Формування творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку засобами образотворчої діяльності

  

 Курсова робота

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………..….3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ……………….6

1.1. Психолого-педагогічне обґрунтування проблеми творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку………………………………..6

1.2. Творча діяльність, її види…………………………………………..10

1.3. Механізм розвитку творчості особистості…………..……………..12

РОЗДІЛ ІІ. РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА……………………………………...……16

2.1. Особливості розвитку творчих здібностей на уроках образотворчого мистецтва……………………………………………………...16

2.2. Методи розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку……………………………………………………………………..………..19

2.3. Методичні рекомендації щодо розвитку творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку засобами образотворчого мистецтва……….….21

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………….………..30

ДОДАТКИ…………………………………………………………………33

 

 

 

 

ВСТУП

 

Проблема творчого розвитку особистості школяра не є новою, вона має глибокі історичні корені. Я. Коменський, Й. Песталоцці, В. Сухомлинський, К. Ушинський охарактеризували сенситивність дітей молодшого шкільного віку до творчості, зокрема, художньо-образної. І. Бех, Л. Виготський, В. Давидов, О. Леонтьєв довели, що молодший шкільний вік є періодом найінтенсивнішого  креативного  становлення.  Б.  Ананьєв, Р. Арнхейм, Н. Брюсова, Т. Шпікалова дійшли висновку, що образотворче мистецтво – унікальний навчальний предмет, який надає учням багато можливостей для творчої самореалізації, розвитку образно-асоціативного мислення, уяви, фантазії, художнього сприйняття тощо [5]. Останнім часом все більш популярними стають дослідження дитячого малюнка для вивчення психологічних особливостей молодшого школяра. Цьому питанню  присвячена робота Т. Рєпнової  «Мета-малюнки в психологічному консультуванні» [3].

На думку М. Яремків та О. Кругляка, «Образотворче мистецтво – це вид пластичного мистецтва, що поєднує живопис, скульптуру й графіку. Образотворче мистецтво відображає дійсність у наочних, зорових образах. Завдяки методам узагальнення,  типізації,  уяві  художника  образотворче  мистецтво естетично розкриває тимчасовий розвиток подій, духовний вигляд, переживання, думки, взаємини людей, втілює суспільні ідеї» [7, с. 11].

Креслення архітектора та інженера; малюнки кінорежисера, що фіксують хід зйомок; начерки модельєрів для нових колекцій; ескіз скульптора, що передує ліпленню, – усі ці та багато інших видів людської діяльності починаються з уміння малювати [1].

Оскільки, як зазначають провідні вітчизняні вчені (Г. Костюк, Л. Леонтьєв, Я. Пономарьов та ін.), особистість найінтенсивніше формується у період шкільного віку, то саме школа покликана відіграти провідну роль у творчому розвитку молодших школярів. Проте, у сучасній педагогіці мистецтва початкової школи існують певні прогалини щодо творчого розвитку учнів. Вони зумовлені репродуктивно-виконавчими видами робіт, практикою залучення до творчої діяльності здебільшого обдарованих дітей. Внаслідок цього переважна більшість школярів перебуває поза цією своєрідною й важливою сферою мистецько-виховного впливу.

У початковій школі відбувається засвоєння учнями основ технік і методів зображувальної діяльності, але, на жаль, недостатньо уваги може приділятися розвитку фантазії. Однак іноді буває так, що вчитель приділяє багато уваги малюванню за уявою, та, на жаль, замало часу залишає на відпрацювання учнями техніки малювання [3]. На наш погляд, навчання образотворчого мистецтва має бути побудоване в такий спосіб, щоб захоплення творчим завданням спонукало учнів до засвоєння необхідної для його виконання техніки.

Проблемі організації та ефективності художнього виховання присвячені праці таких науковців: С. Русової, Н. Румянцева, К. Лепілова, А. Комарової, П. Булонського, В. Скатерщикова, Г. Ріда, Л. Чуриліної, В. Розумного, Л. Артемової, О. Чинаєвої, С. Анікіна. Про позитивну роль мистецтва для розвитку дитини писали В. Шаталов, С. Лисенко, І. Волков, Є. Ільїн, Т. Гончарова та ін. Цій проблемі присвячено також значну частину робіт Ш. Амонашвілі. Хоча тема досить розроблена, вона залишилась не розкритою до кінця і потребує доопрацювання.

Аналіз наукових праць засвідчує, що проблема розвитку творчих здібностей має комплексний характер і недостатньо ґрунтовно вивчена, а тому не знайшла повного відображення у психолого-педагогічній теорії і практиці. А такий її аспект, як функціональний вплив засобів образотворчої діяльності на творчий розвиток дітей молодшого шкільного віку практично залишається поза увагою вчених.

Актуальність дослідження її недостатня розробленість як в теорії так і в практиці дошкільної освіти, її соціальна значимість зумовили вибір нами теми курсової  роботи: «Формування творчих здібностей молодших школярів засобами образотворчого мистецтв».

Об’єкт дослідження - процес розвитку творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку у процесі образотворчої діяльності.

Предметом дослідження є організаційно-педагогічні умови розвитку у молодших школярів творчих здібностей у процесі образотворчої діяльності.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати організаційно-педагогічні умови розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку засобами образотворчої діяльності.

Завдання курсової роботи обумовлені її метою:

-     виявити та опрацювати фахову літературу з теми курсової роботи;

-     розкрити сутність понять «творчість», «здібності», «творчі здібності»;

-     визначити шляхи, методи, умови розвитку творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку.

Методи дослідження обумовлені об’єктом і предметом курсової роботи. Для розв’язання визначених завдань, досягнення мети застосовано такі методи дослідження: вивчення та аналіз літературних джерел, узагальнення.

Теоретична та практична цінність курсової роботи полягає в тому, що в дослідженні комплексно проаналізований та узагальнений матеріал про сутність, структуру та види творчих здібностей, творчої діяльності, особливості розвитку творчих здібностей на уроках образотворчого мистецтва в молодшому шкільному віці.

 

РОЗДІЛ І.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

1.1. Психолого-педагогічне обґрунтування проблеми творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку

 

Проблема дитячої творчості є досить актуальною на сучасному етапі.

Дослідження багатьох вчених дозволяють визначити необхідність і можливість розвитку творчих здібностей у дітей з молодшого шкільного віку.

Теорія здібностей представлена в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних психологів (Б. Ананьєв, Л. Виготський, С. Гончаренко, І. Іщенко, О.Ковальов, Г. Костюк, С. Кулачківська, В. Крутецький, О. Леонтьєв, М.Лейтес, О.Матюшкін, В.Моляко, Л. Момот, Я.Пономарьов, І.І.Терещенко, С.Л.Рубінштейн, В.Д.Шадриков, В.М. Ямницький, Дж. Гілфорд, Д. Рензуллі, К.Роджерс, С. Торренс та ін.), які визначають їх як психічні властивості індивіда, що регулюють досягнення людини і слугують умовою життєдіяльності [23, с. 230]; як властивості функціональних систем, що реалізують окремі психічні функції та мають індивідуальну міру прояву і виявляються в успішності та якісній своєрідності засвоєння і реалізації діяльності [27, с. 79].

Проблема здібностей у вітчизняній психології досліджується з різних наукових позицій в основному в рамках процесуально-діяльнісного підходу. Одна з них пов'язана з визначенням здібностей як родової якості людини, що дозволяє їй засвоювати досягнення культури (Л.С. Виготський, Гальперін, В.В.Давидова, Д.Б.Ельконін, В.Т. Кудрявцев, Слободчиков, О.М. Леонтьєв).

Ще один підхід до вивчення проблеми здібностей акцентує увагу на індивідуально-психологічних особливостях особистості (М.С. Лейтес, І.І.Терещенко). Так, І.І.Терещенко називає три характерні риси здібностей: 1) те, що відрізняє одну людину від іншої; 2) те, що має відношення до успішності виконання дій; 3) легкість і швидкість оволодіння знаннями та навичками. Автор вирішує принципові питання проблеми здібностей до конкретних видів діяльності, насамперед виявлення якісної своєрідності здібностей та якісних індивідуально-психологічних відмінностей людей, які виявляють здібності до одного і того ж виду діяльності [39, с. 6].

Представники іншого підходу усвідомлюють провідну роль особистості, і вбачають у здібностях оцінний критерій її потенційних можливостей, систему узагальнених дій, що є результатом розвитку психічних процесів і реалізується через внутрішні умови суб'єкта (Г. Костюк, Б. Ломов, Б.Теплов, С. Рубінштейн).

У сучасній теорії здібностей суперечними лишаються питання про структуру здібностей, співвідношення між задатками і здібностями. Більш поширеною є думка, про задатки як органічну успадковану передумову розвитку здібностей. Щоб задатки перетворилися на здібності, окрім природженої схильності, потрібно, щоб людина включилася до діяльності, виявила зацікавленість, бажання займатися нею, певні вміння та навички [23]. Адже часто буває і так, що маючи неабияку схильність до певного виду діяльності, людина не використовує цей природний дар, не розвиває свої здібності.

Істотним моментом у проблемі здібностей є питання про взаємозв'язок між здібностями і вміннями. З одного боку, розвиток здібностей неможливий поза процесом оволодіння відповідними знаннями, вміннями та навичками. З іншого боку, процес формування знань і навичок залежить від індивідуальних особливостей людини, здібності дозволяють швидше, легше й глибше оволодіти відповідним знаннями, вміннями та навичками. Дехто з науковців, спираючись на положення про взаємозв'язок здібностей, умінь, водночас не вважає за необхідне їх диференціювати (О. Ковальов, В.Крутецький).

Творчі здібності вчені аналізують як психологічні особливості дитини, які сприяють оволодінню цією діяльністю. Важливо визначитися, які вміння потрібно сформувати в дітей, щоб вони відчували свободу своїх дій у творчості, мали можливість проявити творчість, успішно здійснювати цю діяльність.

Справедливим є висновок учених про необхідність узгодження проблеми здібностей з проблемою загального розвитку дитини, оскільки здібності не можуть бути задані зовні, обов'язково повинні бути у внутрішньому розвитку індивіда передумови для їх органічного росту; здібності не даються у готовому вигляді, до і за межами всілякого розвитку (С.Рубінштейн).

І.І.Терещенко, слідом за С. Рубінштейном стверджує, що здібності завжди є результатом розвитку, адже здібність не може виникнути поза відповідною конкретною діяльністю [39, с. 6]. Здібності не тільки виявляються й існують у певній діяльності, вони в діяльності народжуються і розвиваються, так, наприклад, творчі художні здібності можуть розвиватися тільки в образотворчій діяльності.

Різноманітність визначення здібностей зумовила появу різноваріантних типологій, які відрізняються критеріями, що лежать в їх основі. Так, за критерієм виду психічних функціональних систем здібності поділяють на сенсомоторні, перцептивні, атенціональні, мнемічні, імажитивні, розумові, комунікативні; за критерієм основного виду діяльності - наукові (математичні, лінгвістичні і таке інше), творчі (музичні, літературні, художні). Крім того, вчені виокремлюють поняття "загальні" і "спеціальні" здібності, водночас підкреслюючи їх взаємопов'язаність: розвиток спеціальних здібностей можливий лише за умови наявності в людини загальних здібностей. С. Рубінштейн стверджує, що загальні - це здібності до навчання і праці, а спеціальні - це лише різні прояви, різні сторони загальної здібності до засвоєння досягнень людської культури та її подальшого руху [17, с. 73].

Низка вчених (Л. Венгер, Ю. Гільбух, О. Дяченко, В. Крутецький, О.Матюшкін, Г. Айзенк, Д. Векслер, Р. Стернберг) відносять до загальних інтелектуальні, розумові здібності, що є необхідною умовою виконання будь-якої діяльності, а спеціальними називають загальні інтелектуальні здібності, розвинені відповідно до конкретної діяльності (М. Подьяков, О. Тихомиров).

У сучасній вітчизняній та світовій психології проблема творчих здібностей розвивається в декількох напрямках.

Вчені одного напрямку співвідносять творчі здібності з максимальним рівнем розвитку розумових здібностей (Г. Айзенк, Л. Венгер, М. Веракса, М.Лейтес, М. Поддьяков, Д. Векслер, Р. Стернберг). Для досліджень цієї проблеми в молодшому шкільному віці характерним є акцент на розвиток уяви (О.М. Дяченко, В.Т.Кудряпцев).

Представники іншого напрямку визначають загальні здібності до переконструювання здобутого раніше досвіду як творчість. Інші вчені протиставляють творчість репродуктивній діяльності і особливий акцент роблять на активності безсвідомого. Його механізм визначається як «взаємодія активного домінуючого безсвідомого з пасивною, субдомінантною свідомістю» (В. Дружинні, О.Кучерявий, Я. Пономарьов).

Ще одна група вчених розглядають творчі здібності, які усвідомлюються ними як інтегральну якість особистості, що об'єднує когнітивну і особистісну сфери і виявляється при дозріванні багатьох психічних структур особистості (Д.Богоявленська, Г. Костюк, А. Маслоу, Л.М.Шульга, В. Ямницький,). Учені наполягають саме на розвитку творчої особистості, не обмежуючись творчими здібностями. В основі творчості, на думку Л.М.Шульги, лежить особлива категорія здібностей - духовні здібності, в яких він убачає "цілісну сутність", "інтегральний прояв інтелекту і духовності людини" [40, с. 154]. У цій новій сутності інтелект має інструментальний характер. Автор виводить, що в духовних здібностях проявляється особистість, "сутність індивідуальності людини".

Інша позиція вчених, за якої в основі творчих здібностей вбачають продуктивну дивергентність, що оцінюється коефіцієнтом Сг (креативності). Ця позиція відповідає поглядам Дж. Гілфорда, Г. Грубера, О.Матюшкіна, Є. Торренса, В.Ямницького. Концепція креативності базується на теоретичній моделі структури інтелекту Дж. Гілфорда, центральною ланкою якої є відмінність між конвергентним та дивергентним типами мислення. Основою креативності, за Гілфордом, є операції дивергенції, перетворення та імплікації [15].

Важливим у теорії креативності є питання про визначення критеріїв оцінки творчих здібностей. Найуживанішими у практиці залишаються тести креативності Є.Торренса. Пошук нових підходів до розробки даного питання пов'язується з їх численними модифікаціями: аналіз засобів домальовування (О.Дяченко, С.Чурбанова), відмова від стимулюючої інструкції (В. Дружинін, О.Матюшкін), якісний аналіз показників креативності (В. Дружинін), використання гри як моделі дослідження (В.М.Дружинін, Н.В. Хазратова).

Одна із спроб розв'язати цю проблему належить Д.Крюковій, яка виділяє загальні, історично розвинені форми творчих здібностей: реалізм уяви, вміння бачити ціле раніше частин, надситуативно-перетворюючий характер творчих рішень, уявно-практичне експериментування [24, с. 10].

Проблема розвитку творчих і спеціальних здібностей дітей вивчається в межах творчої діяльності, пов'язаної зі сприйманням художніх творів, їх творчим виконанням і відтворенням здобутих вражень та уявлень у власній творчості. У процесі художньої діяльності відбувається розвиток естетичних і художніх здібностей дітей.

 

1.2. Творча діяльність, її види

Різні дослідники питання творчості розглядають її в різних ракурсах. Так, О.О.Борисова [8] вважає, що власне творчість починається там, де перестає бути тільки відповіддю, тільки рішенням поставленого завдання. Тобто, там, де самоцінним являється сам процес діяльності, а не лише результат. Саме в цьому виході за межі заданого, в цій здатності до продовження пізнання за рамками вимог заданої ситуації, і криється таємниця вищих форм творчості, здатність бачити в предметі щось нове, таке, чого не бачать інші. Таку ж точку зору мають С.В.Гололоб [13] та Г.В.Локарева [28], вони вважають, що творчість – це факт нестандартного рішення простого завдання, здатність побачити те, що не вкладається в рамки раніше засвоєного.

За Н.Т. Гурець [16] творчість – це діяльність людини, спрямована не тільки на творення нових за змістом та формою матеріальних та духовних цінностей, як твердить О.О.Борисова [8], але й на розвиток самої особистості. Творчість забезпечується посиленою діяльністю особистості, тобто її цілеспрямованою активністю. Творчість – похідне інтелекту, заломленого через мотиваційну структуру [8].

Одні наділяють здатністю творити лише геніїв, інші, і таких більшість, вважають, що творчі здібності можна розвинути. Зустрічаються і такі крайні точки зору, як в П.Торренса: “творчість – природній процес, породжений сильною потребою людини в знятті напруги, яка виникає в ситуації незавершеності або невизначеності” [8, с. 54].

Але процес розуміння того, що таке творчість, сам вимагає творчого підходу. У всіх судженнях вчених ми можемо прослідкувати думку, що специфічними властивостями творчого процесу, продукту та особистості є їх оригінальність, слушність, валідність, адекватність завданню. Наприклад, одне з розумінь творчості – незвичайні прояви ординарних процесів [12, с. 41]. Саме творча діяльність людини робить її істотою, зверненою до майбутнього, творить його та видозмінює своє сьогодення.

Для вивчення творчості О.О.Борисова ввела [8] одиницю її аналізу – інтелектуальну активність. Це продовження пізнавальної діяльності, не зумовлене ні практичними потребами, ні зовнішньою чи суб’єктивною негативною оцінкою роботи. Вчена виділяє декілька рівнів інтелектуальної активності. Якщо навіть при найдобросовіснішій та енергійній роботі досліджуваний залишається в рамках способу дії, знайденого спочатку, то це показник пасивного рівня – безініціативне прийняття того, що задане ззовні. Ще однією відмінною рисою пасивного рівня є нетерпляча потреба в нових враженнях, як тільки звик до старих; в цьому розпізнається незрілість думки, поверхневість. Для людини ж з найвищим рівнем інтелектуальної активності – креативним емпірично знайдена закономірність стає не кінцевим пунктом розумового процесу, а проблемою – самостійною метою дослідження. Другим рівнем інтелектуальної активності є евристичний.

В.Н.Кардашов [20] теж виділяє три рівні творчості: низький, середній та високий.

 

1.3. Механізм розвитку творчості особистості

Одним з головних завдань загальноосвітньої школи є виховання мислячої людини. Психологами показано, що ступінь удосконалення чуттєвого пізнання залежить не стільки від розвитку органів чуттів, скільки від ступеня розвитку мислення [19]. На жаль, сучасне навчання розвиває в дітях найчастіше лише один бік – виконавчі здібності, а більш складний та важливий бік – творчі здібності людини залишаються на волю випадку і у більшості залишаються на плачевному рівні. Якщо ж суспільство надає перевагу покірним виконавцям, що вміють тільки ретельно повторити готове, то суспільство влаштовано погано, і треба його змінити [18]. Творча діяльність, як більш складна, під силу лише людині, виконавча може бути перекладена і на тварин, і на машини.

Природа щедро наділила кожну здорову дитину можливостями розвиватися, і потрібно лише знайти, як реалізувати ці можливості, і тоді кожен здоровий малюк зможе піднятися на найбільші висоти творчої діяльності. Творчість – доля всіх в тому чи іншому ступені, вона ж є нормальним та постійним супутником дитячого розвитку. Генетики стверджують: духовний розвиток не записується в генах. Геніальність – це не відхилення, це оголення природних можливостей. Пізнавши природні закономірності появи алмазів в природі, люди навчилися їх виготовляти штучно. Проникнувши в одну з великих таємниць природи – таємницю виникнення та розвитку творчих здібностей, - люди навчаться вирощувати… таланти.

Не можна погодитися з теоріями, в яких здатність до творчості розглядають як наявність вродженого інтелекту. Людина не народжується творчо мислячою від природи, цю творчість треба розвивати, створюючи певні умови, навіть в випадку відсутності часткових задатків, які компенсуються за рахунок розвитку інших, споріднених [26]. О.М.Сафонова з цього приводу резонно відмічає: “Творчо мислить той, хто хоче творчо мислити” [34, с. 144]. Психічні якості не “дозрівають”, а складаються в залежності від умов, в яких дитина живе та виховується [34, с. 144]. У всі куточки шкільного життя: в поведінку, відносини, режим та ритми діяльності, зміст, форми і методи виховання та навчання, в вправи повинен ввійти дух творчого начала, а не тільки в сфері пізнавальної діяльності. Потрібно озброїти студентів вмінням “бачити” [34, с. 145].

Розвивати творчі здібності треба, орієнтуючись на індивідуально-психологічні особливості учнів та психологічну готовність педагога до реалізації методів роботи з обдарованими дітьми. Вибір методів творчої роботи залежить від віку учнів, їхнього розвитку, інтересів, характеру. Але максимальний позитивний ефект виховання можна досягнути лише тоді, коли “вектори” учительського, батьківського, суспільного (всі види середовища, масові засоби комунікації) виховання співпадають по направленості та є творчими по суті, по формам і характеру поставлених цілей [33, с. 24].

Для розвитку творчих здібностей потрібно підштовхувати дітей до рішення, а не вирішувати за них. Творче мислення починає працювати в кожної і будь-якої нормальної людини, коли саме життя, практика наражають її на якісь труднощі, перепони, що виступають у вигляді більш чи менш складних задач, які збуджують їх розум, примушують мислити, шукати і знаходити відповідні рішення [17, с. 73]. Проблеми створюють творчість. Істота, яка є цілком пристосованою до оточуючого світу, не могла б нічого бажати, ні до чого прагнути, і, звичайно, нічого не могла б творити [16, с. 15].

До числа умов, які сприяють творчості, відноситься комплекс, який починається з створення особливостей ситуації, що сприяє інтуїтивному схопленню ідеї рішення творчої проблеми, і закінчується вихованням необхідних здібностей, створенням творчого клімату, якостей особистості творця, адже створення нового творчого продукту багато в чому залежить від особистості творця та сили його внутрішньої мотивації. Ось щодо останнього, вже давно в літературі точаться суперечки: “Якими саме якостями повинна володіти творча особистість?”. Найгарячіша дискусія ведеться навколо питання, чи можна ототожнювати творчість з інтелектом. Цікавим являється те, що інтелектуальні здібності – не обов’язкова складова творчих здібностей [12, с. 25]. Кореляція складає або 0, або є навіть від’ємною (висока компетентність не дозволяє вирватися за рамки існуючих стереотипів). Люди з рівнем інтелекту вище середнього частіше мають бідну конкретну уяву або не мають її зовсім [12, с. 28].

Якщо для людини “мета творчості – самовіддача, а не галас, не успіх”, тоді стає можливим такий розвиток творчої думки, який веде до проникнення в глибинні шари дій. Якщо самоцінним є сам процес діяльності, то в цьому випадку він не обривається, він розвивається. “Треба шукати не тих, хто знає більше, а тих, хто знає краще” [7, с. 6]. Мабуть, це також одна з причин, чому дослідники наполягають на тому, що творчість – якась більш складна своєрідність психіки, ніж інтелект. І.В.Омельчук [31] взагалі категорична в цьому питанні. Вона стверджує, що немає осіб з низьким інтелектом, але високою креативністю. Але навіть високі показники креативності – ще не гарантія великих творчих досягнень в подальшому, а лише свідчення значної ймовірності їх появи. Н.Н.Ростовцев свідчить, що творчі здібності – вищий рівень розвитку інтелектуальних здібностей [32, с. 123]. Без відтворної діяльності не може бути ніякої творчості. Творча діяльність уяви знаходиться в прямій залежності від багатства та різноманітності попереднього досвіду людини, тому що цей досвід являє собою матеріал, з якого створюються будови фантазії. О.О.Борисова підходить до цього питання більш радикально: людина навчена може досягти більших успіхів, ніж здібна, але в силу обставин погано вивчена [8, с. 36]. Тому неправі ті, хто стверджує, що дитина має ширшу уяву. Дитина може уявити собі значно менше, ніж доросла людина, але дитина більше довіряє продуктам своєї уяви та менше їх контролює. Те, що дитина бачить і чує, є першими опорними точками для його майбутньої творчості. Вона накопичує матеріал, з якого з часом буде будувати його фантазія. Далі йде дуже складний процес переробки цього матеріалу [16, с. 21].

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ.

РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

 

2.1. Особливості розвитку творчих здібностей на уроках образотворчого мистецтва

 

Молодший шкільний вік є сприятливим для творчого розвитку дітей, їхніх здібностей до творчості. Саме в цей період активно розвиваються уява, дар фантазувати, творчо мислити, помітно проявляється допитливість, формується вміння спостерігати, порівнювати, критично оцінювати діяльність.

Однією із сфер, де на ранніх стадіях життя проявляється творча активність дітей, є образотворче мистецтво. Як відомо всі діти малюють. Малювання є основним засобом вираження себе на самих ранніх стадіях життя. Тільки в малюванні діти із самого початку вільні від обмежень (знання нотної грамоти у музиці, уміння виразити свою думку в літературі) і тому малювання з усіх видів художньої творчості їм найближче. Гранично обмежені в художніх засобах, щоб розвити свою думку, діти, спираючись на свій творчий інстинкт, знаходять дивовижні рішення, самостійно відкривають образотворчі закони.

Саме завдяки малюнку дорослі отримують можливість заглянути у внутрішній світ маленької людини, осягнути логіку дитячої творчості, бо малювати й думати для неї одне і те ж. В малюнках діти не зображають реальний світ, вони відтворюють свій особистий світ на папері. Характерною особливістю дитячих малюнків є лаконічність, зосередженість і концентрація думки. Образотворчі засоби спроможні передавати думки і почуття більш безпосередньо, вони більш особистісні та інтимні. Вони також мають невичерпний потенціал розвитку емоційної сфери дитини. Без розвитку почуттів, без розвитку уяви, без пристрасті до творчості людина не зможе сьогодні продвинутися в області самих вузьких і суто технічних знань. Творча уява сьогодні все більше ціниться у всіх галузях життя.

Провідну роль у процесі розвитку творчих здібностей дітей від трьох до семи років займають або батьки, або педагоги дошкільних закладів (за умови їх відвідування). Найкращий спосіб виховання творчості в дітях - це бути самому творчою особистістю. Вона може бути застосована і відносно батьків. Бо саме дітям до шести-семи років належить найбільша кількість найцікавіших малюнків. Потужна інтуїція, у цьому віці, компенсує недостатність знань про життя. Інтуїція допомагає виконати найсміливіші задуми дитини.

За даними А.Анджейчак, у шість-сім років, а іноді і в дев’ять-одинадцять, відбувається повна криза образотворчої діяльності. По мірі ускладнення життєвих вражень і проблем дитини, однієї інтуїції для їх вираження стає недостатньо. У зв’язку з цим наступає віковий і творчий переломний момент. В результаті втрачається чіткість малюнка, його наївність, пропадає гармонійне світосприйняття. Дитина більше не може обмежуватися імпровізацією, стихійністю, фантазією [1, с. 8].

Подорослішавши фізично дитина дорослішає і в мистецтві. На новому етапі для творчості дитині необхідно мати деякі професійні навички й знання. Доля дитини здебільшого залежить від того, чи вчать її малювати. Чи пізнає вона ремесло художника, чи знає техніку письма, графіки, взагалі всієї технології, яка необхідна при малюванні.

Знання ремесла звільнить дитину від сумнівів у своїх здібностях, допоможе зосередитись, набути впевненості, воно буде сприяти розкриттю тих задатків, якими володіє від природи, допоможе виразити себе, зберегти й закріпити творчу свободу.

Безумовно, щедро обдаровані від природи талантом діти зберігають свою творчу індивідуальність і в більш пізньому віці, а то і в продовж усього життя, так, як українські народні митці К.Білокур, Г.Собачко, М.Приймаченко.

Але більшість дітей, щоб уникнути зриву і не втратити інтерес до малювання, потрібне керівництво.

Тож малюванню, проте як і кожній справі, дитину треба починати вчити у певний чітко окреслений час. Технічним же навичкам малювання, вірогідно, необхідно починати вчити у шість-сім років, тобто з першого класу. Саме в цей час дитина відчуває необхідність у більш активній участі педагога. Творчість демократична по своїй суті. Коли дитина малює, немає місця командуванню, тиску, погрозам та покаранням. Тим більше, що пізнавальна активність властива дитині без усякого примусу. Шкільний учитель не повинен позбавляти дитину права на власне бачення. Уроки малювання не повинні носити формального характеру.

Тому надзвичайно важливим моментом у системі освіти є фахова підготовка вчителя образотворчого мистецтва. Практика показала доцільність поєднання спеціальностей учитель образотворчого мистецтва та вчитель початкових класів.

Заняття малюванням розвивають людину в цілому, прилучають її до самого головного - процесу творчості. Художня творчість приносить дитині духовну рівновагу, розкриває здібність дитини до навчання, до уміння думати, аналізувати, шукати й знаходити оптимальні рішення у всіх випадках життя [28, с. 93].

Мобілізуючи великі затрати розумової діяльності, малювання прискорює процеси розвитку просторового мислення, образного бачення, розвиває розумові здібності, спостережливість дітей, відчуття гармонії.

В навчанні необхідно розвивати не тільки розумову, а й емоційну сфери. Істинно художня освіта допомагає розвинути вміння долати слабість і страх, розвинути ініціативність, здібність мислити та діяти самобутньо й природно, без примусу. А в результаті - глибоке розуміння життєвих процесів. Здібність бачити, відкривати й створювати нове. Істинна освіта допоможе людині будь-якої професії стати творцем.

Досвід образотворчої діяльності, через який людина проходить у дитинстві, позначається на формуванні її особистості. Можна з переконаністю сказати, що із творчо розвинутих дітей виростуть творчі люди, незалежно від того, якій саме професії вони присвятять своє подальше життя.

Проблеми, які пропонуються для вирішення на уроках образотворчого мистецтва, завжди мають кілька розв’язків. Вони дають можливість виявити неповторність. Особистості, реалізувати духовний потенціал школяра. Виконуючи такі навчальні завдання дитина шукає в собі творця. Тому вчителька розуміє, що тут дуже важливо поважати особистість учня, намагатися зберегти його індивідуальність, вірити в його творчі сили.

Образотворче мистецтво розвиває зорову пам’ять, спостережливість, просторову уяву, дрібну моторику пальців, окомір, вміння зосереджуватись, наполегливість у досягненні мети, почуття ритму і гармонії [11, с. 14].

Змістовні і цікаві уроки вчителя відіграють важливу роль в естетичному вихованні. А якщо до таких уроків додати продуману, організовану позакласну роботу з мистецтва, то роль художника-вчителя стає ще більше значущою.

Робота в школі вимагає душевних і фізичних зусиль. Це складна, клопітка і виснажлива праця. Однак саме творчий підхід до роботи дає можливість вчителю відновлювати наснагу та натхнення до своєї праці.

Отже, образотворче мистецтво – один із засобів творчого розвитку вчителя та учнів. “Творчість, - писав В.О. Сухомлинський, починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням” [9, с. 61].

 

2.2. Методи розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку

Методи - це прийоми й засоби, за допомогою яких здійснюється розвиток творчих здатностей [9, с. 63].

Одним з основних принципів навчання є принцип від простого до складного. Цей принцип полягає в поступовому розвитку творчих здібностей.

Під методами навчання образотворчої діяльності розуміють систему дій педагога, що організує практичну й пізнавальну діяльність дітей, що спрямована на засвоєння змісту

У процесі організації навчання розвитку творчих здібностей велике значення надається загально дидактичним принципам: науковості, систематичності, послідовності, доступності, наочності, активності, міцності, індивідуального підходу.

Всі заняття по розвитку творчих здібностей проводяться в грі. Для цього потрібні ігри нового типу: творчі, розвиваючі ігри, які при всій своїй розмаїтості об'єднані під загальною назвою не випадково, вони всі виходять із загальної ідеї й мають характерні творчі здатності:

1. Кожна гра являє собою набір завдань.

2. Завдання дають дитині в різній формі, і в такий спосіб знайомлять їх з різними способами передачі інформації.

3. Завдання розташовані приблизно в порядку зростання складності.

4. Завдання мають дуже широкий діапазон труднощів. Тому ігри можуть викликати зацікавленість протягом багатьох років.

5. Поступове зростання труднощів завдань сприяє розвитку творчих здібностей.

6. Для ефективності розвитку творчих здібностей у дітей необхідно дотримуватись умов:

- розвиток з здібностей потрібно починати із самого раннього віку;

- завдання-сходи створюють умови, що випереджають розвиток здібностей;

- творчі ігри повинні бути різноманітні за своїм змістом, тому що створюють атмосферу вільної й радісної творчості [19, с. 21].

До практичних методів відносяться вправи, ігри, моделювання.

Вправи - багаторазове повторення дитиною практичних і розумових заданих дій. Вправи розділяються на конструктивні, повторювально-виконавські, творчі.

Ігровий метод припускає використання різних компонентів ігрової діяльності в сполученні з іншими прийомами.

Моделювання - це процес створення моделей й їхнього використання.

До наочних методів відноситься спостереження - розглядання малюнків, картин, перегляд фільмів.

Словесними методами є: розповідь, бесіда, читання, переказ.

У роботі з дітьми всі ці методи повинні сполучатися один з одним.

Останнім часом розроблена нова класифікація методів. Авторами нової класифікації є: І.Я.Лернер, М.Н.Скаткін, вона включає наступні методи навчання: інформативно - рецептивний; репродуктивний; дослідницький; евристичний; метод проблемного викладу матеріалу.

В інформаційно-рецептивний метод включаються наступні прийоми: розглядання; спостереження; екскурсія; зразок вихователя; показ вихователя.

Словесний метод містить у собі: бесіду; розповідь, мистецтвознавчу розповідь; використання зразків педагога; художнє слово.

Евристичний метод спрямований на прояв самостійності в певному моменті роботи на занятті, тобто педагог пропонує дитині виконати частину роботи самостійно.

Дослідницький метод спрямований на розвиток у дітей не тільки самостійності, але й фантазії й творчості. Педагог пропонує самостійно виконати не одну частина, а всю роботу [29, с. 61].

У своїй діяльності вчитель має використовувати різні методи й прийоми в малюванні, ліпленні, аплікації.

 

2.3. Методичні рекомендації щодо розвитку творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку засобами образотворчого мистецтва

Творчі можливості саме молодших школярів реалізуються в різних видах діяльності, зокрема у грі, навчанні, спілкуванні, трудовій діяльності. Як творчість вчителі початкових класів сприймають не лише кінцевий результат діяльності, а й прийоми та методи, за допомогою яких вона здійснюється. Тому майже з перших років своєї педагогічної діяльності значну увагу приділяють розвитку творчих здібностей учнів.

Наразі вчителі не орієнтують учнів лише на традиційне засвоювання знань, оскільки такий підхід в організації навчально-пізнавальної діяльності за сучасних умов не є продуктивним, оскільки обсяг знань зростає надто швидко. Та й самі по собі знання не гарантують появи нових оригінальних ідей. Тому велику увагу приділяють розвитку таких властивостей особистості, які дають можливість творчо використати здобуті знання. Потрібно розвивати в межах можливого творчі здібності кожної дитини, а не лише обдарованих. Здатність до творчості не є винятковим явищем, властивим лише одиницям. Певною мірою творчість властива всім людям, а вчителі намагаються створити для кожного найкращі умови навчання, формувати потребу вчитися, уміння раціонально працювати, розвивати мислення учнів, їхню мовну активність, бажання проявити творчість і самостійність у виконанні поставлених завдань.

Для творчої особистості творча діяльність є життєвою потребою, а творчий стиль поведінки – найбільш характерним. Головним показником творчої особистості, її найголовнішою ознакою вважають наявність творчих здібностей, які розглядаються як індивідуально-психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності та є умовою її успішного виконання. Саме на уроках образотворчого мистецтва з’являється реальна можливість навчити дитину бачити навколишній світ, і бачити його по-своєму, не переказувати чужих думок, а мати власні думки й переконання. У кожній людині від природи закладені величезні можливості.

Практика засвідчує, що засоби розвитку творчих здібностей учнів різноманітні. Зокрема вони реалізуються за варіантами:

- діалог «учитель – учень»;

- діалог «учень – учень»;

- діалог «учень – учитель».

Розвиваючи творчі здібності учнів, сучасні вчителі дотримуються певних принципів в організації навчання:

- принцип зв’язку з життям;

- принцип саморозвитку;

- принцип оптимального поєднання індивідуальної та колективної форми навчально-творчої діяльності;

- принцип інформативності;

- принцип віри у власні сили і можливості дитини.

Безперечно, усе найкраще в образотворчому мистецтві засноване на наполегливій праці та обов’язковому засвоєнні правил зображення та опануванні образотворчої техніки. Але не менш важливими є уява та емоційне сприйняття. Найсприятливішим періодом для розвитку творчості є шкільний вік, коли в дитини активно розвиваються уява, дар фантазування, творче мислення, допитливість, уміння спостерігати, порівнювати, критично й справедливо оцінювати свою діяльність. Необхідно постійно прагнути розвивати в дітей інтерес до навколишнього світу, фантазію, потяг до творчості, уміння нестандартно мислити. Якщо діти захоплені улюбленою справою, вони виявляють наполегливість, силу волі в опануванні знань і вмінь, що випереджають програмові вимоги. Учням подобаються ті види навчальної діяльності, що дають їм матеріал для роздумів, можливість виявити ініціативу й самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості й творчого підходу до розв’язання проблеми. Обов’язковою умовою для майбутньої творчої діяльності учнів є нагромадження досвіду і знань.

Важливою умовою є також наявність доступних для дитини матеріалів, технік виконання. При цьому не має суттєвого значення, яким чином дитина їх використовуватиме. Творчі здібності розвиватимуться ефективно лише в тому випадку, коли процес творення буде повною мірою спрямований на досягнення поставленої мети. Важливе значення для формування творчих здібностей має також систематичність і послідовність роботи. На уроках образотворчого мистецтва творча діяльність має таку структуру:

1. Нагромадження досвіду і знань.

2. Наявність доступних для дитини матеріалів, технік

виконання.

3. Систематичність і послідовність роботи.

Зусилля вчителя у процесі підготовки уроку мають бути спрямовані на вибір найбільш дієвих стимулів шкільних занять.

Існують різні способи класифікації стимулів. Найзручнішою для користування є класифікація залежно від завдань уроку. За такого підходу виділяються чотири групи стимулів:

1) для зміцнення сенсорної чутливості;

2) для розвитку пам'яті, уяви;

3) для забезпечення ознайомлення учнів із різними художніми матеріалами;

4) для сприяння оволодінню художньою технікою.

Приклади розподілу різноманітних видів стимулювання за чотирма группами при вивченні теми «Здрастуйте, звірі великі й малі».

Перша група стимулів, які розвивають сенсорну чутливість учнів, – це організація виставок робіт із природних матеріалів (кори, коріння, гілочок, листя, квітів, плодів, насіння різних дерев), виробів із дерева (різьба по дереву, папір, меблі), а також фотографій, слайдів, діаграм, ілюстрацій. Матеріали для виставок збираються учнями під час екскурсій або спеціально підбираються учителем. Робота з виставленими експонатами (фігурками різних тварин) передбачає, що учні будуть їх сортувати, визначати відмінності та подібності між предметами, робитимуть їх опис.

Друга група стимулів, які забезпечують розвиток уяви, пам'яті учнів: учитель спрямовує школярів на словесний опис тварин з пам'яті, на фантастичні оповідання про чарівні дерева і казкових лісових мешканців, на драматизацію життя лісових мешканців, у тому числі фантастичних, на прослуховування музики. Використання другої групи стимулів включає безпосереднє спостереження, акцент робиться на розвиткові пам'яті, уяви.

Третя група стимулів, які сприяють ознайомленню з різними художніми матеріалами: педагог забезпечує наявність у класі багатого вибору художніх матеріалів: олівців, крейди, фломастерів, чорнила, туші, фарб, різнокольорового паперу, клею, ножиць, глини, пластиліну. У класі ведеться обговорення, якими художніми матеріалами можна реалізувати творчий задум.

Четверта група стимулів, які сприяють оволодінню учнями художньою технікою: учитель показує, як за допомогою олівців, фарб, глини можна зобразити тварину. Необхідно підкреслити, що дітей слід ознайомлювати лише з технікою художньої діяльності. Завершеного виробу (малюнок, фігурку) педагог не демонструє.

Після того як учитель визначить, яка з чотирьох груп має бути використана на уроці, він може доповнити її стимулами з інших груп. Таким чином, реалізується інтегрований підхід до навчання. Проте домінуюча група стимулів (одна з чотирьох) має бути чітко визначена учителем для кожного уроку.

Художні матеріали, що використовуються для образотворчої діяльності, досить різноманітні. Це кольорове чорнило і кольорова крейда, вугілля, олівці, фарби, фломастери, туш.

Малюнки виконуються на папері, картоні, пластику, дереві. Усіма засобами педагог заохочує особистісну інтерпретацію учнями зображуваного об'єкта. Технікою малюнка школярі оволодівають на такому рівні, який їм необхідний для творчого самовираження. Простежується чітка послідовність дій педагога: спочатку зацікавити дитину, стимулювати бажання творити, а потім навчити техніки, яка необхідна для реалізації творчого задуму. Головним є не результат діяльності учня, а сам процес залучення його у творчу атмосферу. У процесі викладання техніки малюнка вчитель повинен бути готовим використати методи прикладу, імітації, обговорення, аналізу, інсценізації. Ми рекомендуємо проводити заняття під музику, яка повинна бути ритмічною і не дуже швидкою, адже учні здатні створювати на папері слухові образи, які в них виникають. Заняття можна організувати з різними казковими ефектами, використовувати музичний супровід.

Художня діяльність – це важливий засіб етичного, естетичного виховання дітей. Твори образотворчої творчості багатообразні. Кожний твір наповнений красою, добром, радістю, він несе в собі фантазію, захоплює дітей і дорослих.

Знайомство дітей з творами митців допомагає їм увійти до світу прекрасного, учить бачити і відчувати неповторне поєднання фарб природи, будить потребу любити й радіти життю, підвищує емоційно-естетичну культуру. Учитель-художник має на уроках образотворчого мистецтва завжди прагнути створити творчу позитивно активну емоційну атмосферу, як справжній чарівник-казкар, повинен обгорнути дітей своєю природною щирістю, доброзичливістю, особливим артистизмом, витонченим розумінням прекрасного і глибокою повагою до вихованців та результатів їхньої творчості. Атмосферу захопленості уроком, предметом та мистецтвом у цілому можна створювати шляхом використання різноманітних типів нестандартних уроків (з використанням ІКТ): урок-сюрприз, урок-свято, урок-конкурс, урок-мандрівка в світ художника, урок-ярмарок, урок-виставка, урок – екскурсія до картинної галереї, урок – розгадка таємниці знайомих картин, бінарний урок, урок-відкриття та інші.

На уроках образотворчого мистецтва треба здійснювати загальний естетичний художній розвиток учнів. Діти, яких ми навчаємо, є неодноразовими призерами та переможцями район- них конкурсів. Це результат щирого ставлення, творчої співпраці та взаєморозуміння. Перемоги та успішність одних учнів стають чудовим прикладом для інших. У дитячій діяльності починає перемагати мотивація надії на успіх, а це – народження нової особистості. Щоб виховати творчу особистість, самому вчителю треба бути творчою людиною, професіоналом у своїй справі.

Творчо викладати – означає постійно шукати нові шляхи активізації діяльності учнів на всіх етапах навчальної роботи, шукати нові, оригінальні форми пояснення матеріалу, удосконалюватися самому, переймати досвід кращих вчителів. Учитель повинен учитися протягом всього життя, прагнучи досягти вершини педагогічної майстерності.

Якісний урок завжди потребує значних зусиль і плідної співпраці вчителя і учня. Це стосується і уроків образотворчого мистецтва. Ще у Святому письмі сказано: «Блаженна людина, яка насичується від плодів своєї праці і шукає в ній утіху».

В Додатку запропоновано розробки занять та виховних заходів з образотворчого мистецтва , які використовуються мною на практиці для формування в учнів творчих здібностей. Дані розробки занять образотворчого мистецтва базуються на принципах: від простого до складного; від елементарної вправи до складної композиції; від дійсності через мистецтво до життя; єдність пізнавально-репродуктивної (навчальної) та творчої діяльності; відтворення художнього образу у самостійних художніх роботах (з урахуванням вікових особливостей та практичного досвіду дітей).

Підсумовуючи, зазначимо: наша практика переконує, що лише вдала інтеграція сучасних інформаційно-комунікаційних, педагогічних технологій інтерактивного, особистісно-орієнтованого, проектного навчання на основі постійного розвитку критичного мислення учнів дасть змогу розвивати творчі здібності, а отже й формувати творчу особистість учня.

 

 

ВИСНОВКИ

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної педагогічної науки і практики – проблему розвитку творчих здібностей на уроках образотворчого мистецтва в молодшому шкільному віці. Вивчення та аналіз низки літературних джерел, дали змогу зробити такі висновки і узагальнення:

1. Дитинство - єдиний період життя, коли творчість може стати універсальним і природним способом буття людини. Численні наукові дослідження різних часів свідчать про безкрайні креативні можливості дитинства, тому провідна психолого-педагогічна проблема виявляється в тому, щоб створити ці сприятливі умови стимулювання і спрямування розвитку особистості.

2. Творчі здібності вчені аналізують як психологічні особливості дитини, які сприяють оволодінню цією діяльністю. Важливо визначитися, які вміння потрібно сформувати в дітей, щоб вони відчували свободу своїх дій у творчості, мали можливість проявити творчість, успішно здійснювати цю діяльність.

3. Вчені визначають здібності як психічні властивості індивіда, що регулюють досягнення людини і слугують умовою життєдіяльності; як властивості функціональних систем, що реалізують окремі психічні функції та мають індивідуальну міру прояву і виявляються в успішності та якісній своєрідності засвоєння і реалізації діяльності.

4. Природа щедро наділила кожну здорову дитину можливостями розвиватися, і потрібно лише знайти, як реалізувати ці можливості, і тоді кожен здоровий малюк зможе піднятися на найбільші висоти творчої діяльності. Творчість – доля всіх в тому чи іншому ступені, вона ж є нормальним та постійним супутником дитячого розвитку.

5. Однією із сфер, де на ранніх стадіях життя проявляється творча активність дітей, є образотворче мистецтво. Як відомо всі діти малюють. Малювання є основним засобом вираження себе на самих ранніх стадіях життя. Тільки в малюванні діти із самого початку вільні від обмежень (знання нотної грамоти у музиці, уміння виразити свою думку в літературі) і тому малювання з усіх видів художньої творчості їм найближче. Гранично обмежені в художніх засобах, щоб розвити свою думку, діти, спираючись на свій творчий інстинкт, знаходять дивовижні рішення, самостійно відкривають образотворчі закони.

6. Досвід образотворчої діяльності, через який людина проходить у дитинстві, позначається на формуванні її особистості. Можна з переконаністю сказати, що із творчо розвинутих дітей виростуть творчі люди, незалежно від того, якій саме професії вони присвятять своє подальше життя.

7. Образотворче мистецтво розвиває зорову пам’ять, спостережливість, просторову уяву, дрібну моторику пальців, окомір, вміння зосереджуватись, наполегливість у досягненні мети, почуття ритму і гармонії.

8. Для ефективності розвитку творчих здібностей у дітей необхідно дотримуватись умов:

- розвиток з здібностей потрібно починати із самого раннього віку;

- завдання-сходи створюють умови, що випереджають розвиток здібностей;

- творчі ігри повинні бути різноманітні за своїм змістом, тому що створюють атмосферу вільної й радісної творчості.

9. Запропоновано розробки занять та виховних заходів з образотворчого мистецтва, які використовуються на практиці для формування в учнів творчих здібностей. Дані розробки занять образотворчого мистецтва базуються на принципах: від простого до складного; від елементарної вправи до складної композиції; від дійсності через мистецтво до життя; єдність пізнавально-репродуктивної (навчальної) та творчої діяльності; відтворення художнього образу у самостійних художніх роботах (з урахуванням вікових особливостей та практичного досвіду дітей).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.       Анджейчак А. Психолого-педагогічні умови формування творчої особистості дитини в освітньо-виховних закладах// Обдарована дитина. – 2010. – №5. – С. 8-13.

2.       Бакушинский А.В. Художественное творчество и воспитание. Опыт исследования на материале пространственных искусств. – М., 2005.– 240 с.

3.       Балл Г.О. Про визначальні характеристики здібностей і принципи їх врахування у навчально-виховній роботі// Психологія. – 2012. – №2. – С. 2-4.

4.       Баранов А.А. Развитие творческих способностей у младших школьников в изобразительной и игровой деятельности. – К., 2013. – С. 115-123.

5.       Барко В. Психолого-педагогічна діагностика творчого потенціалу особистості учня в навально-виховному процесі. – К., 2010. – 85 с.

6.       Барко В. Як визначити творчі здібності дитини? – К., 2001. – С.79.

7.       Берека В. Роль позашкільних закладів у формуванні творчої особистості// Педагогічний вісник. – 2014. – №2. – С. 6-7.

8.       Борисова О.О. Формування творчих здібностей молодших школярів. – К., 2004. – 120 с.

9.       Вільга І. Врахування сталих індивідуальних рис особистості як аспект гуманізації навчання і виховання// Педагогіка і психологія. – 1999. – №2. – С. 61-67.

10.  Волобуєва Т.Б. Розвиток творчої компетентності школярів. – Харків, 2005. – 110 с.

11.  Воронюк І.В. Психологічні особливості реалізації творчого потенціалу молодших школярів. – К., 2003. – 20 с.

12.  Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. – К., 2001. – 96 с.

13.  Голуб Т. Виховуємо обдарованих дітей// Завуч. – 2004. – №22. – С. 47-53.

14.  Григоренко Г.И. Игра как средство развития детского творчества. – К., 2000. – С. 72-75.

15.  Гурець Н.Т. Педагогічні умови розвитку творчої активності молодших школярів у гуртковій роботі. – Харків, 2004. – 25 с.

16.           Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова освіта. –2011. – № 18. – С. 45.

17.  Ендовицкая Т. О развитии творческих способностей// Дошкольное воспитание. – 1999. – №12. – С. 73-75.

18.           Іванова О. Розвиток творчих здібностей молодших школярів //Початкова освіта. – 2009. – №5-7. – С. 42 -44.

19.  Ірклієнко В.С. /Розвиток творчої особистості в системі безперервної освіти. – К., 2001. – С.89-91.

20.  Кабши І.Ю. Розвиток художніх здібностей дітей молодшого шкільного віку// Психологія. – 2001. – №3. – С. 18-22.

21.  Кардашов В.Н. Теоретические и методические основы художественно-творческого развития школьников. – К., 2000. – 160 с.

22.  Клюшина Н.В. Когда интересно и весело// Педагогічна робота. – 1999.– №1. – С. 33-34.

23.  Кобзарь Б.С. Внеурочная воспитательная работа в школах и в группах продленного дня. – К., 2000. – 309 с.

24.           Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загально-освітніх навчальних закладах // Інформаційний збірник. – 2004. – №9. – С. 4-23.

25.  Корчаловская Н. Комплексные занятия по развитию творческих способностей школьников. – К.: Феникс, 2003. – 288с.

26.  Крюкова Д. До проблем удосконалення навчально-виховного процесу в навчальному закладі// Рідна школа. – 2003. – № 8. – С. 10-11.

27.  Кутьев В.О. Внеурочная деятельность школьников. – М.: Просвещение, 1999. – 287 с.

28.  Леонтьев А.А. Научите человека фантазии… (творчество и развивающее образование)// Вопросы психологии. – 2012. – №5. – С. 82-85.

29.  Литвиненко С.А. Малювання як засіб розвитку творчості молодших школярів. – Запоріжжя, 2005. – С. 79-83.

30.  Локарева Г.В. Воображение как элемент в развитии творческих способностей. – Запоріжжя, 2015. – С. 93-99.

31.  Матюшкин А.М. Развитие творческой активности школьников. – М.: Педагогика, 2001. – 160 с.

32.  Моляко В.А. Творческая одарённость и воспитание творческой личности. – К.: Знание, 2001. – С. 25-36.

33.  Омельчук І.В. Творчість у контексті розвитку людини. – К., 2013. – С. 42-55.

34.           Пометун О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук. -метод. посібн. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. – К. : А. С. К. , 2014. – 192 с.

35.           Рибальченко І. Вчимося працювати на уроці творчо // Початкова освіта. – 2008. – №19. – С. 11-13.

36.  Селиванов В.С. Основы общей педагогики. – М.: Академия, 2008. – 295 с.

37.  Серапулова Є. Виховання обдарованої дитини// Початкова школа. –2010. – №2. – С. 3-5.

38.  Сисоєва С.О. Творчий розвиток особистості: сутність, специфіка. – К., 2011. – С. 26-34.

39.  Сластенин В.А. Формування творчої особистості: проблеми і суперечності. – М., 2011. – 295 с.

40.  Терещенко І.І. Творчість та педагогіка завжди разом// Педагогічна робота. – 1999. – №1. – С. 6-8.

41.  Шульга Л.М. Розвиток творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку на заняттях з малювання: конспект лекцій і занять. – К.: ІСДО, 2015. – 236 с.

 

ДОДАТКИ

 

КОНСПЕКТИ УРОКІВ МАЛЮВАННЯ 3 КЛАС (ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО), ЯКІ РОЗВИВАЮТЬ ТВОРЧІ ЗДІБНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

 

Урок на тему: Насиченість кольорів. Практична робота «Мальовничі гори».

Мета:

1. Формувати навички та уміння працювати фарбами і пензлями; ознайомити зі змістом понять «насиченість», «передача плановості».

2. Розвивати колірний зір, зорову пам’ять образне мислення, уміня спостерігати, уявлення про розташування предметів у відкритому просторі.

3. Виховувати естетичне ставлення до навколишнього світу, любов до рідної землі.

Обладнання:

матеріали: папір, фарби, палітра, пензлі, альбом з шаблонами;

зоровий ряд: художні фотографії гірських пейзажів або репродукії картин відповідної тематики;

таблиці: «Спектральні кольори»; «Передача плановості».

Хід уроку

I. Організація класу

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда за запитаннями.

- Що таке пейзаж?

- Що таке лінія горизонту?

- Які кольори називаються основними, похідними?

- За допомогою яких кольорів утворюється жовтогарячий, фіолетовий, зелений кольори?

III. Мотивація навчальної діяльності

Давайте проведемо експеримент. Двох учнів, однакового зросту, поставимо поруч. Вони - однакові, чи не так? Тепер один з учнів відходить назад. Бачите, він ніби стає меншим. Погляньте на дерева на вулиці.

Бесіда за запитаннями.

- Які дерева більші? Які менші?

- Якщо уважно придивитися і підійти до кожного, то чи будуть вони однакові?

- Який висновок ви можете зробити? Як це намалювати?

IV. Оголошення теми

V. Вивчення нового матеріалу

Демонструється макет, на якому зображені небо та земля. До макету додаються різні за розміром силуети дерев, будинків, гір. За допомогою спеціальних прорізів вони можуть фіксуватися на макеті. Таким чином учитель наочно показує зміну розмірів предметів залежно від розташування їх відносно лінії горизонту у відкритому просторі за принципом: нижче - ближче, ближче - більше, вище - далі, далі - менше.

Учитель може навмисно порушити закони перспективи.

1. Слово учителя.

Зверніть увагу на макет. Як ви вважаєте, чи правильно розташовані дерева та будинки?

Робота проводиться у групах. Діти обговорюють цю проблему і пояснюють свою думку. На підставі відповідей учитель разом із учнями робить спільні висновки щодо зображення елементів пейзажу. Закони, виведені учнями, записуються на дошці.

Закони плановості

• Лінія горизонту - умовна лінія зіткнення неба і землі.

• Усі предмети, віддаляючись від нас до горизонту, умовно зменшуються.

• Предмети, які знаходяться на передньому плані, мають бути намальовані нижче, ніж ті, що знаходяться ближче до лінії горизонту.

Користуючись законами перспективи, учні виправляють помилки на макеті.

2. Бесіда за запитаннями. Учитель демонструє фотографії.

- Які кольори об’єднано на фотографіях? (Синій і жовтий (або жовтогарячий), червоний і зелений.)

- Погляньте на таблицю «Спектральні кольори». Як розташовані подані на таблиці кольори?

Отже, завдяки поєднанню протилежних кольорів малюнки мають яскравіший вигляд.

VI. Практична робота учнів

Під час роботи рекомендується використовувати альбом з шаблонами.

Сьогодні ми спробуємо намалювати гірський пейзаж. Подивіться на колірний круг ще раз (демонстрація таблиці). Назвіть кольори, які розташовані один навпроти одного. Використовуючи протилежні кольори, передайте простір.

Настав час для вашої самостійної роботи.

Робота виконується у групах:

 група малює блакитне небо;

II група - гори, використовуючи три відтінки протилежних кольорів (жовтий + коричневий), прагне передати фактуру гір;

III група - зелену траву;

IV група - червоні маки.

Коли всі деталі будуть готові, діти наклеюють їх на великий аркуш паперу.

Пам’ятайте, що ви працюєте у групі, і від охайності кожного залежатиме естетичний вигляд нашого пейзажу. Тому не поспішайте.

Діти працюють під керівництвом учителя.

VII. Закріплення нового матеріалу

Коли елементи пейзажу готові, обговорюється його композиція.

- Які елементи ми маємо прикріпити у першу чергу? (Елементи неба.)

- Які елементи треба прикріпити потім? (Гори, що розташовані далі.)

Послідовно обговорюється процес розташування елементів пейзажу.

VIII. Завершення уроку

Завдання на наступний урок: принести акварельні фарби, торшон, пензлик, палітру.

 

Урок на тему: Поняття про нюанс. Практична робота «Чудовий ранок - молодий і ніжний».

Мета:

1. Поглибити знання учнів у галузі живописного мистецтва; ознайомити зі змістом поняття нюанс; формувати навички та уміння відтворення зближених кольорів.

2. Розвивати колірний зір, образне мислення; формувати дбайливе ставлення до творів мистецтва та довкілля.

3. Виховувати естетичні почуття, інтереси до живопису.

Обладнання:

матеріали: акварельні фарби, торшон, пензлик, вода, палітра, альбом з шаблонами;

зоровий ряд: таблиця з кольорознавства «Спектральні кольори»; зразки дитячих робіт; репродукції живописних творів С. Далі «Натюрморт з хлібом», О. Осмеркіна «Соняшники і горобина»; художні фотографії (пейзажі); фіксація нових термінів на дошці;

музичний ряд: Е. Гріг «Ранок».

Хід уроку

I. Організація класу

II. Оголошення теми

III. Вивчення нового матеріалу

Слово вчителя.

Близькість розташування кольорів у кольорознавстві має назву нюанс. Тобто нюанс - це незначна зміна кольору або тону. Нюансними, наприклад, будуть синій та фіолетовий кольори.

Дітям пропонується порівняти дві роботи (перша на контраст, а друга - на нюанс). Вони мають описати їх: визначити, яка написана насиченими контрастними, а яка - нюансними кольорами.

Розгляньте колірний круг. Назвіть приклади нюансних кольорів. Щоб одержати більш нюансні співвідношення кольорів, їх змішують доти, поки їх розрізняє око. Ось зелена гусениця цовзе по зеленому листку.

Демонстрація відповідного малюнка, можна використати альбом з шаблонами.

Гусениця не зливається з листком тому, що в одному відтінку зеленого більше жовтого кольору (листок), а в іншому - більше синього (гусениця). Ця різниця несуттєва: для малювання гусениці і листка колір використовується один - зелений!

Нюанс може досягатися шляхом додаванням білил, чорної або будь-якої іншої фарби до кольору. Адже найменша зміна кольору, тону, відтінку вже породжує нюанс.

Учитель демонструє вправи на нюанс (змішує фарби: білила + чорна, колір + білила, колір + чорна).

IV. Актуалізація набутих знань

1. Виконання тренувальних вправ.

Дітям пропонується виконати вправи на нюанс: поступовий перехід від одного кольору до іншого (розтяжка).

Нюансні відтінки можна отримати, використовуючи акварельні фарби на вологій основі.

Учні зволожують основу і виконують вправу (перехід одного кольору в інший). Після завершення влаштовується показ дитячих робіт. Учні мають визначити, зроблена ця робота на нюанс чи ні.

2. Слово вчителя.

Сьогодні на уроці вам пропонується виконати малюнок на тему «Чудовий ранок - молодий і ніжний». Прослухайте музику. (Звучить композиція «Ранок» Е. Гріга.)

Розкажіть, що ви уявили. Яким буде ваш ранок? Які фарби використовуватимете під час виконання роботи? Спробуйте описати свій ранок словами.

Запис на дошці: Ніжний ранок. Чудовий ранок! Де-не-де з’являються перші промені сонця. Ласкаве сонечко.

V. Практична робота

Використовуючи нюансні кольори, відтворіть ранок, який ви уявили, слухаючи музику. Робота має бути виконана на зволоженій основі. Спочатку вмочіть пензлик у чисту воду і проведіть по аркушу, а лише потім використовуйте фарби.

Та перш ніж почати малювати, пам’ятайте, що спочатку необхідно визначити лінію горизонту. Коли буде виконано пейзаж, можна домалювати перший план.

Розпочинайте працювати, а відповідний настрій нехай створить музика.

Найкращі ваші роботи будуть представлені на виставці.

VI. Завершення уроку

- Які кольори називаються нюансними? Наведіть приклади.

- Які кольори називаються контрастними?

- Як розташовані конрастні та нюансні кольори на колірному крузі?

Загальна оцінка роботи учнів на уроці, організація виставки дитячих робіт, виконаних на уроці.

 

Урок на тему: Тематична гра «Поле чудес».

Мета:

1. Закріпити знання учнів у галузі мистецтва живопису; актуалізувати набуті знання, відносно кольорознавства.

2. Розвивати асоціативну пам’ять, логічне мислення, кругозір; активізувати творчу ініціативу учнів.

3. Виховувати естетичне сприйняття творів мистецтва.

Обладнання:

зоровий ряд: коло «Поле чудес», пам’ятні сувеніри для учасників гри; таблиці з кольорознавства «Спектральні кольори», «Теплі та холодні кольори».

Хід уроку

I. Організація класу

Підготовчий етап (вибір гравців): учні складають кросворд, використовуючи слова з теми «У майстерні живописця» (максимальна кількість 10 слів: нюанс, монотипія, акварель, пензлик, фарба, мазок, гуаш та ін.). Учасниками гри стають ті, що краще впоралися із завданням.

II. Оголошення теми уроку

III. Закріплення набутих знань

Гра «Поле чудес»

Перед початком гри кожний учень-гравець спочатку виконує творчий номер, підготовлений заздалегідь.

I Тур

1) Батьки змішаних кольорів. (Основні кольори)

II Тур

2) Продукт, за допомогою якого роблять акварельні фарби. (Мед)

III Тур

3) Тварина, смух якої використовують для виготовлення пензликів, що ними працюють з акварельними фарбами. (Білка)

Гра з уболівальниками

Акварельна техніка, яка виконується у нетрадиційний спосіб. (Акватипія)

Півфінал

Папір, який «полюбляють» акварельні фарби. (Торшон)

Фінал

Одна із основних властивостей акварельних фарб. (Прозорість)

IV. Завершення уроку

Підбиття підсумків. Нагородження учасників гри.

 

Урок на тему:  Тематична робота «Місто моєї мрії».

Мета:

1. Узагальнити знання про художню виразність у силуетному зображенні.

2. Розвивати образне мислення, асоціативну пам’ять, фантазію та уяву.

3. Виховувати естетичне ставлення до життя та творів образотворчого мистецтва, вміння працювати у колективі.

Обладнання:

матеріали: папір, кольоровий серпантин, конфеті, обгортки від цукерок та інший матеріал для оздоблення; клей, пензлик, ножиці, альбом з шаблонами;

зоровий ряд: фотографії та репродукції із зображенням міст, будівель.

Хід уроку

I. Організація класу

II. Мотивація навчальної діяльності

Бесіда за запитаннями.

- Яким би ви хотіли бачити своє місто або село у майбутньому? Чим воно відрізнялося б від сучасного?

- Спробуйте створити фантастичні образи будинків, на прикладах природних форм (окремої квітки, завитка стебла або чітких граней бджолиних сот).

- Визначте образ будівель залежно від їх призначення.

Учитель демонструє слайди, малюнки, фотографії будівель, які можуть пробудити дитячу уяву, допомогти відійти від стереотипів у роботі.

Під час роботи рекомендується використовувати альбом з шаблонами.

III. Оголошення теми уроку

IV. Вивчення нового матеріалу

Учитель ділить клас на групи залежно від спеціалізації (архітектори, художники-конструктори та ін.). Формулює основні вимоги до виконання ескізу.

1. Слово учителя.

1) Позначте легкими лініями на аркуші паперу загальну композицію.

2) Знайдіть сюжетно-композиційний центр, який втілює ідею роботи: основні образи виділіть розміром, виразним силуетом або місцем розміщення.

3) Визначте місце другорядних елементів.

4) Передайте плановість розміщенням предметів у просторі, використовуючи метод загороджування.

5) Позначте природні елементи: гори або пагорби, річку, дерева, чагарники, клумби, дороги та ін. - в залежності від задуму.

Далі учитель разом із учнями обговорює загальне колірне рішення композиції та окремі її елементи.

2. Виконання вправи «Побудуй місто з наданих будинків».

Під час роботи рекомендується використовувати альбом з шаблонами.
Учитель має заздалегідь приготувати заготовки плоских фігур будинків, різних за формою, розміром та кольором. Учні, по черзі підходять до дошки та закріплюють ці фігури, враховуючи попередні правила. Учні, що залишилися на місцях, виконують вправу в альбомі з шаблонами.

V. Практична робота

Учні у групах виконують ескіз панно «Місто моєї мрії». За допомогою учителя визначають розміри інших елементів композиції, формат, їхнє колірне рішення. У групах учні починають роботу над виконанням силуетів крупних елементів (скелі, будівлі, дерева, тощо).

На великому аркуші паперу учні створюють фон.

VI. Завершення уроку

Підбиття підсумків. Оцінювання роботи дітей.

 

Урок на тему: Тематична робота «Місто моєї мрії» (продовження).

Мета:

1. Узагальнити знання про художню виразність у силуетному зображенні, навчити оформляти роботу в паспарту.

2. Розвивати образне мислення, асоціативну пам’ять, уміння спостерігати, фантазію та уяву, творчу ініціативу учнів.

3. Виховувати естетичне ставлення до життя та твррів образотворчого мистецтва, вміння працювати у колективі.

Обладнання:

матеріали: папір, кольоровий серпантин, конфеті, обгортки від цукерок та інший матеріал для оздоблення; клей, пензлик, ножиці, альбом з шаблонами;

зоровий ряд: фотографії та репродукції із зображенням міст, різноманітних будівель.

Хід уроку

I. Організація класу

II. Мотивація навчальної діяльності

Бесіда за запитаннями.

- Діти, пригадайте, чим ми займалися на минулому уроці.

- На якому етапі роботи ми зупинилися?

- Чи бажаєте ви завершити розпочату роботу і потішити своїх батьків, учителів, друзів власними проектами?

III. Актуалізація набутих знань

Сприйняття творів мистецтва. Діти, зверніть увагу на зображення будинків. Учитель демонструє роботи Ле Корбюзьє, А. Гауді, проекти міст майбутнього І. Фрідмана, Ф. Райта, В. Іонаса, М. Коті або ін.

- Чим відрізняються ці споруди? (Формою, кольором, декором, наявністю скульптур, кількістю поверхів, формою даху, вікон, дверей тощо.)

IV. Практична робота

Доповніть силуети ваших будівель та споруд елементами декору. Після завершення роботи змонтуйте панно. Придумайте назву для свого міста.

Робота оформлюється у паспарту (картонна рамка або підклейка для ілюстрацій, гравюри, малюнки тощо).

Головні художники кожної групи (учитель або учні визначають їх заздалегідь) згідно з вимогами до певного виду роботи індивідуально оцінюють учнів своєї групи. Аргументують виставлені оцінки та підбивають підсумки роботи.

V. Завершення уроку

Підбиття підсумків.

Урок на тему: Ритм як засіб організації композиції. Практична робота «Прикрашаємо тканину».

Мета:

1. Розширити знання учнів про ритм як засіб організації композиції; удосконалювати навички й уміння створювати сітчасті орнаменти.

2. Розвивати спостережливість, увагу, відчуття колірної гармонії орнаментів.

3. Активізувати творчу ініціативу дітей.

Обладнання:

матеріали: аркуш паперу чи аркуш у клітинку, лінійка, фарби, фломастери, альбом з шаблонами;

зоровий ряд: зразки шпалер, шматочків тканини із сітчастим орнаментом; дитячі малюнки з цієї теми.

Хід уроку

I. Організація класу

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда за запитаннями.

- З якою технікою ми ознайомилися на минулому уроці?

- Які матеріали та інструменти необхідні для виконання витинанок?

- З якою метою вирізалися ці орнаменти?

III. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

Наші жабенята Клаша і Кваша багато розповідали своїм лісовим друзям про незвичайну подорож до міста. Вони були здивовані тим, як ми живемо у місті, їх дивувало все: великі магазини, де можно придбати продукти харчування, одяг; широкі дороги, алеї; цікаві споруди. Звірі розпитували Клашу і Квашу про те, як живуть діти в місті, чи гарно вони навчаються. Звірятам теж захотілося, щоб їх життя у лісі хоча б трішки було схоже на життя мешканців міста.

Модниця Лисичка замовила тканину, вона вирішила відкрити лісове ательє, щоб звірята могли пошити собі одяг.

Давайте допоможемо Клаші та Кваші виконати прохання Лисички.

IV. Оголошення теми уроку

V. Вивчення нового матеріалу

Слово вчителя.

Погляньте на зразки шпалер, тканин.

Під час пояснення рекомендується використовувати альбом з шаблонами.

Діти разом з учителем роблять висновок, чим ці орнаменти несхожі на стрічкові. (Відзначити відповіді тих дітей, які вважають, що ці орнаменти можна доповнювати у різні боки: вгору, вниз, вліво, вправо.)

Особливість цих орнаментів у тому, що елемент повторюється і поширюється в різні боки на площині, ніби розбитій, на невидиму сітку з певною формою комірок - квадратною, прямокутною, ромбоподібною.

Такий орнамент називають сітчастим, його особливо широко використовують у малюнках шпалер, тканин.

Розгляньте зразки деяких різновидів сіток, в яких коміркою є квадрат, прямокутник, ромб.

VI. Практична робота

1. Виконання вправ.

Під час виконання роботи рекомендується використовувати альбом з шаблонами.
Доповніть необхідними елементами сітчастий орнамент на площині.
Елементи розташовуйте посередині комірок або на перетині ліній сітки.

2. Образотворча діяльність дітей.

Виконайте на білому аркуші за допомогою лінійки сітку (крок 5 мм), або використайте аркуш у клітинку.

Визначіть елементи орнаменту, які будуть повторюватися: їх форму, колір, місце розташування (на перетині ліній, посередині комірки).

Учитель може нагадати дітям, що звірятам дуже сподобається, якщо на тканині вони знайдуть свої улюблені предмети (зайчик - моркву, їжачок - яблуко або гриб, метелик - квітку).

Виконайте ескіз сітчастого орнаменту для тканини.

Матеріал обирає учитель або учні самостійно. У процесі роботи здійснюється емоційно-психологічна підтримка, проводиться індивідуальне консультування.

VII. Завершення уроку

Під час демонстрування окремих робіт запитати: «Хто з цієї тканини пошиє собі одяг?»

Урок на тему: Вікторина «В гостях у художників».

Мета:

1. Узагальнить та закріпити знання та уявлення учнів про різновиди художньої техніки, матеріли, а також про види і жанри образотворчого мистецтва.
2. Розвивати мислення, пам’ять, духовність; послідовно формувати естетичну культуру.
3. Стимулювати та актуалізувати творчий потенціал дітей та виховувати в них естетичні почуття.

Обладнання:

матеріали: альбом для малювання;

зоровий ряд: набір репродукцій.

Хід уроку

I. Організація класу

II. Закріплення набутих знань

Школярі розподіляються на чотири команди, які під час уроку будуть представляти майстерні художників: живописця, графіка, скульптора, декоратора.

1. Вікторина «В гостях у художників».

Кожній команді пропонується комплект репродукцій (фото скульптурних та декоративних робіт, листівки), різних за видами і жанрами образотворчого мистецтва.

За завданням учителя кожний знавець відбирає, потім демонструє спостерігачам репродукції: за окремим видом образотворчого мистецтва: живопис, графіка, скульптура або ДПМ; за окремим жанром образотворчого мистецтва: пейзаж, портрет, натюрморт або анімалістичний жанр. Останні відібрані репродукції доповнюють інші відповідно до видів образотворчого мистецтва, їх прикріплюють на дошку або спеціальний планшет для наступної гри. «Вернісаж» включає в себе також скульптурні роботи, зразки ДПМ.

На спеціальному табло фіксуються результати гри за допомогою балів або жетонів відповідного кольору команди. Яка з команд набере найбільшу кількість жетонів протягом усіх конкурсів - та і стане переможницею вікторини.

2. Гра «Екскурсоводи».

З кожної команди-майстерні обирається по одному екскурсоводу, які, звертаючись до репродукцій та інших експонатів, повинні якомога краще розповісти про художників. Діти-спостерігачі із відповідних команд-майстерень доповнюють відповіді екскурсоводів.

3. Гра «Екзамен».

Кожній команді-майстерні видається одна картка з написаними запитаннями відповідно до назви майстерні. У картках мають бути написані терміни, значення яких школярам необхідно пояснити.

«Екзаменаційні білети» для кожної команди також можуть мати відповідний колір, різну форму або оформлені як аркуші у конвертах.

4. Тестові запитання.

Майстерня графіка

1) Основним зображувальним засобом графіки є:

а) декорування металевих виробів;

б) однотонний малюнок.

2) Інструмент для графіки - це:

а) стека;

б) перо.

3) Графічний матеріал - це:

а) вугілля;

б) олійні фарби.

Майстерня живописця

1) Основні кольори - це:

а) жовтий;

б) жовтогарячий;

в) блакитний;

г) червоний.

2) Світлі кольори викликають радість, бадьорість, а темні - пригнічують, засмучують:

а) так;

б) ні.

3) Холодні кольори - це:

а) жовтий;

б) жовтогарячий;

в) блакитний;

г) червоний.

Майстерня скульптора

1) Як називається напівоб’ємне зображення на площині?

а) рельєф;

б) кругла скульптура.

2) Скульптурний метод ліплення - це ліплення:

а) з окремих шматків пластиліну (глини);

б) з цілого шматка.

3) Інструмент скульптора:

а) пензель;

б) стека.

Майстерня декоратора

1) Геометричний візерунок складається з:

а) квітів, рослин;

б) різних фігур.

2) Витинанка - це:

а) ліпЛення;

б) розпис;

в) вирізання.

3) Художня кераміка - це:

а) вироби з опаленої глини;

б) вироби з деревини.

5. Конкурс кросвордів.

Діти вдома самостійно складають кросворд за однією із тем семестру (або за пропозицією вчителя). Учитель пропонує командам розвязати кросворд, так, щоб по вертикалі можна було прочитати, наприклад, який-небудь вид художньої роботи, а по горизонталі - художні матеріали.

1 - матеріал для малювання у вигляді тонких паличок, виготовлених шляхом обпалювання окремих порід дерев (вугілля);

2 - інструмент, подарунок птахів людям (перо);

З - інструмент з тонким, фетровим стрижнем, який заправляється спеціальними фарбами, що швидко висихають (фломастер);

4 - природний матеріал, який є основою олівця (грифель);

5 - один з найбільш популярних графічних матеріалів (олівець);

6 - очеретяний «інструмент», який росте на березі річки, озера (паличка);

7 - матеріал для малювання, червоно-коричневого кольору у вигляді паличок, крейди (сангіна).

III. Завершення уроку