українська мова контрольна робота

 1. Терміни та професійні слова. Ознаки терміну

Термін (з лат. terminus — рубіж, межа) – слово або словосполучення, що виражає чітко окреслене поняття певної галузі науки, культури, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя.

Конкретний зміст поняття, визначеного терміном, стає зрозумілим лише завдяки цій дефініції – лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст і межі.

 Більшість термінів – іменники (ген, імунітет, біт, атом), є терміни прикметники, що переважно перейшли в іменник (колоскові, парнокопитні, типове), рідко трапляються інші частини мови, зокрема, прислівники (пристрасно), дієслова ( рости – у ботаніці).

За умови прискореного розвитку якоїсь галузі науки чи техніки починається активне відображення її досягнень засобами масового інформування, перехід окремих термінів зі спеціального використання в загальне, у зв’язку з чим терміни втрачають наукову точність, розширюються сфери їх використання. Відбувається їх детермінологізація.

Від слова термін утворено слово термінологія, яке означає сукупність термінів з усіх галузей знання (або однієї галузі знання). Науку, що вивчає українську термінологію, називають термінознавством.

Характерні ознаки терміна:

а) належність до певної термінологічної системи;

б) наявність дефініції (визначення);

в) однозначність у межах однієї терміносистеми;

г) точність;

д) стилістична нейтральність;

є) відсутність синонімів та омонімів у межах однієї терміносистеми;

є) відсутність експресивності, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків.

Значення термінів зафіксовано в спеціальних словниках, довідниках, і відповідно їх потрібно вживати лише в тій формі та в тому значенні, які подано у словниках.

Існують такі вимоги до використання термінів у мові професійного спілкування:

1) термін має бути стандартним, тобто його потрібно вживати лише в тій формі, яка зафіксована у словнику, напр.: справочинство, але не справоведення; автобіографія, а не життєпис та ін.;

2)  термін має вживатися з одним значенням, теж зафіксованим у словнику;

3) якщо термін є багатозначним, автор має будувати текст так, щоб одразу було зрозуміло, яке значення терміна він має на увазі, напр.: справа — особова справа, судова справа.

Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни переділяються на три групи:

1. Загальнонаукові терміни, які вживаються майже в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез тощо. Треба зауважити, що такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, пор.: мовна система, закони милозвучності, теорія походження мови. До цієї категорії відносять і загально-технічну термінологію (машина, пристрій, агрегат).

2. Міжгалузеві терміни - це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях (економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, санація, технополіс, приватна власність).

3. Вузькоспеціальні терміни - це слова чи словосполуки, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі, наприклад: авантитул, аграф, боковик, вакат, привка, ретуш.

Професійні слова (професіоналізми) – це назви понять певної галузі виробництва, роду занять і под. За межами певного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу. Наприклад, слова та словосполучення із мовлення шахтарів: штрек, антрацит, терикон, видавати на гора тощо.

Значна частина професіоналізмів – неофіційні розмовні замінники термінів. Як утворюються професіоналізми?

По-перше, завдяки вживанню слова загальнонародної мови у специфічному значенні, наприклад: вікно у мовленні вчителів (викладачів) – не заповнений між уроками (лекціями) проміжок часу; човник – деталь швейної машинки.

По-друге, шляхом усічення основ слів на зразок “кібер”(кібернетик), “термояд” (термоядерна реакція); скорочення слів та словосполучень, як-от: мехмат (механіко-математичний факультет), білоколоска (білоколонна пшениця).

По-третє, через зміни в наголошенні слів. Порівняйте нормативні та професійні наголоси в таких словах, як: `aтомний-ат`омний.

По-четверте, звичайна потреба професіоналів визначати деталі виробничого процесу чи виробу приводить до появи фахових назв, зокрема, частин глечика: дно – нижня частина виробу, утір – лінія, що окреслює дно, пук – середня опукла частина виробу, а також вінця, пелюстка, плечі, карнизи.

По-п’яте, шляхом заміни деяких граматичних законів літературної мови. Наприклад, професійній мові властиве вживання іменників абстрактних та речовинних назв у множині: масла, олії, жири. В інших випадках такі іменники мають лише форму однини.

Професійні слова можуть з’явитися на основі відомих шляхом префіксації та суфіксації. Це, наприклад, доукомплектувати, дообладнання (префікс до-), недопромисел, недовнесок (префікс недо-), пливучість, бойовитість (суфікс –ість), типаж (суфікс –аж), маршрутизація (суфікс –ація).

 

2. Текст як основний реквізит документа, вимоги до його укладення

Згідно Закону України про «Діловодство» створювані організаційно-розпорядчі документи підприємства, установи, організації - статути, положення, протоколи, накази, розпорядження, рішення, ухвали, акти, інструкції, заяви, подання, анкети, графіки, службові листи тощо, повинні відповідати правовому статусу підприємства, установи, організації. Класи, підкласи та види організаційно-розпорядчих документів визначаються Державним класифікатором управлінської документації, який затверджується Державним комітетом статистики України. Право створення організаційно-розпорядчого документа певного виду визначається нормативними актами і має фіксуватися в установчих документах підприємства, установи, організації.

Організаційно-розпорядчі документи підприємства, установи, організації мають відповідати загальнодержавним чи галузевим уніфікованим формам документів, встановлених державними стандартами, іншими нормативно-правовими актами, що містять вимоги до побудови форм, правил створення текстів управлінських документів та фіксації їх реквізитів.

Інформація тексту організаційно-розпорядчого документа повинна бути достовірною, відбивати з максимальною повнотою зміст організаційних чи розпорядчих рішень. Структура, мова та стиль викладення тексту має відповідати уніфікованим формам побудови текстів організаційно-розпорядчих документів

Склад реквізитів організаційно-розпорядчого документа має забезпечити набуття ним юридичної сили, ідентифікувати його вид, назву, час, місце створення та інші характеристики. Сукупність реквізитів, що надає кожному виду організаційно-розпорядчих документів юридичну силу, встановлюється державними стандартами, які розроблюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства та затверджуються Державним комітетом стандартів України.

Реквізити, способи фіксації та відтворення інформації організаційно-розпорядчого документа, його носій мають забезпечити інформаційну та фізичну цілісність документа, ідентичність інформації під час передавання чи копіювання документа, а також зручність у користуванні та сприйнятті інформації людиною.

Способи та засоби фіксування інформації організаційно-розпорядчого документа, її носій повинні забезпечити збереженість документа протягом нормативно визначеного строку його зберігання.

Текст - головний реквізит, завдяки якому складається та оформлюється весь документ. Приступаючи до складання документа, насамперед слід визначити його доцільність, впевнитись у відповідності змісту, що має у ньому бути, компетенції даного суб'єкта, правильно вибрати вид документа для фіксації управлінської дії.

Вид документа в багатьох випадках передбачає його стиль, характер викладу тексту. Однак у практиці документування існують загальні вимоги, які ставляться до всіх документів.

Головними з них є вимоги достовірності та об'єктивності, максимальної стислості при повноті інформації, точності, що виключає можливість двоякого розуміння тексту. Службовий документ повинен спрямовувати до певної дії, переконувати (що досягається аргументованістю та логічністю фактів та доказів). Його формулювання повинні бути бездоганними в юридичному відношенні.

Службові документи вирізняються нейтральним тоном. Листування ведеться від третьої особи, займенник замінюється на іменник (інститут просить, керівництво не заперечує, підприємство направляє тощо). У розпорядчих документах, що відображують принцип єдиноначальності, текст викладається від першої особи однини. Так само складаються пояснювальні записки, заяви, більша частина доповідних записок.

Визначені види документів, такі як протоколи, накази, ухвали, звичайно бувають складними за змістом. Вони формуються в окремі справи, на обкладинках яких зміст не розкривається, а вказуються лише вид документа, автор і дата.

В тексті документа у загальному випадку виділяються дві суттєві частини: в одній викладаються причини, основи або мета складання документа, в другій - висновки, пропозиції, прохання, розпорядження, рекомендації.

Наприклад: У травні 2003 року інститут проводить конференцію; "Проблеми розвитку підприємницької діяльності в Україні". Будуть обговорені проблеми структурних змін в економіці і розвитку підприємства. Просимо взяти участь і підготувати свої пропозиції.

Уніфікований текст управлінського документа може бути представлений у вигляді трафарету, анкети, таблиці. Під трафаретом розуміють раніше надрукований текст з уніфікованою постійною інформацією та пропусками для заповнення змінної інформації, що характеризує конкретну ситуацію, яку відображує даний документ. Методика складання трафаретних текстів така: вивчаються типові управлінські завдання, документи, що утворюються в процесі їх вирішення, складається проект уніфікованого документа, що відображає виявлену типову ситуацію. Після цього він редагується, затверджується спеціалістами, які складають ці документи або працюють з ними. Особливу увагу слід звертати на вживання професійних термінів. Для кожного трафарету визначається необхідна річна потреба, і тексти тиражуються. Трафаретні документи повинні бути як у виконавців, так і у машинописному бюро. Зручно трафаретні документи вводити в пам'ять комп’ютера. Трафаретні документи значно скорочують час на складання документа, оскільки виконавець зосереджує увагу лише на змінній частині конкретної інформації, місце якої раніше обумовлене.

Заголовок розміщується в лівому верхньому куті документа під основними реквізитами бланка. Він значно полегшує опрацювання документа, оскільки за ним, не читаючи всього тексту, можна отримати уявлення про зміст всього документа та направити його на виконання. Заголовок полегшує реєстрацію документа, його пошук, організацію контролю та ін. Без заголовка дозволяється складати тільки короткі документи на форматі А5 (148x210): повідомлення, телеграми, телефонограми тощо.

Відмітка про наявність додатків (реквізит 22). Частина службових документів має додатки, які доповнюють, пояснюють або деталізують окремі питання, розглянуті в тексті.

 

3. Знайдіть помилки в оформленні документа і правильно запишіть

 

Генеральному директору

АТ «Матардор»

Акціонерне товариство «КРОС-С»

Україна, м.Київ-11, вул. Миру, 91

Тел. (044)8813178

Факс (044)8813132

 

Шановний Іван Васильович!

Повідомляємо Вас, що оплату за ремонт комп’ютерів проведено 10.11.2018 року у день -здачі комп’ютерної техніки.

Для підтвердження оплати надсилаємо копію платіжного доручення№187 від 10.11.2018 року.

Сподіваємося на подальшу співпрацю.

 

Додаток: копія платіжного доручення№187 від 10.11.2018 року на 1 арк. В 1 прим.

 

10.11.2018 р.

 

4. Складіть заяву про звільнення з посади

 

 

Ректору

Луганського державного педагогічного Інституту

Жуку А.І.

Асистента кафедри фізики

Луганського державного педагогічного Інституту

Зуд Єгора Олександровича

 

 

ЗАЯВА

 Прошу звільнити мене з посади асистента фізики  Луганського державного педагогічного Інституту з 01.11.2020 року  відповідно до ст. 38  КЗпП України  за  власним бажанням.

 

 

 

 

14.10.2020                                                                                   Зуд Є.О.

 

 

 

 

 

 

5. Провідміняйте кількісний числівник 97264.

Н.в. дев'яносто сім тисяч двісті шістдесят чотири

Р.в. дев'яноста семи (сімох) тисяч двохсот шістдесяти (шістдесятьох) чотирьох

Д.в. дев'яноста семи (сімом) тисячам двомстам шістдесяти (шістдесятьом) чотирьом

З.в. дев'яносто сім (сімох) тисяч двісті шістдесят (шістдесятьох) чотири (чотирьох)

О.в. дев'яноста сімома (сьома) тисячами двомастами шістдесятьма (шістдесятьома) чотирма

М.в. дев'яноста семи (сімох) тисячах двохстах шістдесяти (шістдесятьох) чотирьох

 

 

6. Оберіть правильний варіант

Нестор Літописець, пушкініст, латиноамериканці, Будда, ангел , лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка, президент академії наук України, папуга Фараон, Молочний Шлях, Великий Віз, Південне Полісся, пік Шевченка, Стрийський парк, проспект Дружби народів, Музейний провулок, Майдан Незалежності, Ярославів Вал, Львівська площа, Підмосков’я, Державний академічний театр опери та балету імені Тараса Шевченка, Софія Київська, Полтавська битва, день Незалежності України, тичинівський стиль, тичинівська поезія.

 

 

Список використаної літератури

 

1.      Галузинська Л. І. Українська мова (за професійним спрямуванням) : навч. посіб. / Л. І. Галузинська, Н. В. Науменко, В. О. Колосюк. – К. : Знання, 2018. – 430 с.

2.      Гриценко Т.Б. Українська мова професійного спілкування: навч. посіб. / Т. Б. Гриценко. – К. : ЦНЛ, 2017. – 624 с.

3.      Грищенко Т.Б. Українська мова та культура мовлення: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2013. – 536 с.

4.      Загнітко А. П., Данилюк І. Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2014. – 480 с.

5.      Левченко О. Науковий стиль: культура мовлення: навч. посіб. / О. Левченко. – Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2012. – 204 с.

6.      Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М. Стилістика української мови: Підручник. – К. : Вища школа, 2015. – 462 с.