Назвіть основні форми торгівлі у світовій практиці

 1.                Назвіть основні форми торгівлі у світовій практиці

 

У сучасній світовій практиці застосовується безліч різних форм і методів торгівлі товарами і послугами. Найчастіше використовуються дві форми – пряма і непряма. При прямій формі торгівлі укладення договорів купівлі-продажу відбувається безпосередньо між виробником і споживачем. При непрямій укладання договорів купівлі-продажу здійснюється через посередника. В світі близько 80% всіх торгівельних операцій проводиться за допомогою посередників. Як продавець, так і покупець звертаються до послуг посередника у випадку, якщо виплачувана йому винагорода нижча, ніж можливі витрати при самостійній організації збуту або закупівель товарів і послуг.

Торгово-посередницькі операції – це операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів і послуг, виконувані за дорученням виробника або покупця незалежним від нього торговим посередником на основі укладеної між ними угоди або окремого доручення.

Посередники – це особи і фірми, що сприяють обігу товарів і послуг на внутрішньому і зовнішньому ринку. Вони класифікуються за національною належністю, за функціональними задачами, за комплексами зобов'язань, за положенням на ринку. За положенням на ринку посередники поділяються: посередник із невинятковим правом продажу; посередник із винятковим (монопольним) правом продажу; посередник із переважним правом продажу (правом "першої руки").

До основних видів посередників відносяться: зовнішньоторгові агенти, брокери, дистриб'ютори, комісіонери.

Зовнішньоторгові агенти – діють на підставі агентської угоди, за якою принципал передає агенту права на продаж (придбання) товарів та послуг.

Брокер – фізична особа, яка зареєстрована на біржі згідно зі статутом і до обов'язків якої належить виконання доручень за рахунок та від імені принципала. Брокер є посередником при укладенні угод між продавцями і покупцями цінних паперів, товарів, валют та інших цінностей на фондових і товарних біржах.

Дистриб'ютор – посередник, який володіє правом на купівлю та збут певної продукції (найчастіше автомобілів, устаткування, програмного забезпечення тощо) від свого імені та за свій рахунок.

Комісіонер – посередник у торговельних угодах, який діє на підставі договору комісії, що виконує за особливу винагороду торговельні доручення від свого імені, але за рахунок комітента.

 

2.Наведіть порівняльну характеристику для біржової діяльності та інших форм оптової торгівлі.

У результаті безпосередньо біржова торгівля зводиться до купівлі-продажу біржових активів біржовими посередниками.

У нинішній час біржова торгівля стає головною формою торгівлі у світі з точки зору її масштабів, обсягу, учасників. Але це не означає другорядності інших організованих ринків, інших форм торгівлі: базарної, ярмаркової, аукціонної, оптової та роздрібної.

Базарна торгівля здійснюється на оптових і роздрібних ринках на підставі поодиноких договірних відносин шляхом розрахунків за готівку, а іноді й за безготівковий розрахунок на великих оптових ринках.

Ярмарки – форма ринкового продажу товарів, крупний торг, який періодично організовується у постійному місці.

Для ринку (базару) характерні такі ознаки: торгівля здійснюється регулярно (щоденно) на основі публічних (відкритих) торгів і за відсутності обмежень на товари, які є об’єктом купівлі й продажу; товар обов’язково присутній під час торгу; як правило, торгівля здійснюється невеликими партіями і після операції купівлі - продажу товар негайно передається з рук в руки, що виключає необхідність оформлення спеціальних документів, які під­тверджують зміну власника товару.

Аукціонна торгівля – це особливий вид ринкової торгівлі товарами (або майном) з індивідуальними властивостями в певних місцях методом публічних торгів, коли продавець, бажаючи отримати максимальний прибуток, використовує пряму конкуренцію декількох (або багатьох) покупців, присутніх на продажу, а покупцем товару стає особа, яка запропонувала найвищу ціну.

Аукціонний торг може проводитися гласним і німим способом. Аукціонний торг ведеться публічно, почергово на кожний лот. При гласному способі аукціоніст оголошує номер і початкову мінімальну ціну.

Міжнародні товарні аукціони мають такі організаційні форми проведення торгів:

·                     Англійський аукціон. Продавці до початку торгів подають свої заявки на продаж за початковою ціною. Вони зводяться в котирувальних бюлетенях, що роздаються учасникам торгу. У ході аукціону, якщо є конкуренція покупців, ціна послідовно підвищується «крок» за «кроком» (розмір кроку аукціону визначається до початку торгів), поки не залишається один покупець і продаж відбувається за найвищою ціною пропозиції.

·                     Голландський аукціон. Початкова ціна висока і ведучий торгів послідовно знижує її до першої згоди покупця, який і стає власником товарів.

·                     Подвійний аукціон. Він припускає наявність конкуренції між продавцями і покупцями.

3.                Охарактеризуйте організаційну структуру біржової діяльності

До основних елементів інфраструктури біржового ринку належать:

- товарна біржа, яка забезпечує організацію і проведення біржових торгів деривативами;

 - клірингова палата, яка є фінансовим інститутом, до основних обов’язків якого входить забезпечення розрахунково-клірингових послуг для основних учасників даного ринку;

 - біржові ліцензовані склади, які забезпечують зберігання і трансферт товарних потоків.

Основною умовою їх ефективної діяльності є ознака локалізації, яка має відповідати оптимальним вимогам учасників щодо найбільш вигідних районів розміщення та транспортування;

- інформаційно-правове поле, основними складовими елементами якого є цілісна база законодавчо-правового регулювання та розвинутий економічно-інформаційний простір;

 - інститут посередницьких структур – це категорія учасників, яка диференціюється на професійних та непрофесійних учасників.

До першої групи належать брокерські і дилерські контори, а також учасники безпосередньо задіяні у здійсненні операцій на товарних біржах. Всі інші – непрофесійні учасники. Важливим при цьому є також поділ учасників залежно від цілей застосування деривативних інструментів на:

 - хеджерів – учасників ринку, які використовують деривативи з метою страхування від цінових ризиків, пов’язаних з угодами на спотовому ринку;

 - спекулянтів – учасників біржової торгівлі, які прагнуть отримати прибутки від гри на біржових цінових і курсових різницях, що виникають на біржових торгах у часі і просторі;

 - арбітражерів – учасників, які одержують прибутки від одночасної купівлі-продажу одних і тих же деривативів на різних біржах і спотових ринках, якщо на них спостерігаються різні ціни;

 - інвесторів, які використовують інструменти ринку деривативів у своїх стратегіях портфельного менеджменту.

На західних ринках деривативів до цієї групи учасників належать інвестиційні, страхові фонди, банки, а також інші фінансові установи.