AlinaD: УДОСКОНАЛЕННЯ ВМІНЬ КИТАЄМОВНОГО СПІЛКУВАННЯ УЧНІВ П’ЯТИХ-ШОСТИХ КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ У ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС

ЗМІСТ

ВСТУП…… …………………………………………………………………….. 3

РОЗДІЛ I. Теоретичні засади удосконалення вмінь китаємовного спілкування учнів п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл у позаурочний час…..……………………………………………………………...5

І.1. Аналіз методів удосконалення вмінь китаємовного спілкування учнів п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл у позаурочний час в педагогічній теорії та практиці.…………………………………………………………………5

І.2. Лінгвістична характеристика китайської мови, що вивчається у позаурочний час…………………...……………………………………………..11

І.3. Психологічні особливості засвоєння вмінь китаємовного спілкування учнями п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл у позаурочний час………………………………...……………………………………………….19

Висновки до першого розділу…………………………………………………..24

РОЗДІЛ II. Методика удосконалення вмінь китаємовного спілкування учнів п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл у позаурочний час …………………………………………………………………………………….26

2.1. Система вправ щодо удосконалення вмінь китаємовного спілкування учнів п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл у позаурочний час ………………………………………………………………………………….…26

2.2. Методичні рекомендації щодо реалізації розробленої системи вправ……………………………………………………………………….34

Висновки з другого розділу ………...…………………………………..………39

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………….41

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………........44

ВСТУП

В умовах сучасності знання іноземних мов є невід’ємною складовою освіченої людини. Враховуючи те, що Китай зараз дуже стрімко розвивається і налагоджує економічні зв’язки з різними країнами світу, в тому числі і з Україною, то вивчення китайської мови стає все більш актуальним і перспективним. Факультети китайської мови з’являються у ВУЗах нашої країни, все більше і більше бажаючих вивчати цю невідому для нас мову. Навіть в загальноосвітніх школах деякі класи починають вивчати китайську мову. Тому тема даної курсової роботи, а саме «Удосконалення вмінь китаємовного спілкування учнів п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл у позаурочний час», є актуальною в даний час.

Був зроблений значний внесок з дослідження цього питання на основі англійської мови. Дискусійний метод М.В. Кларіна досить часто застосовується на уроках іноземної мови для розвитку вмінь спілкування. Адже завдяки ньому учні навчаться висловлювати свої думки китайською мовою, навчаться вислуховувати співрозмовника. Також метод дискусії розвиває суб’єктивну активність, формує комунікативні вміння, дає можливість проаналізувати важливість вивчення іноземної мови і підвищити мотивацію до її вивчення.

Ефективною з цього питання є і методика Г.А.Китайгородської. Саме вона розробила інтенсивний курс навчання англійській мові. Її методика рольових ігор може застосовуватись не тільки по відношенню до студентів, а й для школярів загальноосвітніх шкіл. Саме завдяки ігровим формам в учнів зникає страх до спілкування іноземною мовою, з’являється більший інтерес до вивчення мови і краще запам’ятовується мовний матеріал.

Пісні і фільми іноземною (китайською) мовою також використовуються в позакласній роботі і сприяють зацікавленню учнів до вивчення іноземної мови. Слухання пісень сприяє вдосконаленню навичок вимови, розвитку слуху. А як відомо, слух пов'язаний з розвитком артикуляційного апарату. Перегляд фільмів китайською мовою з субтитрами в позаурочний час дає змогу краще сприймати мову на слух. Фільм дозволяє зануритися в середовище спілкування. При правильному підході до перегляду китаємовних фільмів, гарантується швидкий ефект розпізнавання іноземних слів, фраз і діалогів в повсякденному житті.

Проте, що стосується саме китайської мови, то це питання є недостатньо вивченим і вищезгадані вчені вирішують його лише частково.

Спроба вирішення названої проблеми обумовила вибір теми курсової роботи: «Удосконалення вмінь китаємовного спілкування учнів п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл у позаурочний час».

Мета даної курсової роботи – теоретичне дослідження літератури щодо удосконалення вмінь китаємовного спілкування у позаурочний час і розробка відповідної системи вправ. Предмет дослідження – система вправ з методики удосконалення вмінь китаємовного спілкування учнів п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл у позаурочний час. Об’єкт дослідження – процес удосконалення вмінь китаємовного спілкування учнів п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл у позаурочний час.

Завдання:

1) Проаналізувати методи удосконалення вмінь китаємовного спілкування учнів п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл у позаурочний час в педагогічній теорії та практиці.

2) Охарактеризувати лінгвістичні особливості китайської мови, що вивчається у позаурочний час.

3) Визначити психологічні особливості засвоєння вмінь китаємовного спілкування учнями п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл у позаурочний час.

4) Розробити систему вправа щодо удосконалення вмінь китаємовного спілкування учнів п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл у позаурочний час.

РОЗДІЛ I. Теоретичні засади удосконалення вмінь китаємовного спілкування учнів п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл у позаурочний час.

Зв’язки України зі Східними країнами набувають все більшого розвитку. Саме тому вивчення китайської мови стає актуальним і вона починає вивчатись в деяких загальноосвітніх школах нашої країни. В рамках наявних учбових планів китайська мова в початковій школі вивчається 1 годину на тиждень, а в середніх класах – 2 години на тиждень. Зрозуміло, що цього часу недостатньо, щоб сформувати і розвинути уміння китаємовного спілкування, тим більше, що ця мова покищо недостатньо використовується в повсякденному житті українців.

Одним із можливих шляхів додаткового вивчення китайської мови учнями загальноосвітніх шкіл є позакласні заходи. Сьогодні позакласна робота з іноземної мови є вагомою складовою всього навчально–виховного процесу в школі, що розкриває низку додаткових можливостей як для вчителів, так і для учнів. Добре організована та систематична позакласна робота дає можливість, з одного боку, закріплювати знання та навички, отримані учнями на уроках, а з іншого – глибше розкривати багатство мови, знайомити учнів з тими фактами мови, які не вивчаються на уроках, але знання яких є необхідними у мовній практиці. Окрім того, позакласна робота сприяє зацікавленню учнів у вивченні іноземної мови, підвищує мотивацію до знайомства з її культурою. Значного прогресу можна досягти з упровадженням відповідних технологій, що зможуть зробити навчально-виховний процес більш гнучким, індивідуалізованим. Такі перспективи викликають необхідність дослідження доступних на сьогоднішній день визнаних педагогами технологій, а також визначення можливостей розвитку умінь спілкування іноземною мовою у школярів у рамках їхнього функціонування.

1.1. Аналіз методів удосконалення вмінь китаємовного спілкування учнів п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл у позаурочний час в педагогічній теорії та практиці.

Задля вирішення даної проблеми, а саме удосконалення вмінь китаємовного спілкування учнів п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл у позаурочний час, вважаємо необхідним проаналізувати вже наявні методи позакласної роботи в школі. Під позакласною роботою з іноземної мови переважна більшість методистів розуміє спеціальні заходи, які проводяться в позаурочний час, мають зміст, не завжди передбачений навчальною програмою і організовуються на принципі добровільної участі в них учнів. Правильно організована позакласна робота сприяє поліпшенню якості знань учнів з мови, поглиблює їх практичні знання, навички, уміння, розвиває їх творчу активність та ініціативу.

При вивченні іноземної мови значну увагу треба приділяти мовленню, особливо це стосується китайської. Чому саме мовленню? Як відомо, китайська мова належить до тональних мов. Одне слово може вимовлятися декількома різними тонами і мати абсолютно різне значення. Тому потрібно з особливою увагою ставитися до спілкування цією мовою. Важливим для вдосконалення цих вмінь є не тільки робота на уроках і в позаурочний час, а й, звісно, самостійне прагнення до удосконалення набутих умінь. Під удосконаленням мовлення слід розуміти позитивні зміни, які відбуваються як у змістовій, так і нормативній сторонах мовлення учнів.

Удосконалення змістової сторони мовлення передбачає: а) розвиток уміння комбінувати мовний матеріал у більш широких межах і використовувати його в різних мовних ситуаціях; б) збільшення мотивованості, ситуативності й емоційності мовлення. Удосконалення нормативної сторони мовлення передбачає поліпшення якості лексичних і фонетичних навичок.

Враховуючи те, що, в процесі позакласної роботи вчитель не має достатнього часу для автоматизації нового мовного матеріалу, значне збагачення мови учнів є нереальним. Проте використання незначної кількості нової лексики доцільне й корисне. Під удосконаленням усного мовлення учнів в умовах позакласної роботи ми розуміємо не збільшення обсягу мовного матеріалу, а навчання вміння гнучко використовувати наявний мовний запас, комбінувати його в більш широких межах та переносити в різні мовні ситуації.

В позакласній роботі використовується безліч методів для вдосконалення вмінь спілкування іноземною мовою. Великий інтерес викликають наступні методи: дискусійний (М. В. Кларін); метод рольових ігор (Г. А. Китайгородська).

Дискусія – поширений метод інтерактивного навчання. У перекладі з латинської мови дискусія (discussio) означає «розгляд, дослідження». Енциклопедичний словник дає визначення дискусії як публічного обговорення певного суперечливого питання або проблеми (Советский энциклопедический словарь 1980, 400).

Найпоширеніші види дискусійних методів:

Дебати – це обговорення, побудоване на основі заздалегідь підготованих і зафіксованих виступів представників двох протилежних за позицією груп. Завдання учасників – висунути свої аргументи „за” і „проти” і в такий спосіб переконати решту учасників.

Круглий стіл – вид дискусії, під час якої відбувається бесіда невеликої групи (не більше 5 учнів), які на рівних обговорюють визначене питання, спілкуються як один з одним, так і з рештою учнів класу, що складають аудиторію круглого столу (М. Кларін 1997, 131).

Дискусія-симпозіум – це вид дискусії, який об’єднує лекцію і групову роботу. Обговорення думок проходить у формі виступів членів групи із заздалегідь підготовленими повідомленнями, які відображають їх точки зору, після чого вони відповідають на запитання класу. Така дискусія дозволяє не проводити тривалі лекції і особливо корисна тоді, коли йде обмін думками чи презентація результатів роботи.

Дискусія з елементами ігрового моделювання (урок–судове засідання, дискусія у стилі телевізійного ток-шоу) – різновид дискусії, суть якої полягає у тому, щоб розглянути проблему не тільки з власної позиції, а й з позиції „учасників подій”. Елемент гри дає можливість моделювати взаємодію людей у процесі досягнення різних цілей – навчальних, виховних, політичних, оскільки групові вправи у виробленні рішень в штучно створених умовах імітують реальну ситуацію. Групи у такій дискусії, як правило, доволі великі, тому доцільно давати завдання учням по рядах (М.Короткова 2003, 15).

М. Кларін наголошує на тому, що справжня дискусія не повинна бути засобом формулювання заданої тези, а є вільним обміном думками, якими б непопулярними чи несподіваними для інших вони не були.

Взаємодія в навчальній дискусії будується не на висловлюваннях її учасниками по черзі власних думок, а на їх змістовно спрямованій самоорганізації, зокрема зверненні учнів один до одного та вчителя з метою поглибленого та різнобічного обговорення ідей, точок зору, проблем.

У сучасній як зарубіжній, так і вітчизняній педагогічній науці не існує єдиної точки зору щодо сутності дискусії як дидактичної категорії. Ряд авторів (М.Кларін, С.Мельникова, Л.Яворовська) вважають її формою організації навчання, наголошуючи на особливостях дискусії, пов'язаних з додатковими вимогами до організації уроку взагалі (утворення учнівських груп, розміщення учнів у класі). Інші дослідники (Ю.Бабанський, Б.Лихачов, І.Підласий, О.Савченко, С.Смирнов, В.Оконь) розглядають дискусію як метод навчання, але відносять його до різних груп методів. Так, польський учений В.Оконь, класифікуючи методи за їх дидактичною метою, включає дискусію до групи методів засвоєння знань. Російська дослідниця Т.Ільїна називає групу методів, до яких належить дискусія, методами здобуття нових знань, закріплення і вироблення умінь і навичок. Відомий автор С.Смирнов розглядає дискусію серед методів розвитку психічних функцій, творчих здібностей і особистісних якостей учнів. О.Савченко наголошує на тому, що дискусія передбачає організацію спілкувально-мовленнєвої діяльності, тому відносить її до словесних методів навчання (К.Баханов 2000, 130).

Аналіз вищезгаданого методу показав, що він може бути застосований в позакласний час для удосконалення вмінь китаємовного спілкування учнів п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл, адже завдяки дискусійному методу учні навчаться висловлювати свої думки китайською мовою, навчаться вислуховувати співрозмовника. Також метод дискусії дозволяє усвідомити учням свої прогалини у знаннях, розвиває суб’єктивну активність, формує комунікативні вміння, дає можливість проаналізувати важливість вивчення іноземної мови і підвищити мотивацію до її вивчення, дає можливість аргументувати свої дії іноземною мовою, тим самим, спонукаючи до поповнення словникового запасу, щоб більш широко обґрунтувати власну думку. Але варто зауважити й недоліки. Проблемою може бути недостатнє опанування іноземною мовою, недостатній словниковий запас, тому вчителю необхідно добирати такий мовний матеріал, з якого діти зможуть вести найпростішу дискусію.

Дієвим методом в позакласний час може бути метод Галини Олександрівни Китайгородської. Вона для інтенсивного вивчення англійської мови серед студентів запропонувала проводити заняття у формі рольової гри. Суть його полягає в тому, що весь матеріал викладачі доносять до слухачів безпосередньо через спілкування, тобто працює принцип особистісно-орієнтованого спілкування. Кожній людині присвоюються ролі, які зберігаються протягом усього навчання. Ці ролі передбачені Китайгородською в полілогах, і діти які в процесі навчання спілкуються один з одним в різних ситуаціях, максимально наближених до реальних. У цьому проявляється принцип рольової організації навчального матеріалу і процесу навчання. Учні приходять не на урок, а на зустріч (meeting). Заняття проводяться у великій аудиторії, де створюється деяке "коло" спілкування. Причому, ті, хто навчається, знаходяться дійсно в колі, вони сидять в зручних кріслах і бачать один одного, що сприяє їх взаємодії між собою. Спілкування в групах відбувається по два, три, чотири і шість чоловік. Істотним в організації навчального матеріалу є і принцип сконцентрованості, в основі якого лежить інтенсивність навчання .

Для кожного етапу навчання (практика в спілкуванні, тренінг в спілкуванні і т. д.) передбачені свої вправи. Таким чином, проявляється принцип поліфункціональності вправ, що широко застосовується у комунікативному підході. Викладач на занятті повинен виступати в ролі сценариста, якому необхідно написати сценарій: наскрізний або окремо на кожне заняття (Т.Гражевич 2006, 5).

Для учнів середніх класів цей метод може бути трансформовано. Учням будуть надаватися ролі, але кожного уроку вони будуть змінюватися відповідно до теми уроку. Щоразу між учнями будуть розігруватися сценки, заздалегідь підготовлені вчителем. Як зазначає Р.Ю.Мартинова, важливо будувати уроки таким чином, щоб матеріал з попередньої теми закладався в наступну, пізніше все повторюється в третій темі і т.д. Цей метод допомагатиме дітям почувати себе досить розкуто і не боятися висловити свою точку зору. Також присутня активність учнів і здатність їх виявити розумові і творчі здібності. Завдяки такому методу дітям буде простіше засвоїти не тільки нові лексичні одиниці, а й певні граматичні конструкції.

В позакласній роботі також варто звернути увагу на вивчення пісень мовою оригіналу. Пісня та музика - це ті фактори, що активізують діяльність учнів та підвищують їх інтерес до вивчення мови, впливаючи на їх емоційну сферу. Які ж методичні переваги пісні у вивченні іноземної мови? Пісня, як один із видів мовленнєвого спілкування, є засобом більш стійкого засвоєння та розширення словникового запасу, оскільки вона містить нові слова й вирази, а вже знайома лексика може зустрічатися в новому контексті, що сприяє її активізації. В пісенних текстах часто зустрічаються власні та географічні назви, реалії, поетичні звороти. Це сприяє розвитку відчуття мови, знання її стилістичних особливостей. Слухання пісень сприяє вдосконаленню навичок вимови, розвитку слуху. А як відомо, слух пов'язаний з розвитком артикуляційного апарату (Ж. Варенинова 1998, 65).

Пісні сприяють естетичному вихованню, згуртуванню колективу, більш повному розкриттю творчих здібностей кожного. Завдяки музиці на заняттях створюється сприятливий психологічний клімат, знижується психологічне навантаження, активізується мовна діяльність, підвищується емоційний тонус та підтримується інтерес до вивчення мови.

Пісні та музичні твори стимулюють монологічні та діалогічні висловлювання, служать основою розвитку мовленнєвої діяльності, сприяють навчанню підготовленого та непідготовленого мовлення (Е.Кирпичникова 1990, 45)

На заняттях з іноземної мови пісні частіше використовуються для:

а) фонетичної зарядки;

б) для закріплення лексичного та граматичного матеріалу;

в) як стимул для розвитку мовних навичок та вмінь;

г) як засіб релаксації на кінцевому етапі роботи, для розрядки чи зняття напруження та відновлення навчальних здібностей.

Добір пісенного матеріалу залежить від рівня мовленнєвої компетенції, віку та інших особливостей учнів. Якщо виділити початковий, середній та високий рівні знань, то відповідно початківцям пропонуються коротенькі пісні повільного темпу, з простою лексикою та синтаксисом, чіткою артикуляцією, простою мелодією. Для середнього рівня підходять складніші пісні, які мають розгалужений словниковий склад, що охоплює навіть деякі ідіоматичні вирази, досить складні граматичні конструкції. Високий рівень знань учнів передбачає добір пісень з елементами розмовного стилю, у яких вимова менш чітка, наближена до природного мовлення. Загальною метою заняття, на якому вивчається пісня, є ознайомлення з пісенною культурою країни та вдосконалення мовленнєвої компетенції (С. Сомова 1974, 72).

Перегляд фільмів китайською мовою з субтитрами в позаурочний час дає змогу краще сприймати мову на слух. Фільм дозволяє зануритися в середовище спілкування. При правильному підході до перегляду китаємовних фільмів, гарантується швидкий ефект розпізнавання іноземних слів, фраз і діалогів в повсякденному житті. При перегляді фільму в оригіналі учні не тільки занурюються в світ іноземної мови, але також ближче ознайомлюються з культурними та моральними цінностями країни, мову якої вони вивчають. Важливим є при перегляді фільмів запис нової лексики (О.Барменкова 1999, 20). Також, перевагою було б дивитися ті фільми, які учні вже бачили рідною мовою.

Значно підвищують інтерес учнів до вивчення мови тематичні вечори, що дозволяють закріплювати, розширювати і поглиблювати знання, навички і вміння. Необхідно максимально використовувати знання і уміння учнів, придбані ними в процесі навчання і участі в позакласній роботі, мінімально завантажувати їх заучуванням нового матеріалу, особливо такого, який містить незнайомі лексичні одиниці і граматичні явища. У зв'язку з цим слід наперед планувати і чітко систематизувати весь матеріал, використовуваний на вечері. Такий вечір краще всього проводити в кінці чверті, півріччя, року. Учні в ході учбового процесу отримують завдання по драматизації невеликих учбових текстів, їх інсценуванню, по тематичному об'єднанню таких інсценувань з вивченими віршами, піснями і т.д.

Проведений аналіз методів удосконалення вмінь китаємовного спілкування учнів п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл у позаурочний час показав, що був зроблений значний внесок стосовно цієї проблеми. Враховуючи те, що методи, розглянуті нами, були розроблені на основі англійської мови, то при застосуванні їх на уроках китайської необхідно чітко враховувати особливості цієї мови, а саме її тональність тому, що від зміни тону в слові змінюється повністю його значення і при усному мовленні цей фактор є першочерговим, також варто враховувати ієрогліфічне письмо. Р.Ю. Мартинова зазначає, що при сприйманні інформації необхідно задіювати якомога більше аналізаторів. Незважаючи на те, що нашою метою є удосконалення вмінь спілкування, написанню ієрогліфів теж варто приділяти значну увагу. Адже, чим більше аналізаторів при сприйманні буде задіяно, тим кращим буде результат.

1.2. Лінгвістична характеристика китайської мови, що вивчається у позаурочний час.

Китайська мова належить до сино-тибетської мовної сім’ї. Посідає перше місце в світі за кількістю мовців, яка перевищує 1,2 мільярди осіб.

Путунхуа 普通话 (кит. «проста, звичайна мова») – сучасна літературна китайська мова. Цією мовою ведеться викладання у школах континентального Китаю, вона також є офіційною мовою Тайваню і Сінгапуру. Саме путунхуа і вивчають іноземці, в тому числі й в нашому університеті.

У фонетичному плані доволі складним фактором у вивченні китайської мови є її приналежність до тональних мов. Адже це означає не тільки те, що звучання творить слова, а й також сам сенс слова залежить від його тону. Як відомо, китайська мова має чотири основних тони і один нейтральний. Система путунхуа містить близько 400 складів, що розрізняються за звуковим складом. Наявність тонів примножує цю кількість. Але було б неправильно вважати, що кожен склад китайської мови може бути виголошений чотирма тонами, даючи при цьому відповідні морфеми (знаменні або, рідше, службові). Далеко не кожен звуковий склад морфеми представлений у всіх чотирьох тонах. Лише близько половини загальної кількості складів (174) має по чотири тонових варіанти; дещо меншу кількість складів (148) має по три тонових варіанти, 57 складів представлені в двох тонах, 25 складів існують тільки в одному тоні. Візьмемо для прикладу склад shi: в першому тоні він має значення 失 shi - "втрачати", в другому 十 shi - "десять", третьому 史 shi - "історія", четвертому事 shi - "справа".

Зіставлення мов допомагає відрізняти істотні помилки від незначних і аналізувати причини їх виникнення, тим самим запобігати помилкам і знаходити ефективні методи їх виправлення.

В китайській мові існують деякі звуки, яких немає в українській і російській мовах. Тому, при навчанні дітей спілкуванню китайською мовою, необхідно звертати на них особливу увагу і намагатись донести матеріал якомога доступніше. Такими звуками є: [r], [q], [j], [x].

При поясненні дітям вимову звука [r], необхідно сказати, що він є чимось середнім між українськими звуками [р] і [ж]. Кінчик язика загинається назад до піднебіння і звук виходить гучним і приглушеним.

Що стосується звуку [x], то його артикуляція за місцем утворення приблизно збігається з українським м'яким [с ']. При проголошенні приголосного [х] кінчик язика притиснутий до нижніх зубів, і його бічні краї стикаються з бічними зубами. Язик просунутий вперед, середня частина спинки язика піднята до твердого піднебіння, утворюючи вузьку щілину. На відміну від українського [с '], цей приголосний вимовляється з легким шиплячим призвуком.

Звуки [j] і [q] теж є середньоязиковими м'якими приголосними, але відрізняються від [х] способом артикуляції: [х] щілинний звук, а [j] і [q] – африкат. Спочатку середня частина спинки язика, притискаючись до твердого піднебіння, утворює повне змикання, яке тут же переходить в вузьку щілину. Освоїти вимову звуків [j] і [q] допомагає порівняння їх з відповідними твердими приголосними: z - j, c - q. Пом'якшене проголошення звуків z і c, тобто артикуляція їх з підняттям середньої частиною спинки язика до піднебіння, дає звуки, близькі до j і q. Але при цьому треба пам'ятати, що останні вимовляються з легким шиплячим призвуком, як і розглянутий вище х.

Будучи однаковими за місцем утворення, приголосні j і q розрізняються способом утворення: j - дзвінкий непридиховий, q - глухий придиховий.

У лексичному плані відомо, що китайська мова вважається однією з ізолюючих мов, основна ознака якої - морфологічна незмінюваність слів. Зв'язок слів у китайському реченні визначається їх порядком, а також за допомогою різного роду службових слів. Якщо добре розумієш вживання слова, тоді вмієш будувати речення. У цьому специфіка китайської мови. Тому лексика в викладанні китайської мови займає особливе місце на відміну від викладання флективних мов.

У лексиці відбивається народна специфіка. В різних мовах слова не завжди є повноеквівалентними за значенням.

У деяких лексичних одиницях проявляється китайська специфіка, відбивається історія, культура, побут країни. Без знання культурного терміну неможливе повноцінне спілкування з китайцями, іноді це може призвести до нерозуміння.

Наприклад: 别担心, 我们又不是小人 (错) - 别担心, 我们又不是小孩子 – «Не турбуйтеся, ми не малюки». В першому варіанті використано слово «小人» - «маленька людина», таке застосування не є правильним, адже в китайській мові «小人» означає низьку особистість, має негативну оцінку. Правильним в даному випадку є застосування слова «小孩子» - «маленька дитина, малюк».

Розвиток мови тісно пов'язаний з розвитком історії, він не тільки відображає сучасну культуру, а й фіксує її попередні стани і передає її цінності від покоління до покоління, тому в китайській мові існують детальні назви певних предметів і явищ, що не властиво українській мові. Наприклад, дідуся з боку батька будемо називати «爷爷» (уеуе) чи «祖父» (zufu), дідуся з боку мами – «老爷» (laoye), «外祖父» (waizufu). В українській мові дідуся з боку мами і з боку тата ми називаємо однаково. Старший брат батька «伯伯» (bobo), менший брат батька «叔叔» (shushu); ,брат матері «舅舅» (jiujiu); чоловік батькової сестри «姑父» (gufu); чоловік материної сестри «姨父» (yifu). В українській мові всі ці терміни ми б могли замінити одним словом «дядько».

Існує ряд слів, в яких відображається китайська своєрідність, наприклад, «白露» (bailu)- сезон «білої роси» (з 24 числа сьомого місяця по 9 число восьмого місяця за місячним календарем, тобто з 8 по 23 вересня за сонячним календарем), «火锅» (huoguo) - китайський самовар (в нас прийнято вважати, що самовар необхідний для кип'ятіння води, а в Китаї цей термін використовується для варіння їжі: м'яса, овочів і т.д.).

У граматичному плані

У китайській мові граматика не відіграє такої ролі, як в українській чи російській мові. В останні роки, особливо в школах, навчанню граматики не надають великого значення.

У китайській мові існують слова дієслівно-об'єктивного типу, що складаються з двох основ, перша з яких дієслівна, а друга - іменна. Слова, утворені за цим типом, як правило, дієслова, наприклад: «见面» (jianmian) – «зустрічатись», де 见 – «бачити», 面 – «обличчя».«聊天» (liaotian) – «вести бесіду», де 聊 – «говорити», 天 «погода, день». «结婚» (jiehun) – «одружуватись, виходити заміж», де 结 – «утворювати, пов’язувати», 婚 – «шлюб» і т.д.

В українській мові, будуючи речення на перше місце слід поставити підмет, далі йде присудок, а потім вже другорядні члени речення. В китайській мові зазвичай на першому місці знаходиться підмет, далі обставина, додаток і вже потім присудок. При вживанні таких слів іноземці часто припускаються помилок, будуючи речення на основі рідної мови. Наприклад: 我见面了我的朋友 - неправильно (я зустріла свою подругу) - 我和我的朋友见了面 – правильно (я зі своєю подругою зустрілась); 我分手了我的女朋友 – неправильно (я розлучився з своєю дівчиною), 我和我的女朋友分了手 – правильно (я з своєю дівчиною розлучився); 他毕业大学以后结婚了一个中国姑娘 – неправильно (він після закінчення університету одружився з китаянкою), 他大学毕业以后和一个中国姑娘结了婚 – правильно (він після університетського закінчення з китаянкою одружився). Так тип будови речень є досить незвичним, в порівнянні з рідною мовою, тому слід запам’ятати правильний порядок слів в китайському реченні, щоб будувати своє мовлення правильно.

У китайській мові множина людей позначається двома способами: для позначення точної кількості: 12 名大学生 (12 студентів), 65 位老师 (65 викладачів), для невизначеної кількості вживається суфікс 们 (men), наприклад: 大学生们 (студенти) , 老师们 (викладачі), іноді без частинки们 теж можна позначити множину, використавши слово 都 (dou), що має значення «всі»: 你的朋友都来了吗? (Всі твої друзі прийшли?) В українській мові в словосполученнях «12 студентів, 65 викладачів» після числівника вживається множина. В китайській мові обов’язковим є після числівника вживання іменника в однині, тому що числівник вже вказав на те, що це множина. Тому при вживанні множини в китайській мові українські учні часто роблять помилки, вживаючи одночасно і числівник і частинку, що позначає множину (们): 12 名大学生们 (неправильно) -12 名大学生 (правильно), 65 位老师们 (неправильно) -65 位老师 (правильно).

В китайській мові є також так звані класифікатори - специфічні службові частини мови. Класифікатори вживаються між числівником або вказівним займенником та іменником. Кожен класифікатор пов'язується з певною групою іменників, які мають спільну рису: слова 词典 cidian «словник», 书 shu «книга», 杂志 zazhi «журнал» вживаються з класифікатором 本 ben: 这本词典 zhe ben cidian «цей словник», 三本书 san ben shu «три книги». В більшості випадків класифікатор «本» використовується разом з книжками і зошитами. Класифікатор 张 zhang використовується з словами «ліжко, парта», з словами які є прямими, рівними предметами. 一张桌子 yi zhang zhuozi «одна парта»，两张床 liang zhang chuang «два ліжка». Класифікатор 位wei використовується лише по відношенню до людей. 一位老师 yi wei laoshi «один вчитель» і т.д.

Якщо проводити паралелі між китайською і українською мовами, то на думку спадає лише «пара солдатських черевиків», або «10 листів A4» де «пара» і «лист» - і є щось на зразок рахункових слів. Але це лише приклад. У китайській мові рахункові слова використовуються набагато частіше.

В китайській мові дієслова не змінюються за особами та числами. До них можуть приєднуватися різноманітні видо-часові показники (суфікси):

- теперішній тривалий час: суфікс 着 zhe: 他看着报 ta kanzhe bao «Він читає газету (у даний момент)»;

- минулий завершений час: суфікс 了 le: 昨天我买了一本书 zuotian wo maile yi ben shu «Учора я купила книгу» — дія протікала та закінчилася в минулому;

- минулий невизначений час: суфікс 过 guo: 我去过这儿 wo quguo zher «Я тут бував» — дія відбувалася у невизначений час у минулому.

У китайській мові існує багато модальних часток, наприклад 了 le, яка вказує, що ситуація змінилася: 我不吸烟了 wo bu xiyanle «Я кинув палити» (раніше палив, але зараз ні. Якби часточка 了 була відсутня( 我不吸烟 wo bu xiyan), то малося б на увазі, що «я» не палив раніше і зараз теж цього не роблю.

Тож, звісно, щоб правильно будувати своє мовлення китайською необхідно знати всі тонкощі цієї, незвичайної для нас, мови.

Для організації позакласної роботи корисним буде вивчення китайських пісень, що є доволі непростим завданням, адже текст пісні, а особливо китайської, досить нелегко зрозуміти. Доволі частим явищем в китайських піснях є використання метафор, ідіоматики, омонімії.

Наведімо приклад із відомої “Пісні Січжоу» («西洲曲») Південних

династій:

开门郎不至，出门采红莲。

采莲南塘秋，莲花过人头。

低头弄莲子，莲子青如水。

置莲怀袖中，莲心彻底红。

Двері відчинені – Ладо додому не йде.

Вийду червоні лотоси в річці збирати.

Лотоси в озері рву, а вже й осінь на світі.

Над головою ростуть благородні ці квіти!

Низько схиляюсь і лотоса сім’я беру –

Наче вода, зерня те смарагдове і чисте.

У рукава та й поклала я лотоси світлі,

Геть полум’яні серденька в прегарних тих квітів.

Коли автор говорить про збирання лотосів, то тим самим він може натякати на почуття до коханої людини, адже слово (莲子) “лотосові зерна» омонімічне до слова (怜子) “коханий», а у рядку 莲子青如水 (наче вода, зерня те смарагдове, чисте) – слово 青 “зелений, молодий, весна» є омонімом до слова清 “чистий», що привносять додаткові асоціації, що це любов двох молодих людей, любов чиста, неначе гірський струмок. “Серце лотоса» (莲心) також має омонімічні зв’язки із “серцем коханого» (怜心), а “полум’яний» (червоний) колір, згідно із китайською культурою, асоціюється із чимось щасливим та вічним (Я. Шекера 2010, 93).

Омонімічні відношення пари ієрогліфів思 та丝 містять у собі не тільки однакове звукове навантаження, але й конотацію – існування чогось таємничого, прихованого, що несе в собі потенціал буття у навколишньому світі.

Щоб краще це зрозуміти, проілюструймо ці твердження на прикладі однієї з “Осінніх пісень» («秋歌»):

初寒八九月，独缠自络丝。

寒衣尚未了，郎唤侬底为?

У восьмім-дев’ятому місяці – перші морози;

Самотньо пряду і сама ж бо сукаю нитки.

Та одіж на лютую зиму іще не готова;

“Вже скільки зробила?» – постійно коханий гука.

Тут мова йдеться про те, що дівчина постійно думає про свого коханого, і ці потаємні думки постійно живуть у її голові, і хоча, як ми бачимо за змістом, коханий знаходиться поряд, адже в останньому рядку говориться про те, що він її гукає, все одно лірична героїня продовжує невпинно про нього думати (Я.Шекера 2010, 95)

Наведемо ще один приклад із “Зимових пісень» («冬歌»):

白雪停阴冈，丹华耀阳林。

何必丝与竹，山水有清音。

Спинивсь білий сніг на північному схилі гори,

Лісок на південному схилі червоні квітки осявають.

Навіщо потрібні оті шовкопряди, бамбук,

[Як] в горах, на ріках прозорі і чистії звуки лунають?!

У цьому вірші немає чіткої згадки про коханого, чи кохану. Тут ми бачимо з одного боку і оспівування краси природи, і розповідь про буденні справи жителів: виведення шовку та вирощування бамбуку. Але ієрогліф 丝 нам натякає на чиїсь потаємні роздуми. У другому рядку ми зустрічаємо ієрогліф华, що має декілька конотацій: пишний, сяючий, різнокольоровий, а також – квітка. У традиційній китайській літературі квітка символізує молоду дівчину. Отже, в цьому вірші, можна припустити, йдеться мова про молоду ліричну героїню, що таємно мріє про свого коханого. І здається, краще б вона провела той час, що вона витрачає на роботу, із ним біля гір чи вод (Я.Шекера 2010, 98).

Тож варто сказати, що при вивченні пісень необхідно звертати увагу не тільки на слова пісні, а й намагатися донести її сенс до учнів. Омонімічні зв’язки між ієрогліфами є особливістю народних пісень Китаю. Явище омонімії було використане в народних піснях невипадково, а із певною, конкретною метою. Ієрогліфи, що складають омонімічні пари не тільки мають однакове читання та звучання, але і несуть у собі одну і ту саму суть, ідею.

1.3.Психологічні особливості засвоєння вмінь китаємовного спілкування учнями п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл у позаурочний час.

В педагогіці багато вчених зверталося до питання засвоєння знань, навичок і вмінь учнями. Поняття засвоєння пояснюється по-різному, наприклад, засвоєння як механізм присвоєння суспільно-історичного досвіду, сукупності знань, значень, узагальнених способів дій, моральних норм і правил поведінки. Засвоєння розуміють як складну інтелектуальну діяльність людини, яка включає всі пізнавальні процеси, зокрема, сприймання, розуміння, запам'ятовування та відтворення сприйнятого матеріалу.

Важливе місце в засвоєнні інформації посідають здібності людини, тобто її психічні особливості, від яких залежить оволодіння знаннями, вміннями та навичками.

Можна сказати, що всі дослідники відмічають компонентність, фазність цього процесу (С.Л. Рубінштейн, В.О. Крутецький, І.І. Ільясов), але пояснюють їх по-різному. Рубінштейн вважає, що основними компонентами засвоєння є: позитивне ставлення учнів, процес безпосереднього чуттєвого ознайомлення з матеріалом, мислення як процес переробки навчального матеріалу, процес запам'ятовування та збереження отриманої інформації.

С. Рубінштейн виділяє такі етапи процесу засвоєння:

1) початкове ознайомлення з матеріалом або його сприймання в широкому розумінні;

2) осмислення;

3) спеціальна робота, пов'язана із закріпленням матеріалу;

4) опанування матеріалу - можливість оперувати ним у різних умовах (С.Рубінштейн 1946, 70).

Які ж основні характеристики засвоєння інформації? Засвоєння характеризується насамперед міцністю, під якою розуміють незалежність використання засвоєних знань і сформованих умінь від часу, особливостей ситуації та умов. Міцність засвоєння залежить від системності, смислової організованості інформації, від емоційного ставлення студента до цієї інформації та її особистісної значущості для нього. Засвоєння має особисто зумовлений характер, який реалізується через вплив навчання на психічний розвиток особистості (формування нових мотивів, цілей, стратегій засвоєння, оцінювання тощо) і залежить від вікових особливостей студентів.

До важливих характеристик засвоєння належать готовність актуалізувати інформацію в її повноті та системності, а також дії, характер яких свідчить про засвоєння інформації. Психологічну основу успішного засвоєння інформації становлять: мотивація, пошук інформації, розуміння інформації, запам'ятовування, застосування інформації та її зміст.

Мотивація — сукупність мотивів, що спонукають людину до досягнення мети. Мотиви можуть бути зовнішніми та внутрішніми. Зовнішні мотиви пов'язані з очікуваними нагородами або покараннями, погрозами та вимогами, матеріальним станом тощо. При цьому сама мета — учіння, здобуття пізнавальної інформації — може викликати байдуже ставлення. До внутрішніх мотивів відносять такі, що спонукають людину до учіння як до мети (інтерес до знань, допитливість, потреба в новій інформації тощо).

Установка на засвоєння інформації та увага — зовнішні прояви спрямованості психічної та практичної діяльності учня на результати, цілі, процес учіння. Наприклад, сприймання інформації без установки на її засвоєння, заучування часто взагалі не дає жодних знань.

На ефективність засвоєння інформації впливають не лише ставлення особистості до неї, а й її зміст, форма, складність, значення, обсяг і структура, ступінь інтересу та усвідомлення.

Розуміння й усвідомлення інформації залежать від логічної послідовності, структурування змісту інформації, наявності в її змісті понять та дій, які попередньо відомі і засвоєні учнями, а також поєднання науковості змісту з доступністю його викладення (з урахуванням рівнів розвитку мислення і знань студентів).

Зрозуміло, що для того, аби учні бігло і впевнено спілкувалися китайською мовою, необхідно мати відповідний об’єм знань, тобто володіти цією мовою. Що означає поняття «володіння мовою»? Оглядаючи науковий доробок провідних вчених у галузі психології навчання й володіння мовою – В.А. Артемова, Б.В. Бєляєва, Е.М. Верещагіна, І.О. Зимньої, можна зробити таке узагальнення. По суті, в обсяг поняття «володіння мовою» входять три різні, близькі, але не співпадаючі поняття. Це оволодіння рідною мовою. Це вторинне усвідомлення рідної мови, що пов'язується звичайно з навчанням у школі. І нарешті, це оволодіння тією чи іншою нерідною мовою. Останнє може бути спонтанним, наприклад, у двомовній родині і взагалі в двомовному чи багатомовному середовищі. Але воно може бути і спеціально спланованим, контрольованим і керованим, наприклад, оволодіння іноземною мовою в школі. Саме в цьому випадку говорять про «навчання мови».

І.О.Зимня і О.О.Леонтьєв говорять, що навчання іноземної мови є не що інше як навчання мовленнєвої діяльності за допомогою іноземної мови (І.Зимня 1991, 33). Пізніше названі автори дійшли висновку, що точніше було б говорити про оволодіння мовою як про навчання мовленнєвого спілкування за допомогою цієї мови. Сьогодні видається, що ці формулювання взаємодоповнювальні: оволодіння іноземною мовою – це і навчання діяльності, і навчання спілкування.

Як зазначає О.О.Леонтьєв, усяка діяльність людини і її мовленнєва діяльність, зокрема, визначається трьохрівневістю чи трьохфазністю побудови (структури). У неї входять: мотиваційно-спонукальний, орієнтовно-дослідницький (аналітико-синтетичний) і виконавчий рівні

1. Перший рівень мовленнєвої діяльності представлений складною взаємодією потреб, мотивів і мети мовленнєвої дії як майбутнього її результату. За змістом цей рівень – потребово-мотиваційно-цільовий, за функцією – спонукальний. Виконання цього завдання припускає створення ситуації, яка стимулює виникнення і розвиток комунікативно-пізнавальної потреби мовця – висловити чи сприйняти думку з якоюсь визначеною метою, наприклад, навчитися спілкуватися, ознайомитися з культурою, історією нації і т.д.

2. Другий рівень мовленнєвої діяльності – орієнтовно-пошуковий (або аналітико-синтетичний) за функцією і механізмом, за змістом – це предметний план діяльності. На цьому рівні реалізується добір засобів формування і формулювання власної чи чужої (заданої ззовні) думки в процесі спілкування.

3. Третій рівень будь-якої діяльності – виконавчий, реалізуючий. Цей рівень мовленнєвої діяльності може бути зовні вираженим і зовні не вираженим. Так, наприклад, виконавчий рівень слухання не виражений, тоді як виконавча, моторна частина діяльності говоріння – очевидна.

Якими ж є механізми мовленнєвої діяльності? В якості одного з основних механізмів мовленнєвої діяльності виступає осмислення. Осмислення — це процес установлення (у продукуванні) чи відтворення (у рецепції) значеннєвих зв'язків у висловленні. Як показують дослідження, цілеспрямоване формування в тих, хто вивчає мову, механізму осмислення не тільки підвищує рівень іншомовної мовленнєвої діяльності, але й позитивно впливає на рідну мову.

Внутрішнім механізмом такої організації є перекодування за рахунок організації, угрупування, розчленування, виділення головного, встановлення еквівалентних замін і т.д. Дослідження A.A. Смирнова, А.Н. Соколова, М.І. Жинкіна показали, що осмислення інформації, що надходить, завжди здійснюється за рахунок розчленовування матеріалу на частини, за допомогою його "значеннєвого угруповання" виділення "значеннєвих опорних пунктів" і встановлення еквівалентних замін (О.Леонтьєв 1997, 96).

Тож, на нашу думку, на уроках позакласної роботи необхідно якомога більше зосереджувати увагу на говорінні, щоб учні відчували себе в середовищі іноземної мови, звикали до неї, запам’ятовували нову лексику і правильну вимову слів. Чим більше учень буде спілкуватися іноземною мовою і сприймати її на слух, тим більші шанси наблизити своє мовлення до мовлення носія мови, яку ви вивчаєте.

В позакласній роботі вивчення пісень є дієвим методом для розвитку вмінь іноземного спілкування. Проте, не кожному легко дається сприймання на слух. Умови, які необхідно виконати для успішного сприйняття звуків, слів і усного мовлення в цілому – це:

1. Підготувати органи слуху до сприйняття звуків і слів при різній інтенсивності й характері їхнього звучання.

2. Натренувати артикуляційний апарат, підготувати його до функціонування при будь-якому темпі викладу сприйманого. У іншому випадку кінестетичні образи сприйманих звуків, букв і слів будуть відставати, не накладуться в мозку на "прийняті" закодовані акустичні образи й значення, внаслідок чого усвідомлення слів не відбудеться.

3. Попередньо засвоїти зміст (значення) відповідних слів, їхні акустичні образи. Останнє особливо важливо, оскільки, в силу особливостей функціонування мозку, будь-яке сприйняття усного слова обов'язково супроводжується артикуляцією мовленнєвого апарату, тобто його внутрішнім або зовнішнім промовлянням. "Запуск" же цього апарату здійснюється закодованим акустичним образом слова, що зберігається в пам'яті й виникає в процесі мислення або будь-якого виду мовленнєвої діяльності. Тому так важливо для того, хто вивчає мову попередньо ввести в довгострокову пам'ять звукові образи засвоюваних слів (О.Лозова 2010, 78).

Таким чином, при вивченні кожного нового іншомовного звуку, слова, словосполучення важливо забезпечити їхнє всебічне прослуховування, закарбування їхнього акустичного образу в довгостроковій пам'яті. Необхідно систематично тренуватися у швидкому відтворенні засвоюваних звуків за допомогою читання й викладу на пам'ять скоромовок, невеликих текстів, віршів. Що стосується слів, то їх необхідно сприймати багаторазово, у різних варіантах звучання, а також домагатися розуміння й запам'ятовування їхніх значень. Це буде сприяти формуванню їх стійких еталонних образів, необхідних для ідентифікації сприйманих звуків. Готовність до сприйняття окремих слів не гарантує успішного сприйняття значення фрази, тексту у цілому. На думку психолога І.О. Зимньої, одночасно з виділенням у фразі сприйманих слів здійснюється виявлення значеннєвих зв'язків між ними. Це сприяє усвідомленню значення фрази, а також прийняттю рішення про відповідне реагування. Синтетичному сприйняттю пісень сприяє вміння виявляти в них так звані опорні (ключові) слова, які несуть найбільше значеннєве навантаження. Відповідне вміння формується з допомогою багаторазового виконання вправ на виявлення ключових слів за їхнім місцем у виразах, значенням, граматичній формою й зв'язками з іншими словами.

Синтезування результатів сприйняття елементів мови здійснюється за допомогою оперативної пам'яті, що забезпечує збереження у свідомості звукових образів і значень сприйманих слів, можливість їхнього порівняння й об'єднання. Обсяг оперативної пам'яті звичайно становить 5-6 слів. У результаті її тренування він може бути доведений до 10-12 слів. Для цього необхідно повторювати слова й вирази, заучувати й відтворювати короткі монологічні тексти й діалоги. Інакше при сприйнятті мови будуть забуватися початкові слова, частини фрази.

Необхідно підвищувати темп внутрішнього мовлення, що сприяє прискоренню сприймання. Для тренування артикуляційного апарату рекомендується:

1) систематичне аудіювання іншомовних пісень з різним темпом;

2) багаторазове повторення фраз або коротких текстів у зростаючому темпі;

3) прискорене читання текстів прослуханих пісень (О.Лозова 2010, 79).

Отже, для розвитку іншомовного слуху рекомендується систематичне аудіювання іноземних пісень. Необхідно зрозуміти виняткову важливість систематичного слухання іншомовних пісень для успішного оволодіння мовою. Справа в тому, що при цьому відбувається не тільки тренування органів слуху, але й запам'ятовування звукових образів слів, обов'язкове для їхній наступного розуміння й відтворення (говоріння). Одночасно здійснюється тренування артикуляційного апарату, оскільки при сприймані слова обов'язково беззвучно проговорюються.

Висновки до першого розділу.

В процесі теоретичного дослідження нами було розглянуто багато літературних джерел з даної теми, а саме з удосконалення вмінь іноземного спілкування в позаурочний час. Зрозуміло, що часу на уроках недостатньо, щоб сформувати і розвинути уміння китаємовного спілкування, тим більше, що ця мова покищо недостатньо використовується в повсякденному житті українців. Тому, одним із можливих шляхів додаткового вивчення китайської мови учнями загальноосвітніх шкіл є позакласні заходи. Сьогодні позакласна робота з іноземної мови є вагомою складовою всього навчально–виховного процесу в школі, що розкриває низку додаткових можливостей як для вчителів, так і для учнів.

Для організації позакласної роботи нами було досліджено дискусійний метод М.В.Кларіна, який ми вважаємо доцільним застосовувати в позакласний час для удосконалення вмінь китаємовного спілкування учнів п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл, адже завдяки дискусійному методу учні навчаться висловлювати свої думки китайською мовою, навчаться вислуховувати співрозмовника. Також метод дискусії дозволяє усвідомити учням свої прогалини у знаннях, розвиває суб’єктивну активність, формує комунікативні вміння, дає можливість проаналізувати важливість вивчення іноземної мови і підвищити мотивацію до її вивчення.

Також дієвим методом в позакласній роботі з китайської мови може бути метод Г.А.Китайгородської, що був розроблений для інтенсивного навчання студентів англійській мові. Для учнів середніх класів цей метод може бути трансформовано. Учням будуть надаватися ролі, але кожного уроку вони будуть змінюватися відповідно до теми уроку. Щоразу між учнями будуть розігруватися сценки, заздалегідь підготовлені вчителем. Як зазначає Р.Ю.Мартинова, важливо будувати уроки таким чином, щоб матеріал з попередньої теми закладався в наступну, пізніше все повторюється в третій темі і т.д.

В позакласній роботі також варто звернути увагу на вивчення пісень мовою оригіналу. Пісня та музика - це ті фактори, що активізують діяльність учнів та підвищують їх інтерес до вивчення мови, впливаючи на їх емоційну сферу. Пісня, як один із видів мовленнєвого спілкування, є засобом більш стійкого засвоєння та розширення словникового запасу, оскільки вона містить нові слова й вирази, а вже знайома лексика може зустрічатися в новому контексті, що сприяє її активізації. В пісенних текстах часто зустрічаються власні та географічні назви, реалії, поетичні звороти. Це сприяє розвитку відчуття мови, знання її стилістичних особливостей. Слухання пісень сприяє вдосконаленню навичок вимови, розвитку слуху. А як відомо, слух пов'язаний з розвитком артикуляційного апарату. Перегляд фільмів китайською мовою з субтитрами в позаурочний час дає змогу краще сприймати мову на слух. Фільм дозволяє зануритися в середовище спілкування. При правильному підході до перегляду китаємовних фільмів, гарантується швидкий ефект розпізнавання іноземних слів, фраз і діалогів в повсякденному житті.

Проведене теоретичне дослідження дозволяє нам розробити власну систему вправ по удосконаленню вмінь китаємовного спілкування учнів п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл у позаурочний час і методичні рекомендації щодо їх виконання.

РОЗДІЛ II. Методика удосконалення вмінь китаємовного спілкування учнів п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл у позаурочний час.

Проведене теоретичне дослідження щодо удосконаленя вмінь китаємовного спілкування учнів п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл в позаурочний час дає змогу запропонувати відповідну систему вправ. Вважаємо, що вона може представляти собою трьох-блочну систему. Перший блок вправ направлений на спілкування на основі дитячих китайських пісень, другий блок вправ направлений на спілкування на основі розмов героїв фільму, третій блок вправ направлений на спілкування на основі прочитаних казок.

Представляємо дану ситсему вправ і методичні рекомендаціїї щодо їх виконання у II розділі даної курсової роботи.

2.1. Система вправ щодо удосконалення вмінь китаємовного спілкування учнів п’ятих-шостих класів загальноосвітніх шкіл у позаурочний час.

Вправи першого блоку.

Перший блок вправ направлений на спілкування на основі дитячих китайських пісень. Основні цілі даного блоку: 1) розвиток вмінь сприймання тексту пісень на слух; 2) оволодіння новою лексикою; 3) переклад змісту пісні і його відтворення іноземною мовою без опор; 4) розвиток вмінь самостійного формулювання розповіді на задану тему.

Вправа 1

Тип: мовна, рецептивна.

Мета: розвиток навичок сприймання учнями іноземного мовлення на слух.

Інструкція: прослухайте дитячу китайську пісеньку.

" Xiǎo yàn zi, chuān huāyī

小燕子, 穿花衣

nián nián chūn tiān lái zhè lǐ
年年春天来这里

wǒ wèn yàn zi nǐ wèi shà lái
我问燕子你为啥来
yàn zi shuō: “Zhè lǐ de chūn tiān zuì měi lì”
燕子说：“这里的春天最美丽”

xiǎo yàn zi, gào sù nǐ
小燕子，告诉你

jīnnián zhè lǐ gèng měi lì
今年这里更美丽

wǒ men gài qǐ le dà gōng chǎng
我们盖起了大工厂

zhuāng shàng le xīn jī qì
装上了新机器

huān yíng nǐ
欢迎你

cháng qí zhù zài zhè lǐ
长期住在这里"

Вправа 2

Тип: лінгво-мовленнєва, рецептивна.

Мета: повторення вимови китайських тонів, переклад змісту прочитаного рідною мовою.

Інструкція: 1) прочитайте текст пісні разом з вчителем, дотримуючись правильної вимови тонів; 2) перекладіть прочитане рідною мовою.

小燕子, 穿花衣 ,

年年春天来这里 .

我问燕子你为啥来 ,

燕子说：“这里的春天最美丽” .

小燕子，告诉你今年这里更美丽 .

我们盖起了大工厂 ,装上了新机器 .

欢迎你 , 长期住在这里.

Вправа 3

Тип: передмовленнєва, репродуктивна.

Мета: навчити відтворювати зміст прочитаного, з опорою на переклад рідною мовою.

Інструкція: перекладіть китайською мовою зміст пісні і висловіть свою думку до запитання після перекладу.

«Маленька ластівочка, одягнена в яскраву сорочку,

Кожного року навесні прилітає сюди.

Я запитав її : «чому саме сюди?»,

Ластівка відповіла: «бо тут весна найгарніша».

Маленька ластівочка, я хочу тобі сказати, що цього року тут ще краще.

Ми збудували новий великий завод, туди завезли нову техніку.

Ласкаво просимо, залишайся в нас надовго».

Запитання: Як ви вважаєте, чи прилетить ластівка в це місце наступного року?

Вправа 4

Тип: мовна, репродуктивна.

Мета: навчити давати граматично правильні відповіді на запитання.

Інструкція: дайте відповіді на запитання по змісту пісні.

1) 小燕子穿什么样的衣服？

2）它每年什么时候来哪里？

3）小燕子为什么喜欢来哪里？

4）“我们”盖起了什么？

5）“长期”是什么意思？

Вправа 5

Тип: передмовленнєва, репродуктивна.

Мета: розвиток пам’яті, виконання пісні китайською мовою.

Інструкція: Виконайте пісеньку самостійно.

Вправа 6

Тип: передмовленнєва, продуктивна.

Мета: навчити самостійно формулювати речення і використовувати набуті знання у мовленні з заданої теми.

Інструкція: поговоріть про свою улюблену пору року.

Другий блок вправ.

Другий блок вправ направлений на спілкування на основі розмов героїв фільму (уривки їх реплік). Основні цілі даного блоку: 1) розвиток вмінь розуміння розмовного мовлення; 2) читання і переказ змісту прочитаного з опорами і без них; 3) формування навичок самостійного спонтанного мовлення на дану вчителем тему.

Вправа 1

Тип: мовна, рецептивна.

Мета: читання і розуміння змісту прочитаного.

Інструкція: прочитайте діалог за ролями, потім прочитайте помінявшись ролями.

大卫：又到周末了！马丁，晚上你打算怎么过？

马丁：这个星期太累了、我想在宿舍看看电视、休息一下儿。

大卫：在宿舍看电视太无聊了，吃了饭、陪我去看电影吧。

马丁：好吧。咱们去哪儿吃晚饭？去食堂吗？

大卫：今天是周末，我不想吃食堂的菜了，咱们去饭馆吃一顿、怎么样？

马丁：行啊。你想去哪儿吃？

大卫：南门旁边新开了一家饭馆，咱们去哪儿吧。

马丁：哪里的菜怎么样？

大卫：味道不错。上星期山本请我去吃了一次、前天我自己又去了一次。走吧，今天再去吃一次、我请客。

马丁：好啊，不过不用你请客，咱们“AA制”。

Вправа 2

Тип: передмовленнєва, репродуктивна.

Мета: навчити логічно відтворювати діалог на основі реплік першої особи.

Інструкція: Відтворіть розмову за репліками першої особи.

大卫：又到周末了！马丁，晚上你打算怎么过？

马丁：_____________________________________________。

大卫：在宿舍看电视太无聊了，吃了饭、陪我去看电影吧。

马丁：_______________________________________________？

大卫：今天是周末，我不想吃食堂的菜了，咱们去饭馆吃一顿、怎么样？

马丁：_________________________？

大卫：南门旁边新开了一家饭馆，咱们去哪儿吧。

马丁：_____________________________？

大卫：味道不错。上星期山本请我去吃了一次、前天我自己又去了一次。走吧，今天再去吃一次、我请客。

马丁：_______________________________________________。

Вправа 3

Тип: передмовленнєва, репродуктивна

Мета: навчити логічно відтворювати діалог на основі реплік другої особи.

Інструкція: Відтворіть розмову за репліками другої особи.

大卫：____________________________________？

马丁：这个星期太累了、我想在宿舍看看电视、休息一下儿。

大卫：______________________________________________。

马丁：好吧。咱们去哪儿吃晚饭？去食堂吗？

大卫：__________________________________________________？

马丁：行啊。你想去哪儿吃？

大卫：____________________________________。

马丁：哪里的菜怎么样？

大卫：______________________________________________________。

马丁：好啊，不过不用你请客，咱们“AA制”。

Вправа 4

Тип: мовна, репродуктивна.

Мета: навчити використовувати прочитану інформацію при відповідях на запитання.

Інструкція: дайте відповіді на поставлені запитання.

1) 这个星期马丁打算做什么？

2）大卫觉得马丁的打算怎么样？

3）他们俩打算去哪儿吃饭？

4）你觉得 “AA制”是什么意思？

Вправа 5

Тип: передмовленнєва, репродуктивна.

Мета: навчити вибирати основну інформацію для відтворення змісту.

Інструкція: відтворіть діалог за ролями, не використовуючи будь-які опори.

Вправа 6

Тип: мовленнєва, продуктивна.

Мета: навчити самостійно утворювати речення і самостійно обговорювати будь-яку з даних вчителем тем.

Інструкція: розкажіть про свій улюблений фільм.

Третій блок вправ.

Третій блок вправ направлений на спілкування на основі прочитаних казок. Основні цілі даного блоку: 1) читання і переклад казки рідною мовою; 2) вивчення китайської ідіоми "马马虎虎”, історія виникнення якої описана в казці; 3) переказ змісту прочитаного; 4) самостійне утворення речень з даної теми; 5) наведення прикладів використання вивченого матеріалу в повсякденному житті.

Вправа 1

Тип: лінгво-мовленнєва, рецептивна.

Мета: читання і розуміння змісту прочитаного.

Інструкція: 1) прочитайте казку; 2) перекладіть її рідною мовою.

马虎

从前，中国有个画家很喜欢画老虎。一次，他刚画了一个虎头，就来了一位朋友请他画马。画家就在虎头下面画上了马的身体。朋友觉得很奇怪，就问他: «你画的是虎还是马？» 画家说: «都可以，马马虎虎吧！» 朋友听了，很不痛快地走了。

这时，画家的大儿子从外面回来了，看见挂在墙上的画就问: «父亲，您画的是什么？»

«是虎。» - 画家回答。

第二天，画家又在书房里画画儿，二儿子进来了，看见墙上的画儿很有意思，就问: «父亲，上面画的是什么？»

«是马。» - 画家答道。

又过了一段时间，大儿子去打猎，看见山上有一匹马正在吃草，他以为是虎，就用箭把那匹马射死了。马的主人问他为什么射死了他的马，大儿子却说: «我射死的是一只老虎啊！»

画家没有办法，只好给了马主人一些钱。

又过了几天，二儿子到外边玩儿，看到了一只虎，他以为是马，就过去骑上了它，一下子被老虎吃进了肚子里。

画家拿着二儿子的衣服，非常伤心，也非常后悔。他写了一首诗，意思是: 我画的画儿像马又像虎，大儿子看了画儿射死了马，二儿子看了画儿被虎吃了，大家可别像我这么马虎。

现在人们经常用 «马虎»或 «马马虎虎»这个词语来说一个人做事不认真，如 «你太马虎了，认真点儿»。

Вправа 2

Тип: лінгво-мовленнєва, рецептивно-репродуктивна.

Мета: навчити самостійно давати відповіді на запитання, на основі прочитаного і вибирати основну інформацію для відтворення прочитаного.

Інструкція: 1) дайте повні відповіді на подані запитання; 2) використовуючи запитання як план перекажіть прочитане.

1. 画家的朋友为什么走了?

2. 画家的大儿子为什么把马射死了?

3. 画家的二儿子为什么死了?

4. 画家的诗告诉人们什么?

Вправа 3

Тип: мовленнєва, репродуктивно-продуктивна.

Мета: повторити раніше вивчений матеріал, навчити використовувати прочитану інформацію для створення діалогу.

Інструкція: доповніть діалог, використовуючи подану лексику.

痛快，果然，不管，VP+的+NP

玛丽: 麦克，你知道汉语里的 «马马虎虎»是什么意思吗？

麦克: 知道，是做事不认真的意思。

玛丽: 你知道这个词是怎么来的吗？

麦克: 好像有个故事，你能不能给我们讲一讲？

玛丽: 从前，有一个画家，特别喜欢画老虎。朋友请他画马，他就在虎头的下面画上了马身了。