Нетрадиційні форми проведення уроків інформатики

 Нетрадиційні форми проведення уроків інформатики

Особливості вивчення розділу «Програмне забезпечення та інформаційна безпека»

 

 

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………….3

Нетрадиційні форми проведення уроків……………………….………4

Особливості застосування гри на уроках інформатики………….….10

Висновки………………………………………………………………....17

Список використаних джерел……………………………………….…..18

 

Вступ

 

Сьогодні в освітньому просторі України відбуваються кардинальні зміни, зумовлені процесом реформування школи, який відбувається відповідно до закону України «Про загальну середню освіту», Концепції загальної середньої освіти, Державного стандарту загальноосвітньої освіти. Все це забезпечує системне оновлення змісту та перехід на нову структуру навчання. В учителів з’являється можливість застосовувати нові активні технології навчання, цінні для кожного учня. Вже в середині 70-х років минулого століття з’явилася тенденція до зниження інтересу дітей до класних занять. На практиці це реалізувалося появою нестандартних (нетипових) уроків, головною метою яких є пробудження інтересу школярів до навчальної праці.

Ефективність навчального процесу значною мірою визначається адекватним вибором і професійною реалізацією нових педагогічних технологій у вищій школі.

Феномен гри досліджувався в різні періоди вітчизняними та зарубіжними філософами, педагогами, психологами: Н. Аникеєва, Н. Бартишенкова, В. Ворошилов, І. Зимня, П. Підкасистий, С. Шмаков та ін.. Сьогодні належну увагу впровадженню процесу гри приділяють такі науковці, як Л. Вартанова, О. Бреус, М. Кларін, Ю. Кулюткін, Н. Левшина, Г. Селевко, І. Соколова, А. Панфілова, Г. Яворовськая та ін..

Метою роботи є аналіз можливостей нетрадиційних форм проведення уроків у середній  школі та розкриття методики їх підготовки і проведення на заняттях інформатики.

 

 

Нетрадиційні форми проведення уроків

Головною в роботі вчителя стала проблема зробити навчання цікавим: для учня це означає посильним і успішно-результативним, для вчителя — радісним. Систему своїх уроків треба намагатися побудувати так, щоб учні працювали з повною віддачею сил, з інтересом. Школярам подобаються завдання творчого характеру, які розвивають у них пізнавальний інтерес: складання казок, кросвордів, ігор; виконання творчих робіт; участь у математичних змаганнях. Готуючись до уроків, учитель повинен дотримуватися таких правил:

▪ Урок має бути продуманим до дрібниць, щоб його етапи логічно випливали один з одного, а учні розуміли, чому, що і за чим вони роблять на занятті.

Корисно діяти за принципом «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути». Усе, що вчитель говорить, бажано втілювати в зримі образи.

Наочність має бути динамічною, щоб показати невидиме: хід міркувань, зв'язок між поняттями.

▪ Учнів потрібно ретельно готувати до усвідомлення теми уроку, а не записувати її наперед.

На уроці повинно бути цікаво. Адже без емоцій, без переживань розум не напружується. Велику увагу необхідно приділяти розвитку уяви, нестандартного мислення і фантазії учнів. Тому уроки можуть бути грою, змаганням з появою казкових героїв. Залежно від теми, мети та класу, в якому проходить урок, проводити уроки-лекції, уроки-практикуми, уроки систематизації та узагальнення знань у формі подорожей, конкурсів, змагань. Адже, передусім, важливими є умови для створення творчої атмосфери, самокерування, взаємодопомоги і взаємоконтролю. Саме нестандартні уроки сприяють розвитку творчих здібностей дітей, виховують навички дослідницької діяльності, дають високий ефект практичної спрямованості матеріалу, що, зрештою, приводить до глибокого розуміння предмета, зацікавленості ним.

Результати надійні лише тоді, коли введення в деяку галузь знань відбувається в легкій, приємній і ненав'язливій формі, на цікавих і дотепних прикладах, в ігровій формі. Крім того, в такій формі навчання є більш захоплюючим, доступним. Ігрову форму уроку діти сприймають з найбільшим захопленням і працюють дружно та натхненно.

Взагалі, така форма роботи є продуктивною і викликає в учнів значно більший інтерес та ентузіазм. Але яким би за формою чи змістом не був урок, головним у ньому є праця — організована, результативна, творча. Кожен такий урок стає уроком, якого чекають, на якому учні відчувають радість творчої праці, де виховання досягається не штучно, не мимохідь, а послідовно і логічно через навчання. Урок вважається результативним, якщо учні глибоко усвідомили і «привласнили» мету вчителя, коли вона глибоко перетворилася в їхнє особисте прагнення, бо сучасний урок — це урок демократичний, глибоко продуманий, організований і керований, що проводиться не для учнів, а разом з ними, з урахуванням дитячих можливостей, потреб та інтересів. Таким чином, дитину спочатку потрібно навчити хотіти й любити, а вже потім — знати і вміти. Як ми бачимо все це здійснюється за допомогою нестандартних уроків.

Сьогодні нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що не має традиційної структури.

Такі уроки не вкладаються (повністю або частково) в рамки виробленого і сформованого дидактикою. Учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи. В сучасних умовах особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало зацікавлення в учнів, сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню. Для нестандартних уроків характерною є інформаційно-пізнавальна система навчання – оволодіння готовими знаннями, пошук нових даних, розкриття внутрішньої сутності явищ через диспут, змагання. На цьому уроці вчитель може організувати діяльність класу так, щоб учні в міру можливості працювали самостійно, а він керував цією діяльністю, забезпечуючи її необхідними матеріалами. Порівняно із звичайним, нормативним заняттям нестандартний урок максимально стимулює пізнавальну активність та ініціативу школярів. Навчання на ньому спрямоване на підвищення якості їхніх знань, формування працьовитості, цілеспрямованості, потрібних у житті навичок і вмінь. Крім цього такі уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, способи дії нестандартних уроків відзначаються ігровим спрямуванням.

До нестандартних уроків належать:

1. Уроки змістовної спрямованості. Їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу – уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції;

2. Уроки на інтегративній основі (уроки-комплекси, уроки-панорами). Їм властиве викладання матеріалу кількох тем блоками, розгляд об'єктів, явищ в їх цілісності та єдності. Проводять такий урок кілька вчителів, один з яких ведучий. Поєднують різні предмети: історію та музику, географію та іноземну мову тощо.

3. Уроки міжпредметні. Мета їх – «спресувати» споріднений матеріал кількох предметів.

4. Уроки-змагання (уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси). Передбачають поділ дітей на групи, які змагаються між собою, створення експертної групи, проведення різноманітних конкурсів, оцінювання їх результатів, нарахування певної кількості балів за правильність і повноту відповідей.

5. Уроки суспільного огляду знань (уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експромт-екзамени, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми). Особливості цих уроків полягають в опрацюванні найскладніших розділів навчальної програми, відсутності суб'єктивізму при оцінюванні (експертами виступають учні, дорослі, батьки). Вони спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури. Проводять їх наприкінці чверті, семестру, року.

6. Уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки-репортажі, уроки-панорами, уроки-протиріччя; уроки-парадокси).

Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи. Підготовка доповідей розвиває мислення, пробуджує інтерес, перетворює малоцікаве повторення на захоплююче зіставлення точок зору.

7. Уроки театралізовані (уроки-спектаклі, уроки-концерти, кіно-уроки,

дидактичний театр). Проводять їх у межах діючих програм і передбаченого навчальним планом часу, викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів.

8. Уроки-подорожування, уроки-дослідження (уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочні подорожі, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Зацікавлюють дітей, чиї інтереси мають романтичну, фантастичну спрямованість. Пов'язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, витівками.

9. Уроки з різновіковим складом учнів. Їх проводять з учнями різного віку, спресовуючи у різні блоки матеріал одного предмета, що за програмою вивчається у різних класах.

10. Уроки-ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки – «Слідство ведуть знавці», уроки-імпровізації, уроки-імітації).

Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним.

11. Уроки драматизації (драматична гра, драматизація розповіді, імпровізована робота у пантомімі, тіньові п'єси, п'єси з ляльками і маріонетками, усі види непідготовленої драми – діяльність, де неформальна драма створюється самими учасниками гри). Спрямовані на розвиток співробітництва і єдності у навчальній групі. Драматизація є засобом надання навчальному матеріалу і навчальному процесу емоційності. Забезпечує міжпредметні зв'язки з літератури, історії, предметів естетичного циклу тощо.

12. Уроки-психотренінги. Спрямовані на розвиток і корекцію дитячої психіки (пізнавальної, емоційно-особистісної сфери), виховання індивідуальності, цілісної та багатогранної особистості. Використовують їх при навчанні дітей різного віку. Психотренінги загострюють сприйняття, поліпшують розумову діяльність. Навчання прийомів самоконтролю, самоорганізації, самодисципліни, розвиток активності сприяють психокорекції особистості.

Які ж умови будуть доцільними для використання на уроках математики нестандартних уроків?

Однією з умов, що дозволяють вдало використати нетрадиційний урок є правильне емоційне налаштування особистості на виконання завдань, які передбачає вибраний тип заняття. Доцільно встановити ділову атмосферу на уроці, діловий стиль вчителя і учнів, відносин учнів один з одним. Потрібна чуткість вчителя, його прагнення допомогти учню дати максимально повну, правильну і самостійну відповідь, підтримку під час подолання перешкоди, пораду при застосуванні знань на практиці.

Емоційне благополуччя учня, яке забезпечується позитивною оцінкою дій і вчинків зі сторони вчителя, ситуацію успіху при виконанні навчальних завдань, складає основу виникнення стійких пізнавальних інтересів і якість знань. Формування інтересу до навчання не менш важлива умова.

Наступною умовою є постійне введення вчителем елементів творчості, самостійного пошуку, проведення різних форм нетрадиційних уроків, а також активна позиція обох сторін педагогічного процесу.

Мистецтво вчителя складається з того, щоб зробити навчання для школяра бажаним, необхідним, важливою духовною необхідністю. А це досягається тільки за допомогою активного застосування в учбовий процес пізнавального інтересу школяра, його творчого початку. Особливо важливу роль у стимулюванні учнів відіграє вирішення задач, які потребують творчого використання знань, підводячи учнів до «відкриття» нових знань, виробці умінь самостійно пояснювати різноманітні уявлення. Саме для цього і використовуються нетрадиційні уроки.

Також умовою є врахування вікових особливостей учнів, вона дозволяє підібрати певний тип нестандартного уроку, що дасть позитивний результат і вплине як на якість знань учнів, так і зацікавленість до уроку математики в цілому чи певного її розділу.

Ще однією педагогічною умовою є використання індивідуального підходу у навчанні: наприклад, дуже важливо залучати до розумової праці учнів, які виявляють байдужість до навчання. Для таких невстигаючих учнів слід створити спеціальні ситуації успіху, свідомо підбираючи такі індивідуальні завдання, які в даний момент вони можуть легко виконати, активно заохочуючи їх перші успіхи. Пережита при цьому радість стимулює учнів на нові зусилля.

Індивідуальний підхід – це цілеспрямована діяльність вчителя по навчанню і вихованню кожної особистості в умовах колективної роботи з класом.

До індивідуальних особливостей учнів відносяться:

- наявність визначеного кругу систематизованих знань і вміння оперувати ними;

- визначений рівень розвитку здібностей до навчання (оволодіння необхідними логічними операціями, прийомами, мисленням);

- відношення учнів до навчання, в основі якого лежать мотиви діяльності; рівень самооцінки учнями своїх можливостей при вирішенні проблемних завдань.

Індивідуальний підхід – це принцип педагогіки, згідно з яким у навчально-виховній роботі з колективом дітей досягається педагогічний вплив на кожну дитину, який ґрунтується на знанні її особистих рис і умов життя.

 

Особливості застосування гри на уроках інформатики

Гра – багатогранна, вона розкриває, виховує, розважає, соціалізує. Але історично одна з головних її задач – навчання. Саме ігрове навчання є активною пізнавальною діяльністю в ігровій формі, в процесі якої учні під керівництвом викладача опановують професійними знаннями, уміннями та навиками, виробляють активну, професійну позицію і творчий стиль діяльності. Приймаючи на себе рольове завдання, вони не тільки користуються засобами вербального спілкування, але і прогнозують ігрові дії, тобто перевтілюються, імпровізують, творять.

Гра – одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, разом з працею, навчанням, мистецтвом, спортом вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. Для педагога вона стає інструментом виховання, що дає змогу повністю враховувати вікові особливості ученьів, розвивати ініціативу, створювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умови для саморозвитку.

Дуже важливо на ранніх стадіях навчання запалювати в кожному ученьові інтерес до навчання. Інтерес цей треба постійно підтримувати.

Давно відмічено, що у людини залишається в пам'яті, а відповідно і в навиках, значно більше, коли він бере участь в процесі з цікавістю, а не спостерігає з боку.

Гра корисна і цікава не лише для ученьа, але й для вчителя. О. Бреус стверджує, що у грі вчитель, як і учень, по-новому дивиться на себе, оцінює свою педагогічну діяльність, що дає імпульс для самовдосконалення, прагнення будувати заняття творчо, спираючись на свої природні здібності, свою індивідуальність.

Основна мета гри – підняти інтерес ученьів до навчання, і тим самим підвищити ефективність навчання. Чому гра так подобається дітям? Тому, що гра дарує радість і захоплення, що сам процес гри сповнений несподіванок, а результат – таємниця. Але крім суб‘єктивного сприйняття, є, безумовно, глибший вплив гри на людину, на сосновні сфери її життєдіяльності: фізичну, емоційно-вольову, інтелектуальну та духовну (цілісно-смислову).

Звичайно, гра не має бути самоціллю, не повинна проводитися тільки ради розваги дітей. Через це гру наперед планують, продумують її місце в структурі заняття, визначають форму її проведення, готують матеріал, необхідний для проведення гри.

Дослідник педагогічних технологій Г. Селевко вказує, що в структуру гри органічно входить цілепокладання, планування, реалізація мети, а також аналіз результатів, у яких особа повністю реалізує себе як субєкт.

Гра, яка організована в навчальних цілях називається дидактичною і використовується у наступних випадках: в якості самостійної технології для освоєння поняття, теми і навіть розділу навчального предмета; як елементи технології; в якості уроку (заняття) або його частини (вступ, пояснення, закріплення, вправи, контроль); як факультативна робота.

Технологія дидактичної гри – це конкретна технологія організації навчально-пізнавальної діяльності учнів у ігровій формі.

Ігри можна поділити на предметні та сюжетні. Предметні призначені для пізнання повних явищ і закономірностей, крім тих, які містять зв‘язки та стосунки між людьми.

Сюжетність гри характеризується тим, що охоплює закономірності людської діяльності й спілкування. Вони поділяються на виробничі й тренінгові. Виробничі ігри у свою чергу, поділяються на імітаційні, рольові, ділові. Останні є синтезом двох попередніх (імітаційних і рольових), вони найбільш складні. Для проведення ділових ігор потрібні певний досвід, який можна набути у навчальних іграх інших видів.

Щодо рольових відношень у сюжетних іграх, то їх прийнято ділити на симетричні й асиметричні. При симетричних рольових відносинах комуніканти (учасники гри) виступають носіями однієї соціальної ролі, наприклад: брат – сестра, учень – учень, викладач – викладач.

Ситуації такого спілкування спрямовані на розвиток умінь будувати взаємовідносини з носієм ролі, обговорювати і вирішувати проблеми в межах загального соціального контексту.

Асиметричні відношення спостерігаються тоді, коли учасники спілкування різняться між собою соціальними ознаками. Наприклад: учень-викладач, учень-учень (якщо вони належать до різних вікових груп) та ін. Асиметричні відношення впливають і на повну поведінку відносно до ролі та статусу партнера.

Рольові відношення між учасниками гри є основними параметрами, що визначають характер емоцій. Залежно від конкретної дидактичної мети нестандартного заняття, індивідуальних вікових і психологічних особливостей ученьів, сюжетно-рольову гру можна проводити з одним ученьом, групою або з цілим класом.

Дидактичні ігри бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку учнів. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання на заняттях, вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, непідробної цікавості. Під час гри в ученя виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль.

Рольова гра. Головна мета її – розвивати аналітичні здібності ученьів, прищеплювати уміння приймати правильні рішення в різних психолого-педагогічних ситуаціях. У ролевих іграх виявляються особистість ученьа, його здібності та перспективи на майбутнє.

Вікторина. Її ще називають грою переможців. У ній змагаються, аби швидше і повніше відповісти на поставлені запитання.

Щоб заняття було цікавим і ефективним, на його різних етапах можна використати кросворди за темами заняття чи розділу. Складаючи кросворд, викладач має дотримуватися вимог проведення дидактичних ігор. Під час цілеспрямованої підготовчої роботи учні розв‘язують запропоновані кросворди з вивченої теми. Отже, кросворд, з одного боку, вносить в урок елемент гри, а з іншого – сприяє глибшому засвоєнню вивченого.

На уроках закріплення пройденого матеріалу чи повторенні учні люблять працювати динамічними парами. Попередньо викладач готує картки з 2-3 практичними завданнями з теми, що вивчається. Одержавши картку, двоє учнів перше завдання виконують спільно. Один учень пояснює іншому, як потрібно виконувати завдання, а той слухає, запитує або висловлює своє розуміння. Друге і третє завдання учні виконують самостійно, занотовуючи їх до зошитів, а потім перевіряють один одного з відповідним коментуванням допущених помилок.

Дидактичні ігри можна використовувати для ознайомлення учнів з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень, для повнішого і глибшого їх осмислення засвоєння, формування умінь та навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору.

Хотілося б зупинитися на застосуванні дидактичних ігор на заняттях з інформатики. Нестандартна форма проведення заняття зацікавлює учнів і будить емоції, викликає дух змагання, бажання отримати перемогу, у них з'являється відчуття здивування, посилюється розумова діяльність.

Великий інтерес у учнів викликають заняття у формі ділової гри, а також робота над будь-яким проектом і його захист.

Результатом роботи учнів може служити алгоритм, записаний на мові блок-схем і оформлений в текстовому редакторові; програма, написана на мові програмування Turbo Pascal; реферат, презентація; макети, плакати. Учні можуть скласти кросворд, провести опитування учнів по своїй темі, результат оформити у вигляді діаграм або графіків.

Виконання проекту і його реалізація вимагає залучення знань не з одного предмета, а із різних областей. Таким чином, досягається цілком природна інтеграція знань.

Результативність таких занять підтверджується практикою.

Приведені вище прийоми і методи допомагають закріпити і здійснити перевірку теоретичного і практичного матеріалу.

На заняттях з інформатики є можливість проведення занять у вигляді гри.

1. Прикладом є урок-подорож - Інтернет, що є завершальним по темі – «Передача інформації в комп'ютерних мережах» і призначений для систематизації знань ученьів. Вчитель готує карту подорожі та комплект завдань. В ході заняття учням пропонується здійснити подорож по мережі Інтернет, відвідати такі зупинки як Електронна пошта, Інформаційний потік, Всесвітня павутина, Пошук інформації та ін. На шляху подорожі їм траплятимуться цікаві перешкоди: де потрібно розгадати ребус, кросворд, дати відповіді на ряд запитань. Таке заняття є цікавим і стимулює ученьа до отримання знань.

Цікавим є проведення імітаційної гри у вигляді судового засідання. Засуджувати можна мережу Інтернет, комп‘ютерний вірус чи самого користувача. Серед ученьів розподіляються ролі: прокурор, адвокат, свідки обвинувачення та свідки захисту. Після закінчення судового процесу суддею оголошується вирок.

3. При вивченні теми «Комп‘ютерні презентації» учням пропонується створити власні проекти, пов‘язані з майбутньою професію. Група поділяється на декілька підгруп, кожна з яких створює власну презентацію і захищає її, при цьому за кожним учнем групи закріплена своя роль. Замовник, він же вчитель, вислуховуючи кожен проект, визначає позитивні сторони, вказує на недоліки, обґрунтовуючи їх. В такій роботі мають бути задіяні всі учні групи, в результаті чого кожен має бути достойно оцінений.

4. Закріплюючи знання з даної теми, можна скористатися «Кольоровою стрічкою»: учням роздаються кольорові стрічки і кольорові літери. Завданням є підібрати згідно принципам стильового оформлення презентацій та основним принципам дизайну слайдів колір знака і колір фону.

5. У вигляді ділової гри можна провести підсумкове заняття по темі «Текстовий процесор MS Word». На даному уроці моделюється ситуація ділової гри – робота одного з відділів видавництва.

6. Під час вивчення будь-якої теми можна використати «Кошик запитань», розмістивши невелику скриньку в аудиторії. Учні, у яких виникають запитання можуть записати їх на картці і покласти до кошика.

В кінці заняття вчитель зачитує запитання з карток. Відповіді на запитання дають самі учні. Можна запропонувати учням кинути в кошик картки, на яких записана думка про заняття або побажання.

7. При актуалізації чи узагальненні знань дієвим є використання прикладів, кросвордів, ребусів, «незакінченого речення», вправи «збери вислів» тощо.

Важливим етапом проведеної ролевої гри є завершальний, який дозволяє встановити ті проблеми, явища, які мали місце в грі, визначити і показати відповідність гри реальному життю, оцінити прийняті рішення в грі, їх ефективність, виявити причини позитивної і негативної поведінки її учасників, що дасть змогу в подальшому, обрати кращі уроки для майбутньої професійної діяльності.

Проте існують і обмеження для проведення дидактичних ігор:

1. Не варто організовувати навчальну гру, якщо учні недостатньо знають тему.

2. Недоцільно впроваджувати ігри під час контрольних робіт, якщо вони не використовувалися в ході навчання.

3. Не слід застосовувати ігри з тих предметів і програмних тем, де вони не можуть дати позитивного ефекту.

 

Висновки

 

В сучасних умовах важливість нестандартного уроку полягає в тому, що він підвищує ефективність навчання, зацікавлює учнів до вивчення нового матеріалу. В умовах зміни педагогічної парадигми нестандартний урок як своєрідне педагогічне явище бурхливо розвивається, постійно набуваючи нових рис.

Отже, я вбачаю у використанні нетрадиційних форм і методів навчання можливість зробити процес навчання цікавим та всепоглинаючим; створити у дітей робочий настрій; допомогти подолати труднощі в засвоєнні навчального матеріалу.

Гра є своєрідним засобом пізнання навколишнього світу і себе в ньому, усвідомлення учнями мети своєї діяльності, опредмечування абстрактних понять, розвитку творчої уяви та здібностей, встановлених людських взаємин.

Правильно підібрані дидактичні ігри та якісне їх застосування допоможуть зробити навчальний процес більш якісним. Педагогам треба більше уваги приділяти новітнім технологіям, активно їх застосовувати на уроці. Це дасть змогу учням проявляти більшу ініціативу, творчість, розвивати логічне мислення, пам'ять, увагу, збагачувати власний професійний досвід.

Використання ігрових технологій у навчанні є одним із ефективних засобів активізації пізнавальної діяльності учнів, підвищення міри засвоєння матеріалу, інтенсифікації усього навчального процесу.

 

 

Список використаних джерел

1.                Антипова О., Паламарчук В. У пошуках нестандартного уроку // Рад. школа. – 1991.- № 1. –С. 65-69.

2.                Бреус О.В. Навчально-ігрові технології як засіб формування інноваційного потенціалу майбутнього вчителя початкових класів в освітньому процесі ВНЗ / О.В. Бреус // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»: зб. наук. праць. – Переяслав-Хмельницький. - 2012. – Вип. 24. – С. 28 – 32.

3.                Кульневич С. В. Не совсем обычный урок : практическое пособие для учителей и классных руководителей, студентов средних и высших педагогических заведений, слушателей ИПК / С. В. Кульневич , Т. П. Лакоценина. – Воронеж : ЧП Лакоценин С. С. - 2006. – 175 с.

4.                Мойсеюк Н. Є. Форми організації навчання // Н. Є. Мойсеюк. Педагогіка : навч. посібник / Н. Є. Мойсеюк. – 5-те вид., доповнене і перероблене. – К. : ФОП Мойсеюк В. Ю. - 2007. – 656 с.

5.                Наволокова Н.П. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Н.П. Наволокова. -Х.: Вид. група ―Основа‖, 2011. – 176 с.

6.                Організаційні форми навчання / За ред. Ю. А. Мальованого. – К. : Освіта. - 1991. – 160 с.

7.                Сидоренко Т.О. Типові та нетипові форми організації навчання [Текст] / Сидоренко Т.О. // Управління школою. – 2004. - № 14. – С. 6-8.

8.                Чайка В. М. Основи дидактики : навч. посіб. / В. М. Чайка. – К. : Академвидав, 2011. – 238 с. – (Альма-матер).

9.                Шапран О.І. Словник термінів з професійної освіти / авт. кол. За заг. ред.. О. І. Шапран. – Переяслав-Хмельницький. -  2013. – 276 с.

10.           Шапран О.І. Сучасні педагогічні технології у професійній підготовці вчителів: [навч. посіб.] / О. І. Шапран. – ПереяславХмельницький. - 2012. – 280 с.