС. Результати виборів не виправдали сподівань М. Хрущова: до Президії ввійшли члени попереднього складу, у тому числі найпослідовніші противники першого секретаря ЦК КПРС — Л. Каганович, Г. Маленков, В. Молотов. Проте ЦК КПРС значно розширився і вже наполовину складався з тих осіб, які були зобов’язані своєю кар’єрою М. Хрущову.

Однак в історію XX з’їзд.КПРС увійшов насамперед завдяки надзвичайно відвертій доповіді М. Хрущова «Про культ особи та його наслідки», яка була виголошена 25 лютого на закритому засіданні з’їзду. Промова М. Хрущова стала несподіванкою для більшості делегатів партійного форуму. Уперше на такому високому рівні були наведені численні факти злочинів і зловживань Й. Сталіна та його оточення.

Промова була добре підготовлена, логічна та аргументована. Вона справила величезне враження на делегатів з’їзду. Разом із тим у ній можна легко помітити непослідовність у критиці сталінської політики. По-перше, усі грубі про- рахунки та злочини вищого керівництва в 1930-1940-х роках пояснювалися лише недоліками характеру Й. Сталіна; по-друге, зовсім не згадувалися виконавці сталінських злочинів (це пояснюється передусім тим, що сам М. Хрущов також був причетний до здійснення масових репресій). Тому критика була різкою, але не вичерпною. Вона зачепила лише зовнішні прояви тоталітаризму.

За такого підходу до культу особи питання про відповідальність осіб і організацій, винних у створенні та підтримці культу особи, не ставилося. Не розглядалося й питання глибинних причин сталінізму як різновиду тоталітаризму. Традиційними в промові були й характеристики стану радянського суспільства, у якому розпочався процес поступового звільнення від диктаторського минулого. Воно змальовувалося такими типовими для радянської пропаганди засобами, як сподівання на щасливе майбутнє, звільнене від беззаконня, сваволі, сталінських концтаборів, переконаність у тому, що повага до людини праці та прав особистості стане не лише гучним гаслом, а й дійсністю.

Після завершення доповіді її обговорення не проводилось. Розпочалися глибокі й болісні зміни в суспільній свідомості, перегляд традиційних уявлень, критичний аналіз минулого. XX з’їзд КПРС поклав край масовому терору, зробив неможливою поширену раніше практику публічного та безмежного ігнорування законів людьми, які за своїм посадовим становищем були їх творцями.

30 червня 1956 р. ЦК КПРС прийняв постанову «Про подолання культу особи та його наслідків», у якій висловлювалася рішучість партії продовжувати боротьбу проти культу особи, тобто викривати й усувати негативні наслідки цього явища. Викриття культу особи Сталіна — найграндіозніша подія в житті радянського суспільства в період, що вивчається, яка за своїм значенням виходить далеко за його межі.

Наскільки складним був процес десталінізації, красномовно засвідчує те, що делегати XX з’їзду КПРС так і не наважилися опублікувати матеріали про викриття культу особи для широкої громадськості. Повний текст доповіді М. Хрущова був оприлюднений лише в 1989 p., через 33 роки після з’їзду. Членів партії ознайомили з ним спеціальним закритим листом. І країна, і світ дізналися про доповідь, але повідомлення про засудження культу особи повсюдно розцінювали неоднозначно, і в Україні також.

Засудження беззаконня, скоєного в сталінську епоху, та початок нового політичного курсу в Україні більшість зустріла схвально. Народ чекав повної правди, послідовної демократизації суспільства, гарантій для неповторення трагедії. Уже 3 липня 1956 р. постанову ЦК КПРС зачитали на деяких підприємствах Києва, зокрема на заводах «Ленінська кузня» та «Червоний екскаватор». Наступного дня вона обговорювалася на багатьох шахтах Донбасу, Харківських турбінному та електромеханічному заводах, на Чернівецькій музичній фабриці та Дрогобицькому другому нафтопереробному заводі. А перший мітинг на підтримку політики десталінізації відбувся в Київському педагогічному інституті.

Стривожена рішенням XX з’їзду КПРС, українська громадськість вимагала оприлюднення правди про злочини сталінізму. Проте не всі члени партії виступали за їх оприлюднення. Дехто висловлювався щодо заборони ознайомлення з рішенням з’їзду комсомольців і безпартійного активу. Не знайшла підтримки серед деяких комуністів і сама ідея щодо розвінчання культу особи Сталіна, оскільки, на їхню думку, це кидало тінь на міжнародний комуністичний рух у цілому. Загалом послаблений, але збережений тоталітарний режим дозволяв критикувати свого творця суворо дозовано, у визначених межах, вихід за які не допускався.

3. Заповнити таблицю: «Берестейській церковний собор»

Причини унії	Дата	Основний зміст	Наслідки
— прагнення католицької церкви розширити свій вплив і підпоряд­кувати православних папі римському; — Річ Посполита вважала єдину віру чинником, що укріплює де­ржаву, і розцінювала унію як перехідний етап до чистого като­лицизму; — православні духовенство і знать намагалися позбавитися нерів­ноправності з католиками, посилити свої позиції, досягти збли­ження із західноєвропейською культурою.	Жовтень 1596 р.	1) православна і католицька церкви об'єдналися в греко-католицьку (уніатську); 2) уніатська церква зберігала православні обряди, церковно­слов'янську мову, право на митрополичу та єпископські кафед­ри, право на одруження нижчого духовенства; 3) уніатська церква визнавала зверхність папи римського, учення католицької церкви; 4) уніатське духовенство зрівнювалося в правах із католицьким, звільнене від уплати податків; 5) шляхта та міщани, які прийняли унію, також зрівнялися в пра­вах із католиками, набули права обіймати посади в державних і міських урядах. Унію прийняли шість з восьми єпархій Київської митрополії, ще дві — Перемишльська та Львівська — сто років потому. Першим греко-католицьким митрополитом став Михайло Рогоза, а по його смерті — Іпатій Потій.	— утворилася Українська греко-католицька церква, яка обстоюва­ла національну ідентичність українців і чинила спротив окато­личенню; — почалася боротьба православних із греко-католиками, в україн­ському суспільстві загострилися релігійні суперечності; — не відбулося обіцяне зрівняння в правах уніатів із католиками.

4. Дати визначення термінам: фільварок, хлопомани, радянська модернізація.

Фільварок - у феодальній Польщі, Литві, Білорусії та на Україні - комплекс земельних угідь, на яких феодал-поміщик вів власне господарство.

Хлопоманство - це різновид громадського руху, що був представлений у Правобережній Україні польською інтелігенцією, студентською молоддю, нащадками спольщених православних родин. Хлопомани - люди польського й українського походження, безмежно віддані ідеї служіння українському народові.

Поняття "модернізація" означає оновлення, зміну у відповідності з новітніми, сучасними вимогами. Радянська модернізація складалася з трьох реформ: індустріалізації (створення передової промисловості); колективізації (створення колгоспів, радгоспів); культурної революції (підвищення культурного рівня, освіченості населення; поширення соціалістичної ідеології).

Тестові завдання:

5.  «Смердами» в Київській Русі називали

А  вільних селян, які мали земельні наділи, вели своє господарство та виконували повинності на користь феодала.

Б  людей, які перебували в повній власності феодала (продавалися, дарувалися, передавались у спадщину).

В  селян, які потрапили в залежність від феодала, відпрацьовуючи в його господарстві взяті в борг гроші.

Г  ремісників, які мешкали в садибах феодалів, працювали в їхніх майстернях і сплачували грошову данину.

6. Обрати три правильні відповіді

Позначте складові нової економічної політики:

         1.запровадження продподатку.

         2. націоналізація промисловості;

         3. проведення грошової реформи; запровадження червінців;

         4. запровадження продовольчої розкладки;

         5. поновлення приватної торгівлі;

         6. загальна трудова повинність     

7. відміна плати за житло, комунальні послуги і т.д.

7. Встановіть відповідність

А «Трансністрія»         1 Львівська, Дрогобицька, Станіславська та Тернопільська області УРСР.

Б дистрикт «Галичина»                  2 Донбас, Чернігівська, Сумська, Харківська області.

В Рейхскомісаріат «Україна»         3 Чернівецька та Ізмаїльська області УРСР, а також землі між Бугом та Дністром.

Г прифронтові райони,         4 більша частина укр. земель(окрім прифронтових),Крим.

підпорядковані військовому                 

командуванню.                                5  Правобережна Україна

 А-3

Б-1

В – 4

Г - 2

 8. Автор твору «Інтернаціоналізм чи русифікація?»

         А  М.Руденко;

         Б  В.Стус;

         В  І.Дзюба.

         Г  О.Довженко;

Екологістика

 Екологістика

Варіант 4

 Зміст

 Вступ……………………………………………………………...…………3

Політика «нуль дефектів» в діяльності захисту довкілля в ланцюгах постачань …......................................................................................................4

Висновки……………………………………………………………………..

Список використаної літератури…………………………………………..

Вступ

На сучасному етапі розвитку значної актуальності набуває розгляд логістики, як одного з чинників збереження навколишнього середовища, адже саме логістика займається питаннями  постачання сировини на підприємство, рухом напівфабрикатів всередині підприємства, транспортування готової продукції на склади та доставку товарів покупцям. Логістика, яка заснована на ресурсозберігаючих та екологічно безпечних процесах і технологіях, дістала назву “зелена” логістика. Польські вчені запропонували екологічний напрям логістики називати екологістикою, що вказує на екологічну орієнтацію логістики, також на таку її мету, як створення інтегрованої екологістичної системи. На рівні підприємства екологістика є чинником забезпечення екологічно збалансованого, екологічно безпечного бізнесу шляхом екологізації ланцюгів постачання.

Серед світових компаній, що дотримуються принципів “зеленої” логістики є Toyota, Xerox, Johnson & Johnson, Honda, Volkswagen, Hewlett-Packard, Casio, Sony. Ефективність дотримання принципів “зеленої” логістики на практиці може продемонструвати компанія Sony, якій у 2017 році вдалося знизити викиди CO₂ приблизно на 47% за рахунок зменшення об'єму упаковки. Також у цьому році Sony використовували близько 31000 зворотної тари по всьому світу, сприяючи тим самим приблизно 312-тонний скорочення використання пакувальних матеріалів і одностороннім піддонах.

Sony сприяла стандартизації товщини та пакувальних процедур за допомогою стретч-плівки, що сприяли зниженню використання стретч-плівки до двох тонн. Це, в свою чергу, підтримували оцінками, скорочення викидів CO2 близько п'яти тонн.

Через прискорений розвиток процесів економічної інтеграції та міжнародного поділу праці стратегічними стають питання щодо збереження навколишнього середовища. При цьому слід пам’ятати, що будь-яка діяльність світових господарюючих суб’єктів тісно пов’язана з логістичними процесами на глобальному рівні.

Політика «нуль дефектів» в діяльності захисту довкілля в ланцюгах постачань

Інноваційні процеси обумовлюють комерційні успіхи в майбутньому. Фактично інновації, з одного боку, є показниками конкурентоспроможності підприємства, з іншого боку, забезпечують її. З розвитком науково-технічного прогресу постає потреба в управлінні новими напрямами господарської діяльності підприємств. Одним з таких напрямів є логістика.

Логістика – наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, що здійснюються в процесі доведення сировини і матеріалів до підприємства, переробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача відповідно до його інтересів і вимог.

Інноваційний потенціал логістичної сфери зростає з кожним роком. Це пов’язано з формуванням інноваційної економіки в нашій країні. Інноваційні напрями створення ефективної інфраструктури логістики ґрунтуються на досягненнях інноваційної економіки.

Інноваційне розуміння логістичного підходу в комерційній діяльності сприяє тотальній логістизації нової економіки, що, безсумнівно, дає мультиплікативний ефект і забезпечує неухильне економічне зростання для нашої країни. За сучасних умов ведення бізнесу відбувається помітне посилення негативного впливу людини на навколишнє середовище, яке обумовлене зростанням масштабу виробничої і господарської діяльності промислових підприємств і сервісних компаній. В результаті екологічна ситуація, характерна для певних регіонів країни, переходить в гостру фазу, пов’язану з деградацією головних фізичних складових біосфери, таких як літосфера, атмосфера і гідросфера.

Серед факторів, що негативно впливають на загальний стан навколишнього середовища, слід виокремити:

1) забруднення атмосфери промисловими та іншими викидами;

2) забруднення поверхневих і підземних вод;

3) забруднення ґрунтів промисловими викидами і побутовими відходами;

4) шумове (акустичне) забруднення, джерелами якого є промислові підприємства і транспорт;

5) скорочення біологічного різноманіття живих істот.

Екологічний підхід до господарської діяльності нині є важливою умовою для стійкого розвитку світової економіки. Логістика, без якої неможливо уявити виробництво і торгівлю, пов’язана з переміщенням транспортних потоків і переробкою вантажів, що апріорі є видом діяльності, яка забруднює навколишнє середовище.

Екологістика визначається текстуально неоднозначно, але за змістом визначається практично ідентично, як логістична діяльність, яка заснована на принципах розвитку та враховує фактори забруднення середовища, безпеки тощо. При цьому в різних визначеннях підкреслюються різні аспекти такої діяльності.

Екологістика – практика і стратегія діяльності в ланцюгах поставок, що знижують негативні екологічні та енергетичні наслідки розподілу товарів і сфокусовані на переробці вантажів, управлінні потоками відходів, упакування і транспортування. Екологістика включає всі види діяльності, пов’язані з екологічно ефективним управлінням прямими і зворотними потоками продуктів та інформації між пунктами виробництва і споживання.

Екологістика – це будь-яка логістична діяльність, в якій застосовуються критерії та/або обмеження, що враховують екологічні чинники.

Вартість впровадження сучасних екологічних технологій у виробничі цикли підприємств належить до одноразових витрат, які може собі дозволити далеко не кожне підприємство. До того ж термін повернення таких інвестицій не піддається об’єктивній оцінці, оскільки економічну ефективність складно висловити в натуральній матеріально-грошовій формі. З іншого боку, сучасні логістичні підходи під час управління матеріальними потоками дають змогу підвищити рентабельність активів підприємства за рахунок координації різних етапів просування ресурсів від виробників до кінцевого споживача, включаючи такі питання, як підбір тари і упаковки, організація транспортування і переміщення, розміщення складських приміщень і оптово-роздрібних центрів розподілу продукції. Тому такий комплексний підхід можна використовувати для процесу інтеграції екологічних параметрів в структуру логістичного управління в рамках міжгалузевого напряму «екологічна логістика».

Традиційно до екологічної логістики відносять аспекти, пов’язані зі збором і сортуванням відходів, що утворюються під час виробництва, споживання, транспортування, їх утилізацію або безпечне зберігання у навколишньому  середовищі. Управління, засноване на принципах логістики, вже від самого початку містить в собі зменшення екологічного навантаження на навколишнє середовище, а саме вибір постачальників вихідної сировини за критерієм максимального скорочення відходів виробництва, а також зниження витрат від дефекту (політика «нуль дефектів»);

Логістика постачання є однією з трьох функціональних галузей діяльності підприємства, у якій першочерговим є облік екологічних параметрів.

Відходи, які виникають у процесі просування продукції, та операції з їх утилізації збільшують вартість товарів, не додаючи при цьому цінності для кінцевих споживачів.

Отже, чим більше підприємство виробляє відходів, тим нижче буде рентабельність його бізнесу. Тому використання принципів екологістики під час розподілу продукції у мережі може дати додаткові конкурентні переваги за рахунок скорочення складової, пов’язаної з відходами у повній собівартості одиниці запасу.

Таким чином, екологічна логістика має використовувати традиційні методи і моделі загальної теорії логістики, але з урахуванням негативного впливу на навколишнє середовище.

Застосування принципів екологістики допоможе підприємству перетворити логістичну систему, починаючи з доставки сировини для виробництва кінцевого продукту і закінчуючи утилізацією та/або безпечною переробкою відходів, в екологічно безпечний процес.

Отже, екодеструктивний вплив на навколишнє середовище є несумісним з логістичними принципами управління підприємством, тому екологічна орієнтація логістики як науки і практичного інструментарію буде сприяти її доповненню та розвитку.

Сформулюємо основні напрями розвитку екологістики з метою можливості її ефективного застосування на практиці управління матеріальними потоками підприємства.

Ними є виділення функціональних сфер бізнесу, де застосування принципів екологічної логістики є економічно доцільним; визначення методів і моделей теорії логістики, до яких можна впроваджувати екологічні параметри; розробка рекомендацій щодо оцінки економічної ефективності від оптимізаційних рішень на основі принципів екологічної логістики; розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавчої бази України у сфері транспортування і складування продукції з урахуванням вимог охорони навколишнього середовища та екологічної безпеки.

Однак більшість проблем щодо реалізації зазначених напрямів і принципів виходить з того, що наявне «природоохоронне» законодавство вигідніше «обійти», ніж виконати. Тому підвищення екологічної освіченості і свідомості є недостатнім. Варто забезпечити матеріальне стимулювання, яке дасть змогу зробити економічно обґрунтованим заощадження, а не руйнування природного середовища.

Нині законодавство у сфері охорони навколишнього середовища представлене великою кількістю документів, а саме Законом України  «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. № 1264-XII, Законом України «Про відходи» від 5 березня 1998 р. № 187/98-ВР, Законом України «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 р. № 46/95-ВР, іншими нормативними актами Президента, уряду, міністерств, відомств України, а також актами органів місцевого самоврядування.

Наступна проблема полягає в тому що, на жаль, нині основна увага влади і фахівців у вирішенні проблем, пов’язаних зі збереженням навколишнього середовища, приділяється разовим заходам, які апріорі є невигідними і дорогими, а в кращому випадку лише виправляють помилки минулого. Всю цю конструкцію підтримує інертність бюрократичної системи, яка гальмує спроби доопрацювання нормативних актів, що сприяють впровадженню та розвитку інноваційних технологій в сфері екології.

Аналізуючи досвід європейських країн, можна з упевненістю сказати, що впровадження інноваційних, екологічно безпечних виробничих процесів є досить актуальним напрямом. Особливо це стосується відходів тари та упаковки, наприклад, скла, оскільки, скло є одним з найбільш небезпечних і таким, що завдає непоправної шкоди навколишньому середовищу. Найбільш серйозно проблема переробки та складування відходів тари та упаковки стосується великих міст України, зокрема Львову, Києва, Одеси.

Вирішити цю проблему можна шляхом залучення підприємств малого бізнесу, на базі яких слід організовувати районні (міські, регіональні) системи роздільного збору відходів. Основними перевагами малого бізнесу є те, що такі підприємства можуть взяти на себе організацію і рентабельне функціонування пунктів прийому різних видів відходів. Таким чином, залучення малого бізнесу буде сприяти перетворенню сміття з джерела втрат на джерело доходів, а участь малого і середнього бізнесу буде сприяти економічному зростанню країни. Крім того, необхідно проектувати безвідходні (маловідходні) і замкнуті технологічні цикли, що зводять до мінімуму викиди і скиди шкідливих і забруднюючих речовин в навколишнє середовище, впроваджувати наукоємні виробництва, що  сприятиме підвищенню конкурентоспроможності кінцевого продукту.

Розглянемо можливість застосування екологічних параметрів в логістиці на прикладі закупівельної діяльності торговельного підприємства, яке купує запаси готової продукції з метою їх подальшої реалізації споживачам, використовуючи при цьому власне складське господарство. У класичній моделі оптимального розміру замовлення (у вигляді формули Харріса-Вілсона) розглядаються тільки витрати на виконання замовлення і витрати на зберігання (утримання) запасу на складі.

Інші складові не враховуються. Витрати на виконання замовлення зменшуються зі збільшенням розміру партії, оскільки більший розмір поставки вимагає меншої кількості розміщуваних замовлень за аналогічний період часу. Навпаки, витрати на утримання запасів мають прямо пропорційну залежність від розміру замовлення, коли за одноразового збільшення обсягу закуповуваних запасів пропорційно зростає і вартість їх зберігання.

З точки зору негативного впливу на навколишнє середовище під час роздрібнення оптових партій товарів на складі утворюються відходи тари і упаковки, окрім того, в процесі зберігання частина запасів переходить в неліквідну категорію внаслідок фізичного зношення або порушення умов утримання (наприклад, режиму підтримки заданої вологості).

Відходи тари і упаковки, а також неліквідні запаси, що втратили свої споживчі властивості, слід вивозити на спеціалізовані полігони. Згідно з Постановою ВР України «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» від 3 серпня 1998 р. № 1218 підприємство повинно отримати дозвіл на вивезення відходів і наперед закупити талони на вивезення сміття в межах нормативів утворення відходів і лімітів на їх розміщення, розроблених для даного підприємства. Відсутність зазначених документів та перевищення нормативів є підставами для притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.

Висновки

Необхідність підвищення загальної екологічної інформованості, освіченості і відповідальності підприємств і організацій, що на  початковому етапі зажадає додаткових витрат перш за все як від підприємства, так і на державному рівні.

Підвищення конкурентної спроможності підприємства досягатиметься за рахунок зниження собівартості виробленої продукції за такими складовими, як вартість енергії, сировини та інших природних ресурсів, витрат, пов’язаних з виплатою штрафів і компенсацій за перевищення екологічних нормативів. А тому слід фінансувати розробку технологічних інноваційних рішень, що знижують загальну собівартість екологічних заходів і при цьому підвищують їх цінність. Ці поліпшення дадуть змогу підприємствам більш продуктивно використовувати широкий спектр матеріальних ресурсів.

Таким чином, будуть компенсовані витрати, пов’язані зі зменшенням впливу на навколишнє середовище. У зв’язку з цим подальші дослідження слід сконцентрувати на засадах природоохоронних вимог, оскільки вони є важливим елементом під час розроблення та розвитку логістичної стратегії і запорукою успіху діяльності підприємства.

Список використаної літератури

1. Аверіхіна Т.В. Принципові положення формування системи забезпечення екологічної конкуренто-спроможності товарів та товаровиробників / Т.В. Аверіхіна // Економіка: реалії часу. – 2015. – № 2 (18). –С. 195–200.

2. Білик О.С. Еколого-економічні засади підвищення конкурентоспроможності регіонів : автореф. дис. …канд. екон. наук : спец. 08.00.05 «Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка» / О.С. Білик. – Луцьк, 2014. – 20 с.

3. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25 червня 1991 р. № 1264-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12.

4. Бурук Г.П. Управління конкурентоспроможністю промислової продукції з урахуванням екологічної складової : автореф. дис. … канд. екон. наук: спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)» / Г.П. Бурук. – Донецьк, 2011. – 20 с.

5. Бурцев В.В. Методические основы мониторинга системы сбыта готовой продукции / В.В. Бурцев // Маркетинг в России и за рубежом. – 2002. – № 4. – С. 32–46.

6. Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів : Постанова Верховної Ради України від 3 серпня 1998 р. № 121 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1218-98-%D0%BF.

7. Герасимчук З.В. Еколого-економічні засади підвищення конкурентоспроможності регіону : [монографія] / З.В. Герасимчук, О.С. Білик. – Луцьк : Вежа-Друг, 2014. – 284 с.

8. Антикризові інструменти сталого розвитку підприємства: інноваційна, інвестиційна та маркетингова політика / [П.Г. Перерва, А.В. Косенко, О.П. Косенко] // Вісник нац. техн. ун-ту «ХПІ» : зб. наук. праць; темат. вип. «Технічний прогрес та ефективність виробництва». – № 25. – Х.: НТУ «ХПІ», 2012. – С. 100–106.

9. Вироби з скла для будівництва. Терміни і визначення. Покажчик та огляд СТ СЕВ 2439-80. Група І00 : чинний від 1 січня 1982 р. – К. : Постійна Комісія з співпраці в галузі стандартизації / Держспоживстандарт України, 2016 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.budinfo.org.ua.

10. Поляков С.Г. Мониторинг инновационных процессов в научно-технической сфере / С.Г. Поляков // Инновации. – 2003. – № 5. – С. 45–49.

1. Хто займається дослідженням космічного простору, світового океану, Антарктиди і розробляє міжнародну програму з проблем навколишнього середовища:

а) Програма ЮНЕСКО людина і біосфера;

б) Програма ООН по навколишньому середовищу;

в) Науковий комітет з проблем навколишнього середовища;

г) Міжнародна рада наукових спілок.

2. Хто вивчає екологічні наслідки посилення впливу людини на тропічні та субтропічні екосистеми, ліси та пасовища:

а) Програма ЮНЕСКО людина і біосфера;

б) Програма ООН по навколишньому середовищу;

в) Науковий комітет з проблем навколишнього середовища;

г) Міжнародна рада наукових спілок.

3. У якому році в Україна був прийнятий закон про охорону навколишнього середовища:

а) у 1991;

б) у 1990;

в) у 1992;

г) у 1997.

4. До якого виду забруднень навколишнього середовища (за масштабами) відносяться викиди вихлопних труб, відходи окремих підприємств?

а) глобальне;

б) регіональне;

в) локальне;

г) національне.

5. До абіотичних екологічних чинників впливу на навколишнє середовище відносяться:

а) температура, вологість повітря, вітер, атмосферний тиск;

б) вплив тварин, рослин, мікроорганізмів;

в) викиди в повітря двоокису вуглецю, важких металів, вуглеводнів і інших речовин;

г) вирубка лісів, засолення ґрунтів, гірський видобуток.

6. Хто вперше запропонував термін «екологія»?

а) Гіппократ;

б) Альберт Великий;

в) Геккель;

г) Теофраст.

7. Який етап розвитку екологічного менеджменту характеризується початком землекористування, активним розвитком скотарства і землеробства, застосуванням деревини як основного джерела тепла і будівельного матеріалу?

а) 1-й (до 8-7 ст. до н. е.);

б) 2-й (з 8-7 ст. до н. е. по 15 ст. н. е.);

в) 3-й (з 16 по 19 ст. н. е.);

г) 4-й (з 20 ст. по сьогоднішній час).

8. Яка організація займається питанням навчання фахівців у сфері охорони природи?

а) Науковий комітет з проблем навколишнього середовища;

б) Міжнародний союз охорони природи;

в) Міжнародний союз студентів;

г) ЮНЕСКО.

9. Забруднення якого виду виникає у разі землетрусу?

а) хімічне;

б) біологічне;

в) природне;

г) локальне.

10. Біологічна наука, що вивчає взаємовідносини організмів з навколишнім середовищем - це:

а) екологічний менеджмент;

б) біоніка;

в) екологія;

г) екологічна логістика.