1.  Вимоги, які висуваються до навантажувально-розвантажувальних засобів

Навантажувально-розвантажувальні роботи – це комплекс заходів, спрямованих на підняття різноманітних вантажів з метою їх навантажування за допомогою вантажопідіймальних кранів та машин, мобільних підйомників.

Навантажувально-розвантажувальний засіб – машини, механізми та пристрої, що забезпечують механізоване навантаження, розвантаження, транспортування та складування вантажів у разі керування цими операціями з одного пульта.

До вантажно-розвантажувального інвентарю та пристосувань відносяться перехідні (переїзні) містки, сходні драбини, лати, піддони, стелажі, аппарели, похилі, пристосування для відкривання дверей критих вагонів , закривання люків піввагонів і інше [1-2].

Перехідні (переїзні) містки укладають для перекриття зазору між підлогою вагона і рампою складу. При збігу рівнів підлоги і рампи користуються плоскими містками. Якщо різниця в рівнях значна (250-400 мм), встановлюють так звані двох панельні містки. Довжина кожної панелі 1 800 мм, ширина 1 700 мм. Настил містка виконують з рифлених сталевих листів товщиною 5-6 мм.

Трапи використовують в тому випадку, якщо підлога складу розташована на рівні головки рейки і нижче, а також при укладанні вантажів [3-4] у штабелі висотою більше 2 м.

Лати (похилі) застосовують при вивантаженні з вагонів круглого лісу і інших катно-бочкових вантажів. Їх виготовляють із колод діаметром не менше 15 см не нижче II сорту. При переміщенні великовагових вантажів використовують лати більшого діаметра. До верхніх кінців лат за допомогою болтів кріплять гаки для захоплення за дверні рейки вагона. Лати можуть бути одинарними і подвійними. Одинарні лати встановлюють при переміщенні довгомірних вантажів, подвійні - при переміщенні короткомірних.

Піддони служать для пакетування на них вантажів і подальшої перевантаження пакетами за допомогою навантажувачів або візків. У складах застосовуються одно- і двох настільні піддони розміром в плані 800X1200 мм. Піддони можуть бути чотири західними, коли вила навантажувача можуть бути введені з будь-якого боку піддону, і двох західні, коли вила можуть бути введені тільки з двох протилежних сторін.

Металеві аппарели застосовуються при навантаженні-вивантаженні великовагових вантажів, частіше на колісному гусеничному ходу, там, де відсутні високі платформи. Аппарели комплектуються з секцій. Торцова апарель складається з однієї секції, бічна - з чотирьох або більше секцій. Кожну секцію збирають з окремих елементів - марок.

Тепер розглянемо засоби завдяки яким здійснюються НРР та переміщення вантажів до місць очікувань чи наступного виду транспорту для подальшого транспортування.

 Фронтальний навантажувач Т 156Б-09 - призначений для навантаження сипучих і дрібнокускових матеріалів [5] в транспортні засоби, вантажопідйомність складає 3 т., а висота навантаження 2,9 м.

Автомобільний кран КС 4574А на шасі КрАЗ-65101 (КрАЗ-65053) призначений для будівельних, монтажних та навантажувально-розвантажувальних робіт з максимальною вантажопідйомністю до 22,5 т., а висота підйому вантажу досягає 20 м.

Навантажувач тракторний універсальний ПТ. Призначений для навантаження і перевезення вантажів [5] на відкритих рівних площадках. Вантажопідйомність 1 т., висота підйому вантажу 2,8 м.

У морських портах для переміщення контейнерів зазвичай використовують навантажувачі Телескоп-кран чи причальні крани-перевантажувачі що підіймають контейнери безпосередньо з кораблів.

При розвантаженні та навантаженні вагонів на залізничних станціях використовують різні засоби базуючись на типі вагону. Для НРР вагонів з боковим під’їздом можна використовувати електронавантажувачі ЕП-103 (вантажопідйомність 1 т, висота підйому вантажу 2,8 м), для вагонів з відкритим верхом, наприклад для вугілля, використовують стаціонарні стрічкові конвеєри або бункерні ваги. Якщо необхідно завантажити труби або ліс на відкриті вагони застосовують кліщові захвати [6].

ВИСНОВКИ. Проаналізовано різні види навантажувально-розвантажувальних засобів на різних видах транспорту, від автомобільного до морського. У кожного з них є свої особливості для певного типу вантажу та роботи з ним. Всі ці засоби різної форми, мають великі розбіжності в габаритних розмірах, вантажопідйомності вантажів, але без них був би набагато складнішим процес навантаження розвантаження, що в свою чергу приводило до великих затрат часу, черг у пунктах навантаження (розвантаження) та важких умов праці для персоналу. Всі ці фактори впливали б на процес перевезення вантажів. Отже, сучасні засоби дозволяють спростити процеси навантажувально-розвантажувальних робіт, мають менші затрати але більшу частку механізації робочого процесу що є великою превагою перед ручною працею.

 

 

 

 

2.  Загальна характеристику елеваторів, їх переваги та недоліки

Елеватор – це зерносховище, обладнане пристроями для підйому, сушіння, очищення, зберігання та ін. великої кількості зерна. Для тривалого зберігання зерно має бути сухим і прохолодним, щоб не проростало, і поміщене в фізично захищені контейнери, щоб було недоступне небажаним споживачам (гризуни, комахи) – це і забезпечує елеватор.

Елеватор безповоротно впроваджений, працює і залежить від широкого кола наявних мереж – джерел зерна, ринків зерна, транспортних маршрутів і транспортних засобів, центрів зв'язку, фінансових установ, пулів праці та джерел енергії. Це означає, що будується елеватор і експлуатується тільки в актуальних, визначених, ретельно відібраних місцях.

Слово елеватор походить від пізньо-латинського ēlevātor, що означає «підйомник». Слово має ширше застосування в сучасній англійській мові, але в нас ним позначають зерновий елеватор (англ. grain elevator). Згідно з Оксфордським словником англійської мови, grain elevator це американська фраза, вперше введена ≈1852 року, для позначення машини, що використовується для підняття кукурудзи або борошна на верхній поверх, а також будівлі, в якій розміщена ця машина.

Саме так – фраза під час винаходу охоплювала суміш машини й будівлі, на відміну від зернового силосу, який суть власне контейнер.

·                     на відміну від елеваторів зернові силоси втілюють просту опозицію між тим що зовні і всередині;

·                     на відміну від силосів, які можуть бути повними, порожніми або напівповними / напівпорожніми, елеватори ніколи не пустують, навіть якщо у них немає зерна;

·                     елеваторний комплекс містять гетерогенний простір силосів, сушарок і машин, який не може бути легко або послідовно розділений, на відміну від силосів, які можуть бути легко розділені на дрібніші відсіки однорідного простору.

Сучасний елеватор складається із комплексу споруд, зв'язаних спільними виробничими процесами. Головними з них є приймання, зважування, зберігання, відпуск зерна. Серед спеціальних функцій виділяють очищення, сушіння та сортування зерна. Будинки й споруди елеватора за функціональними властивостями можна умовно розділити на: виробничі, необхідні для приймання, зберігання, підробітки та відпуску зерна та іншої зернової продукції; допоміжні та обслуговуючі процес виробництва; невиробничі. До головних виробничих будівель та споруд елеваторів можна віднести: робочу будівлю; силосні корпуси з конвеєрними галереями; споруди призначені для розвантаження зерна з залізничного, автомобільного і водного видів транспорту і навантаження сировини на ці ж види транспорту; устаткування для сушіння зерна; агрегати для зберігання і навантаження відходів зернового виробництва на автомобільний та залізничний транспорт. У робочій споруді елеватора зазвичай розміщують машини і механізми, необхідні для підйому зерна (норії), зважування, очищення, а також прилади для переміщення і розподілу зерна. Робочу будівлю вважають основною в системі елеватора, навколо якого згруповуються і з яким пов'язують всі інші його виробничі споруди.

Зазвичай дрібні фермерські господарства встановлюють невеликі (місткістю до 10 т) елеватори. Однак у портах діють величезні комплекси, здатні переробляти до 150 т зернового матеріалу.

Залежно від їхнього промислового призначення бувають такі види елеваторів:

·                     Хлібоприймальні (або, інакше – заготівельні) – призначені для первинної обробки зернових. Саме сюди потрапляє зерно від аграріїв і тут воно проходити усі первинні стадії обробки, як-то: знезараження, очищення від промислових домішок, сушіння. Зерно тут може зберігатися певний час, але для довготривалого зберігання воно направляється на фондові та базисні елеватори.

·                     Фондові елеватори – це зерносховища, де зберігається національний стратегічний запас зерна. Тут зернові матеріали належної якості можуть зберігатися до 4-х років. Вони становлять державний резерв та контролюються державою. Одним з найвідоміших світових зерносховищ є бункер на о. Шпіцберген, у Норвегії, відкритий у 2008 році. Саме тут зберігається насіннєвий матеріал усієї планети, на випадок непередбачуваної катастрофи.

·                     Базисні елеватори призначені для зберігання великої кількості зерна, що споживатиметься найближчим часом. Вони приймають зерно вже оброблене, зерносушарка може його додатково просушувати та очищувати. На таких елеватор зручно формувати великі партії зерна однакової якості. А їх зручне розташування на перетині транспортних магістралей дозволяє їм бути такими собі сортувальними станціями, що розподіляють потрібну кількість зерна рівномірно по регіону.

·                     Перевальні – сама назва говорити, що сюди сходитись зерно з навколишніх аграрних підприємств, а звідси вже централізовано розподіляється по кінцевих ланках споживання.

·                     Виробничі – зазвичай розташовані на території великих зернопереробних підприємств для безперебійного постачання високоякісної сировини та забезпечення злагодженого процесу перероблення зерна. Залежно від того, що саме виготовляє завод (борошно, крупи чи комбікорм), обладнання для зберігання зерна може вирізнятися своєю специфікою.

·                     Примлинові – готують зерно для перероблення на борошно чи крупи в млинах. Можуть приймати зерно з автомобільного чи залізничного транспорту. Зернотранспортер може піднімати зерно у сховище прямо з залізничних вагонів. Також тут сортують зерно, підготовлюють для безпосереднього обмелювання. Зазвичай місткість такого елеватора становить тримісячну норму для безперебійної роботи заводу.

·                     Портові зерносховища – це один з найбільших видів елеваторів. Вони приймають зерно з перевальних елеваторів і відвантажують його на судна. Також можуть приймати імпортне зерно великих об'ємів. На території такого об'єкту є великі місткості для довготривалого зберігання зерна, а також може бути навіть підприємство з його обробки та перероблення, що дуже зручно, адже не потребує додаткових витрат на логістику. Місткість, де зерно зберігається, провітрюється, підсушується готується до подальшої обробки називається силос. Вони є цистерноподібними чи прямокутними місткостями з високоякісної сталі, обладнані системою вентиляції.

Основні характеристики категорії сертифіко-ваних елеваторів такі:

– близько 46-49% ємності зерносховищ є складами напільного зберігання з низьким рівнем механізації та автоматизації;

– сумарна ємність одночасного зберігання на державних зерносховищах складає понад 5,8 млн т;

– близько 27% зерносховищ зосереджені в управлінні 15 крупних агрохолдингів України та зерноторгових компаній;

– середня забезпеченість сертифікованими зерносховищами валових зборів зерна та насіння олійних культур в Україні складає 42-51%;

– близько 81,5% відомих зерносховищ мають можливість відвантаження на залізничний транспорт, при цьому інтенсивність відвантаження суттєво відрізняється – від 100 до 8000 т/добу (середня інтенсивність відвантаження складає 870 т/добу – еквівалент 16 залізничних вагонів)