КЛЮЧОВІ СЛОВА ПОТОЧНОГО МОМЕНТУ ЯК ОСОБЛИВИЙ РІЗНОВИД ЛЕКСЕМ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. КЛЮЧОВІ СЛОВА ПОТОЧНОГО МОМЕНТУ ЯК ОСОБЛИВИЙ РІЗНОВИД ЛЕКСЕМ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ …………………………………..6

1.1 Вплив лінгвальних чинників на мову……………………………………6

1.2 Аналіз впливу екстралінгвальних чинників на склад української лексики……………………………………………………………………………….7

РОЗДІЛ 2. КЛЮЧОВІ СЛОВА ПОТОЧНОГО МОМЕНТУ ЯК ОСОБЛИВИЙ РІЗНОВИД ЛЕКСЕМ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ………………….............................................................................................11

2.1 Поняття ,,ключе слово поточного моменту,, та функціонування таких слів у ЗМІ……………………………………………………………………………11

2.2 Частотність функціонування та варіативність ключових слів у текстах електронних ЗМІ……………………………………………………………………15

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕНЬ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ ЛЕКСИКИ МОВИ ВІТЧИЗНЯНИХ ТА ІНОЗЕМНИХ ДОСЛІДНИКІВ……………………………………………………………………..18

3.1. Вивчення концептуальної лексики мови вітчизняними дослідниками………………………………………………………………………..18

3.2 Аналіз  ключових слів поточного моменту іноземними мовознавцями……………………………………………………………………….20

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….……24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….....26

ВСТУП

Сьогодні надзвичайно поширеними та необхідними у житті сучасної людини є електронні засоби масової інформації. У їх числі на першому місці знаходиться телебачення, що випереджає всі інші ЗМІ за масштабами мовлення. Телемовлення можна прирівняти до суспільно-політичних видань, при цьому воно орієнтоване на масового глядача. Також одним із ефективних комунікаційних інструментів, що впливають на свідомість слухача, є радіо та Інтернет-видання. 

Надзвичайно цікавим є дослідження ключових слів поточного моменту в електронних засобах масової інформації, адже їхня мова реагує на будь-які зміни в суспільстві, і найпомітніше це відбувається в динаміці концептуальних ключових слів, які складають лексичний центр ЗМІ. Концептуальна лексика відображає ідеологію, а також соціальне скерування тих чи інших засобів масової інформації.

Актуальність роботи. Мовознавці приділяли увагу вивченню ключових слів поточного моменту на різних проміжках часу, проте цей шар лексики вивчений поки що недостатньо, хоч є важливим компонентом словникового складу загальнонародної мови. Вивчення слів поточного моменту дає повне уявлення про реалії того чи іншого часу та місцевості. Це й зумовило актуальність дослідження. Актуальність обраної теми також продиктована часом, оскільки електронні засоби масової інформації такі, як телебачення та Інтернет, є потужними засобами передачі інформації та впливу на свідомість людини. Саме вони породжують існування та функціонування в людській свідомості ключових слів поточного моменту. У силу своїх технічних можливостей – поєднання звука і зображення – телебачення є одним з найвпливовіших засобів масової інформації Слово з телеекрана є не лише засобом передавання інформації, але й засобом емоційного впливу на глядачів і взірцем правильної мови. Текст, який промовляється ведучим, повинен приносити глядачеві естетичну насолоду.

Метою роботи є аналіз ключових слів поточного моменту на матеріалах електронних засобів масової інформації.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

1)                             розглянути загальні відомості про вплив соціальних чинників на лексичний склад мови (лінгвальних та екстралінгвальних);

2)                             розкрити основну сутність лінгвістичного поняття ,,ключове слово поточного моменту,, а також з’ясувати типові риси слів поточного моменту;

3)                             проаналізувати праці відомих вчених, які досліджували природу слів поточного моменту.

Предметом  дослідження є слова поточного моменту в електронних засобах масової інформації.

Об’єктом дослідження є праці, присвячені вивченню слів поточного моменту.

Методика дослідження має комплексний характер, що полягає у використанні різних методів і прийомів, які передбачають мета й конкретні завдання роботи. Специфіка досліджуваного об’єкта зумовила вибір описового методу як головного, а також теоретичних (синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури).

Практична цінність роботи полягає в узагальненні знань про ключові слова поточного моменту взагалі, визначенні їх основних рису вивченні уже існуючих праць як вітчизняних, так і іноземних дослідників, а також в аналізі цих слів в електронних засобах масової інформації.

Структура: робота складається зі вступу, трьох розділів: у першому розділі подані загальні відомості про вплив соціальних чинників на лексичний склад мови (лінгвальні та екстралінгвальні); у другому розділі представлено тлумачення лінгвістичного поняття «ключові слова поточного моменту», як особливого різновида лексем української мови, а також проаналізована частотність функціонування ключових слів у текстах електронних ЗМІ; в третьому розділі досліджується питання про основні засади досліджень концептуальної лексики мови ЗМІ вітчизняних та іноземних мовознавців; розгорнутих висновків, а також містить список використаної літератури.

Структура роботи дозволяє виконати усі поставлені завдання, а також досягти поставленої мети та визначити в першому розділі вплив соціальних чинників на мову, в другому – визначити, що таке «слово поточного моменту», його ознаки, частотність вживання в третьому – вивчити основні дослідження концептуальної лексики відомими мовознавцями.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ВПЛИВ СОЦІАЛЬНИХ ЧИННИКІВ НА ЛЕКСИЧНИЙ СКЛАД МОВИ

1.1  Вплив лінгвальних чинників на мову

Українська літературна мова пройшла доволі складну історію свого розвитку, її лексичний склад належить до найдавніших лексичних систем, її формування залежить від багатьох як лінгвальних, так і позалінгвальних факторів. Мовознавцями доведено, що найшвидше серед рівнів мови змінюється лексика, оскільки найбільш оперативно реагує на зміни суспільного життя.

Серед позамовних (екстралінгвальних) чинників основним є рівень розвитку національної науки, промисловості та культури, техніки, а серед лінгвальних (внутрішньомовних)  виокремлюють становище мови в суспільстві і ступінь розвитку її функціональних стилів. У процесі формування будь-якої лексичної системи спостерігається тісний взаємозв’язок позамовного і внутрішньомовного факторів. Зовнішні і внутрішні причини взаємопов’язані, тому мовні зміни часто є наслідком взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників.

Деякі із мовних явищ розвиваються всередині самої мови та зумовлені її внутрішніми потребами, саморозвитком. Це означає, що лінгвальні причини змін у мові закладені у ній самій, в її внутрішній системі, в її можливостях і тенденціях. Такі суперечності в мові спричиняються різного роду зміни та зводяться до суперечностей між потребами спілкування і мовними можливостями.

Коротко розглянувши історичний розвиток різних структурних сторін мови, наприклад, фонетики і граматики, її окремих одиниць і категорій, то не завжди можна побачити пряму залежність розвитку мови від розвитку суспільства. Неможливо пояснити втрату носових голосних східнослов'янськими мовами прямою дією на мову з боку суспільства. Ці специфічні закономірності розвитку одиниць і категорій мови отримали найменування внутрішніх законів розвитку мови. Внутрішніми законами обумовлюються насамперед зміни у фонетиці і граматичному устрої мови.

Найбільше змін упродовж історії зазнала фонетична система, частіше зміни відбуваються у звуковому оформленні тих чи інших слів і морфем, у їхньому фонемному складі.

Граматика мови також схильна до внутрішніх змін, які можуть мати різний характер. Вони можуть торкатися і усієї граматичної системи в цілому, і лише певних граматичних категорій і форм.

Отже, можна зробити висновок, що внутрішньо-лінгвістичні чинники мовних змін закладені в самій мові, у внутрішніх тенденціях і закономірностях її розвитку.

1.2 Аналіз впливу екстралінгвальних чинників на склад української лексики

Кожна мова залежить від тих чи інших соціально-економічних та культурних умов розвитку суспільства. Різні соціально-комунікативні потреби мовних груп, умови їхнього історичного існування та ідеологічні настанови є основними екстралінгвальними чинниками, що впливають на розвиток лексичного складу мови. Д. М. Шмельов наголошує, що  «можливість позамовної дійсності впливати на лексико-семантичну систему мови пояснюється відкритістю та незамкненістю останньої» [28, с. 19]. Українська мова теж постійно взаємодіє з іншими світовими мовними системами, збагачуючись при цьому новими поняттями, термінами, що знайшли своє відображення у науці, техніці та суспільному житті.

Найпростішою зміною, залежною від зовнішніх факторів, є запозичення чужомовних лексичних одиниць. Не існує мов, в яких не було б запозичених слів, оскільки не існує народів, які протягом своєї історії не мали б зв’язків з іншими народами. Якщо запозичені слова відповідають суспільній потребі у вираженні того чи іншого поняття, вони входять у лексичний склад мови-реципієнта і стають її надбанням. Розглядаючи загальні проблеми, пов’язані із запозиченням слів, дослідники зазвичай намагаються з’ясувати причини появи лексичних запозичень та шляхи їх проникнення у мову-реципієнт. Наявність запозичень з багатьох мов свідчать про різнобічні міжнародні зв’язки даного народу. Однак Есенова Е. Й. у своїй статті «Основні причини запозичення іншомовних лексичних одиниць» стверджує, що «у процесі міжнародних стосунків запозичуються не усі слова, які необхідні для опису того, з чим зустрілися представники одного народу, які вивчали життя іншого народу. Для вивчення багатьох понять у мові-реципієнті вже були готові слова і тому тут використовувались внутрішні резерви мови-реципієнта» [13, с. 1].

Причини запозичення поділяють на зовнішні (екстралінгвістичні) та внутрішні (лінгвістичні). До екстралінгвістичних причин дослідники зараховують історичні контакти народів та наявність певного роду білінгвізму (двомовності), необхідність номінації нових предметів та явищ. Також однією із екстралінгвістичних причин є поширення моди на іноземні слова та мовну економію. До лінгвістичних причин дослідники зараховують необхідність поповнити деякі із шарів лексичної системи мови, необхідність більш  точно висловити за допомогою запозичення те чи інше полісемантичне поняття мови-реципієнта, тенденцію до усунення омонімії та полісемії, тенденцію поповнення експресивних засобів мови.

Деякі із мовознавців до основних причин запозичень відносять також потребу позначити явище у вигляді посилання на певну ситуацію, звичку послуговуватись тим чи іншим іншомовним словом, вплив мовного середовища, частотність вживання слова. Важливим аспектом мовних контактів, яке сприяє лексичному запозиченню, можна вважати також взаємодію літературних мов.

Будняк Д. В ствержує, що необхідність запозичення часто обумовлена «інтелектуальним станом нації, яка усвідомлює необхідність у номінації явища, предмета, абстрактного поняття». [7, с. 3]. Крім того, через ряд причин (культурних, економічних, політичних) не усі мови одночасно “перебувають на одному рівні стильової диференціації та наукового інтелектуалізму” [7, с. 3].

Серед лінгвістичних причин запозичень мовознавці називають:

-         семантичну завантаженість слів рідної мови;

-         полегшене сприйняття того чи іншого слова завдяки наявності запозичених елементів;

-         лаконізм іншомовних слів;

-         здатність до творення термінів у сполученні зі словами рідної мови.

У сучасному мовознавстві розрізняють декілька шляхів запозичення:

- прямі – слова, які безпосередньо потрапили з іншої мови. В таких випадках можлива подальша ассиміляція мовної оболонки запозиченого слова залежно від звукового устрою національної мови.

- опосередковані – потрапляють у мову через інші мови.

До запозичень належать також інтернаціоналізми, екзотизми та варваризми.

Інтернаціоналізми – слова, які засвоєні більшістю мов світу з мови народу, що створив або ввів у загальний вжиток позначені ним предмети.

Екзотизми – слова і вирази, які засвоєні з інших мов, але позначають предмети, явища мовної дійсності, у їх семантиці відображені поняття з життя інших народів: назви установ і організацій.

Варваризми – іншомовні слова або вислови, які не стали загальновживаними, і є не повністю засвоєними мовою. Варваризми не тільки не перекладаються, а й часом зберігають на письмі чужомовну графічну передачу.

Сьогодні з’явились нові шляхи проникнення запозичень у систему мову-реципієнта, особливо переважають запозичення міжнародного порядку, коли слово з мови-джерела безпосередньо (без участі мови-посередника) запозичується в декілька мов. Мовознавці стверджують також, що переважною більшістю запозичень є письмові запозичення, так як запозичення швидше отримує фіксацію на письмі, ніж в усній формі. Частіше запозичення починає існувати паралельно в усній та письмовій формах, рідше усне передує письмовій фіксації.

Важливу роль у поширенні запозичень відіграють науково-технічні періодичні видання, а також більшість запозичень можна знайти на сторінках газет та журналів, інтернет-сайтів. Вони охоплюють різні сторони життя, включаючи у себе різноманітний матеріал. Мова газетних та журнальних статей, інтернет-джерел, як правило, загальнонародна, призначена для широкого кола читачів.

  

РОЗДІЛ 2. КЛЮЧОВІ СЛОВА ПОТОЧНОГО МОМЕНТУ ЯК ОСОБЛИВИЙ РІЗНОВИД ЛЕКСЕМ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

2.1. Поняття «ключове слово поточного моменту» та функціонування таких слів у ЗМІ

Мова має тенденцію до постійних змін, особливо ці зміни помітні під впливом глобальних змін у суспільстві. Функціонування мови у суспільстві – надзвичайно складний процес, у якому перетинаються та взаємодіють різні чинники політичного, соціального, культурного та наукового життя. Сучасні мовознавці, вивчаючи залежність розвитку мови від розвитку суспільства, акцентують увагу на його провідній ролі в цьому процесі, а також доводять, що мова впливає на розвиток суспільства та суспільної свідомості.

Мова завжди реагує на нові обставини, на події, які відбуваються в політичному, економічному, культурному та науковому світі. Бондар С. О. наголошує на тому, що мова «нагадує пристрій, який швидко реагує і фіксує всі соціальні процеси» [3, с. 1].

Серед багатьох складових мови найвразливішим до змін під впливом соціальних чинників є лексичний склад мови. У своїй статті ,, Інваріантні ознаки ключових слів поточного моменту у ЗМІ,, Бондар С. наводить приклад із життя українців, починаючи із 1985 року, зазначаючи, що багато реалій витіснилися новими, які в свою чергу вимагали певного лінгвістичного оформлення.

Зрозумілим є те, що соціальні зміни порушують цілісність лексичного складу мови, тим самим призводять до структурного перерозподілу тих чи інших лексем української мови.

Багато мовознавців прийшли до висновку, що концептуальну лексику мови можна та необхідно визначати, як ключові слова поточного моменту (КСПМ). Ми теж вважаємо, що цей термін найповніше відображає сутність самого явища, а тому будемо послуговуватись ним у нашому  дослідженні.

Ключове слово поточного моменту є досить новим терміном у мовознавстві. Бондар С. окреслює цей термін як ,,слова і словесні комплекси, що позначають істотні для життя даного народу реалії на конкретний, поточний момент, у межах якого вони сприймаються як найтиповіша лексика,, [3, с. 2]. До таких слів та словесних комплексів можемо віднести і неологізми, і узуальні лексичні одиниці, які набувають нових яскравих значень.

Ідею ключових слів можна назвати універсальною, оскільки поняття «ключове слово» зустрічається та є центральним у більшості наук, в кожній із них це поняття має свої нюанси та смислові відтінки. Незважаючи на це, основний, центральний компонент поняття «ключове слово» залишається незмінним і позначає опорні, найбільш важливі лексичні одиниці, які є центром усього текста. Термін «ключове слово» функціонує у філологічних науках, психології, педагогіці та методиці викладання, а також у програмуванні.

Ключові слова застосовуються в інформаційно-пошукових системах для того, щоб забезпечити швидкий та точний пошук будь-якої інформації. Це призвело до активного розвитку міждисциплінарних наук, які об’єднують лінгвістику та програмування, з’явився цілий ряд суміжних областей на перетині лінгвістичних, математичних, статистичних методів. В таких галузях поняття ключове слово функціонує у такому значенні: «слово у тексті, здатне у сукупності з іншими ключовими слова презентувати текст» [20, с. 27].

Таке визначення фіксує основну ознаку поняття «ключове слово»: здатність презентувати текст, являючись при цьому його опорою. Сукупність ключових слів текста утворює його семантичну основу, по якій в будь-який момент можна відтворити текстову єдність.

Цю ж властивість ключових слів – базувати на собі весь текст – використовує і психологія. Для запам’ятовування об’ємних текстів психологами рекомендується виписувати ряд ключових слів, які пов’язані одне з одним. Для цього текст необхідно поділити на розділи, в кожному з яких необхідно виділити основну думку, а в кожній основній думці виділити мінімальну кількість ключових слів. Таким чином буде формуватись текстовий каркас, за допомогою якого у пам’яті можна відтворити весь текст. Аналогічний метод «виділення ключових слів» застосовується та активно практикується у вивченні іноземних мов.

Основними ознаками слів поточного моменту в електронних ЗМІ є :

-                    висока частотність їх вживання;

-                    є об’єктом активної та масової мовної рефлексії;

-                    мають декілька лексичних параметрів, зокрема можуть вживатися у ролі метафор;

-                    мають різні дефініції, тобто декілька різних визначень.

Синтагматичні та парадигматичні параметри слова зазнають змін, розширюючи можливості його метафоричного перенесення, або ж утворюючи синонімічні чи антонімічні відношення. Досить часто такі слова використовують у ролі онімів (власних назв). Статус ключового слова викликає активізацію його граматичних можливостей, дериваційного потенціалу, тобто появи нових твірних слів, розширення його семантичного поля та сфери уживання.

Вивчаючи ключові слова поточного моменту тієї чи іншої доби, країни можемо отримати досить повне, цілісне уявлення про реалії того часу чи місцевості.

Мовознавець Вежбицька А. називає основні властивості, які, на її думку, повинні мати лексичні одиниці, що претендують на роль «ключових слів» у будь-якій мові. Дослідниця стверджує, що такі слова не повинні мати абсолютних відповідників в інших мовах, а переклади, що намаються увести їх у мову-реципієнта, не здатні адекватно та повно передати їхнє лексичне значення.

Також Вежбицька А. стверджує, що ключові слова обов’язково повинні бути загальноживаними та частотними у тій чи іншій мові. Третьою ознакою дослідниця виділяє особливу важливість та зразковість таких лексичних одиниць для тієї чи іншої культури. В російській культурі, на думку дослідниці, такими словами можна вважати: доля, душа та печаль, оскільки «уявлення, яке вони дають про російську культуру, є дійсно неоціненним» [8, с. 282].

Підхід, запропонований Вежбицькою А., є принциповим і для нашого дослідження, оскільки він передбачає вивчення ключових слів саме з лінгвокульторологічного погляду. Таким чином, ключове слово виступає не просто смисловою опорою у тексті, вибудовуючи і утримуючи на собі цей текст, а й виступає як джерело культурної інформації.

КСПМ – частина лексичної системи мови, яка має особливий статус: екстралінгвістичні чинники визначають актуалізацію звичайної лексики до рівня ключової на певний конкретний проміжок часу. Провідним є критерій значущості відповідного поняття для суспільства на період перебування слова у складі ядра КСПМ. Зрозуміло, що, наприклад, лексема «Великдень» актуалізується безпосередньо в період перед та після великодніх свят у країні.

Якщо розглядати ключові слова як елементи лексики, то вони виступають у своєму суто мовному статусі. Якщо ж співвіднести їх із зовнішніми чинниками, то такі лексеми втрачають власне лінгвістичні ознаки і стають лейтмотивами доби, які одразу фіксує мова електронних ЗМІ.

Однією з важливих ознак ключових слів поточного моменту є те, що вони здатні моделювати ту чи іншу ситуацію у свідомості людини. Таку ознаку ключових слів можна назвати ситуативністю, яка реалізується таким чином у свідомості людини: «слово» → «ситуація» і навпаки «ситуація» → «слово». Таким чином, слово може виступати як точка відправлення у свідомості людини, що адресує її до тієї чи іншої інформації, яку людина вже чула.

Ситуативність клювих слів поточного моменту у засобах масової інформації тісно пов’язана з іншими притаманними їм властивостями. Такою властивістю є асоціативність ключових слів, що змушує людину не тільки моделювати у пам’яті ту чи іншу ситуацію, а й вибудовувати асоціативні зв’язки. Наприклад, не так давно основними ключовими словами поточного моменту на телебаченні були слова «протест» та майдан». Чуючи ці слова, будь-який українець відновить у  пам’яті ці події та вибудує асоціативний ряд – «майдан» – «революція» – «вибори Президента України» – «події на Донбасі» та ін.

2.2 Частотність функціонування та варіативність ключових слів у текстах електронних ЗМІ

Ключові слова поточного мовлення функціонують у багатьох жанрових формах, все частіше вони з’являються як у письмових, так і в усних творах. Письмові тексти ретельно редагуються, при цьому «кількість КСПМ певною мірою нормується (зводиться до оптимальної), а у зв’язку з політичною скерованістю видань певні КСПМ іноді просто вилучаються» [3, с. 2].  Тому можна з впевненістю стверджувати, що ключові слова активніше функціонують в усному мовленні.

Сьогодні можна спостерігати майже повний збіг ключових слів, які є актуальними та знайомими для масової свідомості, та ключових слів, які вживаються у засобах масової інформації.

Частотність функціонування ключових слів в журналістських матеріалах на радіо та телебаченні можна визначити інтуїтивно. Інтенсивність же вживання слів у текстах, записаних на електронному носії, на сьогодні можна визначити за допомогою спеціальних електронних програм. Мовознавці фіксують частотність вживання того чи іншого слова в такому тексті, а потім роблять висновки щодо частотності вживання слів поточного моменту, що мають підтвердження кількісними і статистичними показниками.

Так як кожний засіб масової комунікації визначається особливим переліком медійних ознак, які суттєво впливають на лінгвоформатні характеристики тексту, ключові слова поточного моменту активно використовують у всіх електронних та неелектронних ЗМІ: друкованих виданнях, на радіо та телебаченні, в Інтернеті. Такі слова функціонують в авторських текстах журналістів, а також в колегіальних текстах (наприклад, в текстах новин). Раніше мовознавці стверджували, що в авторському тексті слова поточного моменту функціонують набагато активніше, проте останнім часом мова колегіальних текстів теж зазнала певних трансформацій з огляду на активність слів поточного моменту.

Більшість мовознавців вважають, що активне та частотне використання таких слів пов’язане передусім із бажанням якнайоптимальніше передати інформацію за досить короткий проміжок часу. Якщо раніше редагування текстів новин відбувалося досить прискіпливо, часто редактори позбавляли їх емоційності, впроваджували сталі кліше, щоб отримати нейтральне звучання, то зараз, у час активного поширення телебачення, можна спостерігати, як все більше і більше слів поточного моменту проникає у тексти такого стилю.

Особливої уваги заслуговує така ознака ключових слів поточного моменту, як варіативність, тобто існування одночасно в декільках варіантах, які різняться формою (при цьому їх об’єднує зміст) або змістом (при цьому їх об’єднує форма). При варіантності ключових слів основний зміст та семантичне значення зберігається, варіантною стає лише центральна, ключова лексема, наприклад: Україна згадує другу річницю Майдану. Україна згадує Революцію Гідності.

Проте не всі ключові слова поточного моменту можуть вільно заміняти одне одного: варіативність властива лише тим лексичних одиницям, які здатні вступати в синонімічні стосунки та мати спільний набір культурних смислів, значень.

КСПМ є практично константним елементом заголовного комплексу. Крім того, часто для виокремлення КСПМ використовують графічне виділення: курсив, інший кеґль, рідше – колір. Численні карикатури, наявні майже у всіх центральних виданнях, у текстових частинах, також не обходяться без КСПМ. Оскільки КСПМ є найпопулярнішими, наймоднішими, то їх часто використовують для отримання максимального прибутку – у рекламі, у національному омонастиконі. За даними ПР-компаній вживання КСПМ і в назвах, і в рекламі дають свої девіденти.

Отже, за нашими спостереженнями для КСПМ є характерними такі інваріантні ознаки: актуальність, соціальна значущість, ієрархічність, локальна ідентифікація, частотність вживання, збільшення потужності граматичного потенціалу слова, розширення його синтагматичних, парадигматичних потенцій, можливості «мовної гри», вживання у дифініційних висловах, актуалізація онімічності вживання, графічне виділення, використання в заголовних комплексах, тощо. Виокремлені характеристики КСПМ сприятимуть «об’єктивності їх подальшої наукової кваліфікації та систематизації, що, у свою чергу, уможливить поглиблене усвідомлення екстралінгвальних та лінгвальних механізмів їх контекстуальної динаміки»     [4, с. 2].

  

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕНЬ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ ЛЕКСИКИ МОВИ ВІТЧИЗНЯНИХ ТА ІНОЗЕМНИХ ДОСЛІДНИКІВ

3.1. Вивчення концептуальної лексики мови вітчизняними дослідниками

Сьогодні інформаційний простір суспільства переповнюють суспільно важливі, значущі події. Інформація про них повсякчас надходить із електронних засобів масової інформації до слухача. Реципієнти послуговуються ними для задоволення різних потреб: ця інформація часто впливає на прийняття важливих рішень, що в свою чергу певним чином зумовлює розвиток суспільства, держави та функціонування самих ЗМІ. Саме тому на сучасному етапі розвитку мовознавчих наук посилилася увага науковців до комплексного вивчення текстів засобів масової інформації, зокрема до структури інформаційного тексту.

В українському мовознавстві поняття «ключове слово» лише сьогодні починає привертати увагу дослідників. Саме тому ґрунтовних праць з вивчення цих лексичних одиниць на сьогодні немає.

Найбільш ґрунтовними є статті Бондар С.: «Етимологія, еволюція, зловживання та інфляція КСПМ «Криза» в медіадискурсі,, та «Інваріантні ознаки ключових слів поточного моменту у ЗМІ».

У статті «Етимологія, еволюція, зловживання та інфляція КСПМ «Криза» в медіадискурсі» Бондар С. об’єктом уваги стає лексема «криза», яка із 2008 року належить до ключових слів поточного моменту та є інтернаціональною. Підвищений інтерес до лексем такого типу дослідниця пояснює в першу чергу тим, що такі лексеми є надзвичайно частотними у текстах ЗМІ та з кожним днем набувають все більшої значущості в українській картині світу.
Мовознавець пропронує дослідження еволюції використання лексичної  одиниці «криза» у медіадискурсі, пояснюючи актуальність дослідження тим, що в сучасному науковому світі, а також в текстах електронних та неелектронних ЗМІ неправильно тлумачать це поняття, виникають розбіжності у трактування, часто використовують у дуже широкому значенні.

Ще однією українською працею у напрямку дослідження ключових слів поточного моменту є дисертація Т. В. Весни «Ідеологічний та національно-культурний компоненти в семантичній сруктурі лексики політичного дискурсу (на матеріалі франко- і російськомовної преси 90-х років)». Захист дисертації відбувся  27 вересня 2002 року. Наукова новизна дисертації полягає у звертанні до сучасного політичного дискурсу, що функціонує у переломну історичну добу, і у визначенні процесів, типових для дискурсної формації, а також у подальшому розвиткові лінгвістичного поняття ключових слів поточного  моменту і новому підході до розгляду соціальних конотацій, у дискурсному описі семантики одиниць політичного словника і виявленні чинників адекватної міжкультурної політичної комунікації. Теоретичне значення представленої роботи зумовлено тим, що вона  доповнює наявну в сучасній лінгвістиці цілісну концепцію дискурсу та його різновиду – політичного дискурсу, дає   повніше уявлення про взаємодію семантики і прагматики мовного знака, а також розвиває проблеми когнітивної, дискурсної   семантики, етносемантики  і   міжкультурного спілкування. Практична цінність дослідження полягає в можливості використання лексичного матеріалу, основних положень та висновків у теоретичних курсах з загального мовознавства, лексикології, стилістики, лінгвокраїнознавства, у практиці викладання мови, при перекладі, роботі з політичною пресою, створенні лексикографічних довідників.

Основною метою дисертації є аналіз у різномовних політичних дискурсах тотожної тематики ідеологічного та національно-культурного компонентів семантики ключових слів поточного моменту, що дає розуміння концептуального змісту політичної інформації та її емоційно-оцінного сприймання. Дослідниця у своїй дисертації розглянула характер взаємодії системи цінностей соціуму і політичного дискурсу; виявила взаємозв’язок внутрішніх і  зовнішніх чинників розвитку та функціонування мови політичної комунікації на прикладах радянського і постперебудовного політичного дискурсу, визначила основні напрямки реформування газетної публіцистики та політичного мовлення на початку 90-х років. Також дослідниця розглянула вплив ідеологічної орієнтованості політичного спілкування на семантико-прагматичний зміст лексичних одиниць, вияв  у їх семантичній структурі взаємозв'язку історичного, національного та ідеологічного аспектів, порівняла обсяги когнітивної і прагматичної інформації російськомовної і франкомовної лексики політичного дискурсу, а також виділила обов’язкові елементи, необхідні для еквівалентного сприймання повідомлення.

Матеріал  дослідження  складають  тексти 73 випусків (146 двомовних примірників)  газет «Московские новости» та «Nouvelles de Moscou» за 1991 – перше півріччя 1992 р. Вибір видання пояснюється притаманними йому у вказану добу рисами: масовістю, популярністю, високою журналістською культурою, відсутністю мовного і стилістичного консерватизму, незалежною політичною орієнтацією, а також зацікавленістю до нього зарубіжних дослідників (J. Sanchez, A. Bourmeyster).  Результатом суцільної вибірки є ілюстративний матеріал, що нараховує 5911 прикладів. До аналізу залучалися і тексти газети «Le Monde» за вказаний період.

Особистий внесок автора дисертації полягає в уточненні й подальшому опрацюванні поняття КСПМ, виділенні раніше не відзначуваної лінгвістичної ознаки «сакралізації» і «десакралізації» слів; у застосуванні нового підходу до визначення ідеологічних конотацій політичної лексики, суть якого в тому, що вони розглядаються не як класове, а як політичне оцінне явище; у  виявленні лексичних та семантичних інновацій, відсутніх у наявних лексикографічних довідниках.

3.2 Аналіз  ключових слів поточного моменту іноземними мовознавцями

Ще кілька років тому ключові слова поточного моменту не були об’єктом філологічних досліджень. Т. Шмельова, яка і запропонувала цей термін в російському мовознавстві, пояснює це застоєм суспільного та політичного життя  країни. У лінгвістиці сама проблема «ключових слів» почала активно досліджуватися тими вченими, які вважають мову найважливішим компонентом національної культури. Для їхніх же опонентів, які стверджують, що мова є абсолютно автономною, такої проблеми взагалі не існує, всі твердження є  надуманими, а кількісні показники – випадковими.

В 70-ті роки ХХ ст. з’являються перші наукові розвідки щодо функціонування ключових слів, але досліджували їх переважно як елементи художніх творів. Хоча французькі вчені, які й запровадили цей термін (вважається, що до наукового обігу термін «ключові слова» «mots-cle»), який і сьогодні широко вживають французькі дослідники, увів Ж. Маторе, використовували його виключно для досліджень політичного дискурсу. Проте у художніх творах ключові слова не відображають якихось загальних мовних тенденцій, а лише ілюструють ідіалектні авторські особливості. Поза контекстом, безумовно, такі слова не були ключовими для соціуму, не мали універсального характеру. Перші спроби вивчення ключових слів мови засобів масової інформації у Росії з’являються лише на початку 90-х років ХХ ст. у зв’язку з демократизацією медійних процесів. Досліджували в основному  радянські тексти часів М. С. Хрущова (кінець «відлиги») та Л. І. Брежнєва (початок «застою»). Сьогодні ключові слова поточного моменту привертають все більше увагу науковців, оскільки ці лексичні одиниці стають істотною ознакою мови мас-медіа.

Поняття «ключове слово поточного моменту», запропоноване Ж. Маторе, і нині широко використовується французькими дослідниками при описі текстів засобів масової інформації. Ключові слова також досліджували такі вчені, як   О. Земська, Ю. Варт, В. Роднянський, А. Залевська, В. Марцишевський,             Р. Будагов, Т. Дроздова, Е. Вольф, О. Сербенська, В. Петровський, Т. Ніколаєва, А. Вежбицька, Т. А. ван Дейк, З. Петрова, С. Форманова, М. Цвєткова, Н. Непийвода та ін. Проте більшість дослідників зазначає, що ,,важко не тільки «остаточно» зафіксувати ці слова, але й визначити їх кількість, їх частотність, їх співвідношення з іншими словами,, [5, с. 393]. Певні спроби схарактеризувати феномен КСПМ наявні у Т. Шмельової, Т. Весни та О. Титкової, але вони не містять вичерпного і систематизованого тлумачення специфіки КСПМ та їх чіткої кваліфікації.

Лексему ,,криза,, у текстах засобів масової інформації вивчали такі російські вчені-мовознавці: Т. В. Шмельова, І. В. Башкова, Т. М. Камінська. Досліджували цю ж лексичну одиницю і західні мовознавці: У. Еко, Б. Зіммер, Ф. Дюмонт, В. Мейр. Мовознавець Т. В. Шмельова у статті ,,Криза як ключове слово поточного моменту,, (2009) розглядає основні ознаки ключових слів поточного моменту, а також саму лексему ,,криза,, не тільки в політичному дискурсі, а й в сучасних умовах функціонування в текстах ЗМІ. На думку          У. Еко, надзвичайно важливою умовою для учасників медіа-дискурсу є розрізнення процесів і явищ, які є дійсно кризовими, і тих процесів і явищ, що тільки журналісти називають кризовими. Також дослідник зазначає, що у сучасному медіа-дискурсі лексема ,.криза,, використовується занадто часто, є надлишковою, а це призводть до знецінення лексичної одиниці. Пояснює          У. Еко таке надмірне використання тим, що автори прагнуть створити найбільш резонансний текст, щоб він схвилював максимально велику кількість слухачів чи читачів, щоб подія набула розголосу. Так, на думку вченого, і з’являються ,,вигадані, міфічні кризи,, [1, с. 344].  Іншою, не менш важливою є проблема, на думку У. Еко та Ж. Чейланда, коли події дійсно є кризовими, а журналісти їх не помічають з певних причин або вважають взагалі не кризовими. Загроза такої ситуації полягає в тому, що при замовчуванні такої інформації або подання її некоректно слухачам (читачам), криз посилюється, загострюється і як результат – негативне явище набирає максимальних обертів у всьому світі. Як приклад, У. Еко наводить події з Чорнобилем, коли французькі журналісти не вбачали в трагедії особливо негативних наслідків, що у результаті призвели до багаторічних негативних наслідків.

Активно вивчала поняття «ключове слово» російська дослідниця              Н. А. Агапова.  У своїй статті «Ключове слово народної прикмети в лінвокультурологічному аспекті» мовознавець звертає особливу увагу на тлумачення поняття «ключове слово», основні його риси, а також детально досліджує ключові слова в культурологічному аспекті на прикладі народних прикмет. Дослідниця стверджує, що «саме розуміння природи КС дозволяє найбільш повно та адекватно проаналізувати тексти, насичені культурною інформацією, до яких відносимо народну прикмету» [1, с.8].  

ВИСНОВКИ

Ключові слова поточного моменту – частина лексичної системи мови, яка має особливий статус: екстралінгвістичні чинники визначають актуалізацію звичайної лексики до рівня ключової на певний конкретний проміжок часу.

Ключове слово поточного моменту у засобах масової інформації – це слова і словесні комплекси, що позначають істотні для життя даного народу реалії на конкретний, поточний момент, у межах якого вони сприймаються як найтиповіша лексика.

Ідею ключових слів можна назвати універсальною, оскільки поняття «ключове слово» зустрічається та є центральним у більшості наук, в кожній із них це поняття має свої нюанси та смислові відтінки.

Основними ознаками слів поточного моменту в електронних ЗМІ є: висока частотність їх вживання; є об’єктом активної та масової мовної рефлексії; мають декілька лексичних параметрів, зокрема можуть вживатися у ролі метафор; мають різні дефініції, тобто декілька різних визначень.

Виконавши у процесі дослідження завдання (розглянули загальні відомості про вплив соціальних чинників на лексичний склад мови (лінгвальних та екстралінгвальних); розкрили основну сутність лінгвістичного поняття «ключове слово поточного моменту», а також з’ясували типові риси слів поточного моменту; проаналізували праці відомих вчених, які досліджували природу слів поточного моменту), ми досягли поставленої перед нами мети – проаналізували ключові слова поточного моменту на матеріалах електронних засобів масової інформації.

Провівши дослідження ми вивчили природу ключового слова поточного моменту, його ознаки, визначивши основними рисами цих лексем частотність та варіативність. Під час виконання роботи ми з’ясували, хто із вітчизняних та іноземних мовознавців вивчав питання ключових слів, проаналізували деякі з цих праць.

Складним у написанні роботи виявилось те, що на сьогодні немає ґрунтовних праць в укрїнському мовознавстві, які б розкривали детально суть цього поняття, більшість із українських статей ґрунтуються на російських джерелах.

Найважливішим моментом під час роботи був підбір потрібної літератури. Тут теж виникали деякі труднощі, оскільки більшість праць є російськомовними.

Дане дослідження дало змогу глибоко дослідити природу ключових слів в електронних засобах масової інформації, оцінити їх частнотність та варіантність та почерпнути для себе щось цікаве та корисне.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.                Агапова Н. А. Ключевое слово народной приметы в лингвокульторологическом аспекте  / Н. А. Агапова // Языкознание. – №3. – 2005. – С. 2–4.

2.                Айзерман Л. С. Ключевые слова / Л. С. Айзерман // Русский язык в школе. – 1973. – №4. – С. 12–15.

3.                Бондар С. О. Інваріантні ознаки ключових слів поточного моменту у ЗМІ / С. О. Бондар // Наукові записки Інституту журналістики. – №3. – С. 2–5.

4.                Бондар С. О. Специфіка використання ключових слів поточного моменту у різних журналістських жанрах / С. О. Бондар // Наукові записки Інституту журналістики. – №5. – С. 3–7.

5.                Будагов Р. А. Несколько замечаний о ,,ключевых словах,, в истории культуры / Р. А. Будагов // Искусство слова. – М.: Наука, 1973. – С. 392 – 395.

6.                Булдаков В. А. Ситуативная коннотация в лексике современного немецкого языка / В. А. Булдаков // Вестник СПбГУ. Серия 9, 2009. – С. 155–159.

7.                Будняк Д. В. Полонизмы в современном украинском литературном языке : автореф. дисс. на соискание учён. степени докт. филол. наук : спец. 10.02.01. / Д. В. Будняк. – К., 1991. – 55 с.

8.                Вежбицкая А. Понимание культур через посредство ключевых слов / пер. с англ. А.Д. Шмелёва. М. : Языки славянской культуры, 2001. –288 с.

9.                 Весна Т. В. Ідеологічний та національно-культурний компоненти в семантичній структурі лексики політичного дискурсу (на матеріалі франко- і російськомовної преси 90-х років): дис. канд. філол. наук: 10.02.15 / Т. В. Весна. – Одеський національний університет імені        І. І. Мечникова, 2002. – 239 c.

10.           Весна Т. В. Ключевые слова современной политической коммуникации / Т. В. Весна // Записки з загальної лінгвістики. – Одеса: Астропринт, 1999. – Випуск 1. – С. 105–112.

11.            Жукова М. Е. Отражение кризиса в национальном сознании российского общества сквозь призму фразеологизмов газетной периодики / М. Е. Жукова // Фразеология в тексте и текст во фразеологии (Четвертые Жуковские чтения): Материалы Междунар. научного симпозиума. – Великий Новгород, 2009. – С. 319–324.

12.            Залевская А. А. Некоторые пути исследования психологической структуры значения ключевых слов в целях оптимизации межнационального общения / А. А. Залевская // Перевод и автоматическая обработка текста. – М.: Ин-т яз. АН СССР, 1987. –

     С. 46–55.

13.            Есенова Е. Й. Основні причини запозичення іншомовних лексичних одиниць / Е. Й. Есенова // Сучасні дослідження з іноземної філології. – 2015. – Вип. 13. – С. 46–50.

14.            Крюкова И. В. Имена-хронофакты в русской лингвокультур /             И. В. Крюкова // Филологические науки. – 2004. – №5. –  С. 34–37.

15.            Ленкевич А. В  ,,Майдан,, как ключевое слово текущего момента /     А. В. Ленкевич // Политическая лингвистика, 2010. – № 3. – С. 45–56.

16.            Лукина М. М. Современные журналистские технологии в работе с новостями. / М. М. Лукина // М.: Пульс, 2001. – С. 3

17.            Мащенко І. Г. Глобальне телебачення / І. Г. Мащенко // К.: Либідь, 1992. – С. 45–56.

18.            Носкова В. В. К вопросу об ,,активности,, ключевых слов текущего момента / В. В. Носкова // Грамматические категории и единицы: Матер. V междунар. конф. – Владимир: Изд-во ВГПУ, 2003. – С. 151–154.

19.            Поліщук Л. Засоби висвітлення молодіжної тематики в інформаційних програмах українського телебачення / Л. Поліщук. – 2005. – С. 2– 5.

20.            Сахарный Л. В. Расположение ключевых слов в структуре развернутого текста (к изучению деривационных механизмов компрессии текста) / Л. В. Сахарный // Деривация в речевой деятельности (Общие вопросы. Текст. Семантика). Пермь, 1988. –       С. 27–29.

21.            Сковородников А. П. О ключевыхсловах русского менталитета /        А. П. Сковордников // Светлица, 1993. – С. 15 –22

22.            Титкова О. И. О перспективах лингвистического исследования реккурентных единиц лексикона / И. О. Титкова // Филологические науки. – 2003. – № 2. –  С. 79–87.

23.            Фомина З. Е. Слова-хронофакты в языке политических текстов /         З. Е. Фомина // Язык и эмоции: Сб. науч. тр. – Волгоград: Перемена, 1995. – С. 207–215.

24.            Черникова Н. В. Актуальные концепты и их лексические репрезентативы / Н. В. Черникова // Филологические науки. – № 6. – 2007. – С. 71–81.

25.            Шаповал Ю. Г. Изображение и слово в журналистике / Ю. Г. Шаповал // Л.: Высш. шк., 1985. – С. 32–45.

26.            Шмелева Т. В. Кризис как ключевое слово текущего момента /           Т. В. Шмелева // Политическая лингвистика, 2009. – № 2(28). – С. 63–67.

27.            Шмелева Т. В. Ключевые слова текущего момента / Т. В. Шмелева // Сolleqium, 1993. – № 1. – С. 33–41.

28.            Шмелев Д. Н. Проблемы семантического анализа лексики /                 Д. Н. Шмелев // М.: Наука, 1973. – 216 с.