ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АЕРОПОРТІВ В РИНКОВИХ УМОВАХ

 

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АЕРОПОРТІВ В РИНКОВИХ УМОВАХ

 

 

 

                        Сутність конкурентоспроможності аеропортів

 

 

Для детального вивчення даного питання, спочатку розкриємо суть терміну «конкурентоспроможність», отже – це можливість певного об'єкта чи суб'єкта бути кращим серед конкурентів у певних конкретних умовах [1].

Що стосовно конкурентоспроможності підприємства, то вона оцінюється споживачем виходячи від положення підприємства на ринку. Воно може бути як відомим, так і невідомим. Важливо враховувати чи давно підприємство працює, яку відповідно частку ринку воно займає. Також слід зазначати, які відгуки про якість продукції , які гарантії дає відповідне підприємство, який в нього рейтинг, довіра серед інших споживачів. Підприємство є конкурентоспроможним, якщо воно може створювати, продавати або виробляти товари та послуги, за вигідними цінами та кращою якістю ніж в такій самій продукції конкурентів. Конкурентоспроможність фірми можливо оцінити лише в межах групи фірм, які належать до тої самої галузі, або якщо ці фірми випускають продукти-замінники, чи іншими словами товари субститути. Конкурентоспроможність підприємства займає провідне місце для економіки країни, оскільки при підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку дає можливість як і збільшити експорт так і збалансувати платіжний баланс [1].

Оскільки ми розглядаємо авіаційну галузь, а саме конкурентоспроможність аеропортів, варто розкрити поняття конкурентоспроможності галузі, яка відповідно оцінюється самим споживачем з погляду пріоритетності його особистих потреб, які мають підлягати його задоволенню. Наприклад отримавши премію чи грошову винагороду , у

 

приватної особи, тобто споживача , одразу виникає питання , що придбати на данні гроші — це може бути автомобіль, новий одяг або путівка на відпустку в іншу країну , де потрібно вибрати вигідний та зручний переліт на літаку, обрати певну авіакомпанію тощо. Все залежить від розміру отриманої премії, саме в цей момент відбувається міжгалузева конкуренція. Як тільки споживач ставить в пріоритет конкретну галузь , конкуренція з погляду споживача переходить у конкуренцію підприємств, а пізніше і певних товарів. У різних економічних умовах, сюди належить як і рівень доходів, так і рівень очікування, цін, тощо. Рівень конкурентоспроможності галузей буде не однаковим . Це може проявитися в першу чергу у відмінностях в попиті на певну продукцію або товарах чи послугах різноманітних галузей [1].

Саме конкурентоспроможність аеропорту є важливим фактором для оцінки рівня успішності країни в усіх видах можливої конкуренції, як у політичній та комерційній так і в економічній конкуренції.

Розвиток державної системи транспорту та повітряної системи є не тільки необхідною умовою реалізації інноваційної моделі економічного зростання країни, але й ключовим аспектом покращення якості та рівня життя населення та конкурентоспроможності економіки країни. Аеропорти ,як невід’ємна складова транспортної системи є дуже важливою складовою місцевої, регіональної та національної інфраструктури. Варто зазначити, що в той самий час аеропорт це не тільки постачальник громадських послуг, діяльність якого чітко регулюється державою, а незалежний комплекс із власними амбіціями, цілями, пріоритетами та стратегією розвитку, яка спрямована на економічну ефективність та зростання.

В наші дні рівень конкуренції повітряних перевезень на ринку дуже високий, про це свідчить те,що число авіакомпаній, що конкурують доволі часто є вищим, аніж показник товарного ринку. Враховуючи це, з розвитком авіаційного ринку слід сформувати чіткі методи щодо управління авіакомпанією на ринку авіаперевезень, що буде сприяти значному підвищенню рівня її конкурентоспроможності та закріпить, та зміцнить позиції на ринку.

 

Конкурентоспроможність певного суб'єкта господарської діяльності спирається на визначенні конкурентоспроможності об'єкта діяльності. Суб'єктом виступає авіакомпанія, в той час об'єктом виступають послуги, які в свою чергу надає дана авіакомпанія. Звідси конкурентоспроможність суб'єкта, який досліджується характеризується насамперед споживчими властивостями об'єкта, який досліджується, а саме споживчими властивостями послуг, які надає авіакомпанія [33].

Конкурентоспроможність –це певний комплекс властивостей послуг авіакомпанії. А продукція авіакомпанії – це певний набір послуг в який входять авіаперевезення вантажів, документів та людей, однак враховуючи організаційне та матеріально-технічне забезпечення на будь якому етапі, де відбувається взаємодія авіакомпанії та клієнта. Стосовно певних факторів, що впливають на конкурентоспроможність послуг авіакомпанії то до них відносяться: безпека, регулярність, тарифна система, яка використовується та такі важливі чинники, як маршрутна мережа , розклад, престиж та ім’я авіакомпанії на ринку. Однак, рівень конкурентоспроможності послуг авіакомпанії тісно пов’язаний з даними факторами: яка мережа маршрутів , які канали продажу , на якому рівні безпека польотів та багатьох інших, що можуть змінюватися в ринкових умовах [33].

Отже, вкрай актуальним є дослідження такого питання, як економічної сутності конкурентоспроможності послуг авіакомпанії та відповідно конкурентоспроможності самої авіакомпанії. Можна сказати, що існує взаємозалежність між потребами споживачів та рівнем прибутку авіакомпанії без врахування споживчих властивостей послуг авіакомпанії, які можуть задовольнити певні потреби споживачів , очевидно, що це приведе як і до значного зменшення споживачів, так і до різкого зменшення обсягів авіаперевезень, що в свою чергу приведе до зменшення прибутку. Потрібно, щоб послуги задовольняли споживачів, оскільки тільки тоді вони будуть конкурентоспроможними, що знизить витрати авіакомпанії й у свою чергу збільшить прибуток. Детальний аналіз фахівців, щодо досягнення сучасної

 

економічної науки з приводу діяльності авіакомпаній на ринку демонструє, що методи які використовують авіакомпанії у боротьбі між собою є різними, це залежить від типу ринку авіаперевезень. Можна стверджувати, що комерційна політика авіакомпаній має бути відбудована враховуючи тип ринку. Ринок авіаційних перевезень - це певна сукупність запропонованих авіакомпаніями можливостей повітряного транспорту та попиту на певні послуги послуги даного транспорту. Ринкові повітряні перевезення можуть бути світовими, регіональними та локальними ринками. Необхідно застосовувати цінові та нецінові методи конкуренції авіакомпаній,для дослідження конкурентоспроможності авіакомпанії [33].

Основною стратегічного управління та розвитку конкурентоспроможності аеропорту є розробка стратегії конкурентоспроможності. Вона включає в себе систему важливих складових щодо відновлення наземної інфраструктури, забезпечення високого рівня авіаційної безпеки, посилення логістики, оптимізація маршрутів, вдалого та раціонального переозброєння технічного характеру, тощо.

Стратегія зростання конкурентоспроможності аеропорту має включати в

себе:

-                     чітке визначення в якому напрямі має розвиватися аеропорт, його

місію, мету, основне завдання, зміст діяльності на ринку авіаційних перевезень;

-                     встановлену єдину для аеропорту в цілому систему пріоритетів, напрями їх реалізацій;

-                     основу для прийняття рішень стосовно транспортної політики;

-                     розробку цільових програм що стосується розвитку інфраструктурної складової;

-                     базу, в якій сформоване єдине бачення перспективи для розвитку аеропорту, яку роль він грає в даний момент;

-                     тісний контакт з усіма органами виконавчої та законодавчої влади на будь-яких рівнях, бізнесом, клієнтами, які користуються авіаційними послугами, тобто усіма верствами населення.

 

Можливо зазначити місію та ключові компетенції, що стосуються розвитку конкурентоспроможності аеропорту (рис. 1.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Ключові компетенції розвитку конкурентоспроможності

аеропорту Джерело: складено автором та [33]

 

Світові аеропорти мають орієнтуватися на підвищення пасажиропотоку та вантажопотоку, що в свою чергу приводить до підвищення попиту на перельоти населення, реалізації транзиту різноманітних країн, і відповідну до розвитку національної економіки усіх країн світу.

Дуже важливе питання для підвищення конкурентоспроможності аеропорту постає для керівництва, а саме оцінка рівня задоволення пасажирів за

 

надані послуги аеропортом. Щоб чітко описати дане питання, дамо визначення поняттю «задоволеність», отже це - позитивні емоції, які супроводжують вдоволення певних потреб, задоволення від користування послугами, враховуючи очікування клієнта. Як ефективно надає послуги аеропорт, часто оцінюють через опитування пасажирів, які отримали авіаційні послуги. Саме після того як пасажир здійснив переліт, в нього відбувся контакт з працівниками аеропорту здійснюють це опитування, щоб порівняти враження клієнта від очікувань, які в нього були до відвідування аеропорту [33].

Серед основних груп клієнтів аеропорту, залежно від виду продукції є авіакомпанії, пасажири та оператори, які обслуговують наземне авіаперевезення. Дані клієнти можуть мати різні критерії вибору аеропортів, навіть якщо вони мають схожі побажання. З цього можна зауважити, що комплекс послуг, які пропонує аеропорт обумовлюють існування великої кількості різноманітних груп споживачів. Для кожної групи існують індивідуальні побажання, бачення послуг, тобто різні параметри вибору , які в свою чергу мають детально бути проаналізовані. Потрібно чітко розуміти потреби кожної групи , адже це дозволяє визначити що необхідно зробити, щоб вдосконалити задоволення даних потреб.

Отже, безпосередньо авіакомпанія впливає на конкурентний рівень аеропорту серед міжнародних авіаційних перевезень. Проаналізувавши джерела, ми можемо структурувати основні критерії конкурентоспроможності продукції аеропорту, які в свою чергу чітко впливають на її вибір пасажирами, та відповідно авіакомпаніями (табл. 1.1).

Продукція, яку може надавати аеропорт, як і будь-яка інша продукція повинна задовольняти споживача, відповідати його побажанням як в вартісних, так і в якісних характеристиках, які в свою чергу визначають її конкурентоспроможність. Аеропорт повинен надавати своїм клієнтам продукцію у вигляді якісного комплексу послуг, які мають мати інфраструктурні та експлуатаційні характеристики.

 

Таблиця 1.1 Головні критерії вибору аеропортів серед пасажирів та авіакомпаній

Вибір авіакомпанії	Вибір пасажирів
Потенціал цільового ринку з перевезень спираючись на виконання рейсів аеропорту, а також глибина та ширина даного ринку	Гнучкість та зручність встановленого розкладу
Наявність вільних слотів в певні часові проміжки	Доступні перевезення, за допустимими цінами
Присутність прямих конкурентів на ринку	Достатня кількість різноманітних маршрутів
Можливість забезпечення трансферних стиковок	Зручність розташування аеропорту , його доступність з міста
Мережа маршрутів компанії має бути максимально сумісна	Рівень безпеки, ім’я та статус аеропорту. Його імідж та надійність.
Все що стосується ставок і зборів, починаючи від наземного обслуговування, зльоту-пасадки і закінчуючи паливом і т.д.	Швидкість, оперативність та якість наземного обслуговування
Швидкий доступ та наявність центрів ТО ПС	Доступна ціна на паркінг в самому аеропорті
Вдалий маркетинговий хід, підтримка.	Помірна ціна доставки до аеропорту
Високий рівень модернізації інфраструктури аеропорту, як для авіакомпаній, так і для пасажирів.	Високий рівень надання неавіаційний послуг, тобто велика кількість та якість сервісу у ресторанах.

Джерело: складено автором та [33]

 

 

Як і будь-яка інша продукція, продукція аеропорту надається різноманітним категоріям клієнтів, в той час як, їх вимоги мають дуже значні відмінності. Наведено відмінності у мовах вибору аеропорт них комплексів між регулярними та бюджетними авіакомпаніями (табл. 1.2) [38].

Варто вказати, що дуже важливу роль у конкурентоспроможності аеропорту грає його місце розташування. Необхідно, щоб аеропорт:

-                     мав зручне географічне розташування ( як континентально, так і всередині держави) та мав значний транзитний потенціал;

-                     був віддалений від мегаполісу, мав можливість розширення, в подальшому для створення більшої кількості посадкових ліній, тощо;

-                     обов’язково мав зручні під’їзні шляхи.

 

Таблиця 1.2 Відмінності умов вибору аеропортових комплексів між регулярними та

бюджетними авіакомпаніями.

 

Регулярні (мережеві) авіакомпанії	Низьковитратні(бюджетні) авіакомпанії
Зручне розташування, близька відстань до маста	Невдале розташування, віддаленість від міста
Дуже інтенсивне виконання рейсів	Мала інтенсивність виконання рейсів
Великий розмах мережі маршрутів аеропорту	Обмежений розмах маршрутів аеропорту
Дуже малий час до трансферу	Значна обмеженість трансферних перевезень.
Ставки та збори аеропорту є стандартними	Ставки та збори аеропорту є дисконтними
Різноманітність магазинів, та великий вибір пунктів харчування	Неавіаційні послуги дуже обмежені, мала кількість як магазинів, так і пунктів харчування, тощо.
Велика кількість різноманітного обладнання для наземного обслуговування	Можлива відсутність певних типів обладнання для наземного обслуговування

Джерело: складено автором та [38]

 

 

Має відбуватися постійне просування на ринку, тобто мають бути впроваджені інструменти для підтримки існуючою високої конкуренції, а саме:

-                     створення програм, які будуть індивідуальними потребами компанії, а саме пристосування різноманітних елементів аеродромної, вантажної та пасажирської інфраструктури ,відповідно до потреб та специфічного виду діяльності авіакомпанії;

-                     створення програм, які будуть стосуватися пасажирів. Постійне проведення опитувань, зручний доступ до інформації через офіційні сторінки в Інтернеті. Високий рівень надання послуг, які не пов’язані з авіацією, тобто високий рівень обслуговування в ресторанах, великий асортимент якісних товарів в магазинах, зручні паркінги з вільними місцями;

-                     розвиток іміджу аеропорту. Особливо актуальний інструмент для підтримки конкуренції, який побудований на рекламі в Інтернеті, через різні сайти, орендована продукція, з власними логотипами, участь у різного виду конкурсах, отримання дипломів, підвищення рейтингу [38].

Усі зазначені вище методи необхідні, щоб клієнт був лояльним та орієнтованим отримати послуги в аеропорті. Використання даних інструментів

 

є дуже для практичного управління над конкурентоспроможністю аеропорту та задня виявлення нових можливостей для розвитку та розширення бізнесу. Лише надаючи послуги високого рівня якості, постійно розвиваючи їх, оновлюючи обладнання, розширюючи межі ведення бізнесу аеропорт може втримувати свої позиції та забезпечувати провідну роль в конкурентному середовищі.

 

                 Підходи до оцінки конкурентоспроможності аеропортів

 

Для детального розкриття цього питання розглянемо підходи до дослідження підприємства в цілому.

Сучасні умови функціонування підприємств роблять процес оцінки конкурентоспроможності підприємства самостійною сферою, де проводяться певні аналітичні роботи. Його результати використовуються як інформаційна база для прийняття управлінських рішень з певних стратегічних питань, при підготовці інноваційної, технічної та товарної політики. Також, як у формуванні певного механізму управління конкурентоспроможністю, так і в підтримці та поліпшенні конкурентних позицій підприємства щодо певного ринку [13].

У наш час дуже важливо оцінити конкурентоспроможність для успішного функціонування будь-якого підприємства. Це процес, який допомагає виявити слабкі та сильні сторони підприємства та надає можливість максимізувати його результативність, виявити слабкі сторони та водночас сильні сторони та можливості. Оцінка конкурентоспроможності будь-якого підприємства, безумовно, є найпопулярнішим критерієм здійснення зовнішньоекономічної діяльності та, відповідно, доступу до зовнішніх ринків.

Наукові публікації та основні наукові праці постійно розглядають питання оцінки конкурентоспроможності. Однак навіть зараз не створено унікального методу оцінки конкурентоспроможності промислових підприємств.

Основною метою оцінки конкурентоспроможності компанії є виявлення та оцінка певних факторів, що, в свою чергу, впливатиме на можливості споживачів увійти в суспільство та їх продукцію, в свою чергу дасть їм змогу конкурувати

 

та отримувати перемогу над іншими. Конкурентоспроможність підприємства варто оцінювати через порівняння результатів умов, певних ресурсів та роботою з конкретною групою підприємств, які були визначені конкурентами.

Аналіз конкуренції базується на виявленні конкретних можливостей чи загроз та виявленні стратегічної невизначеності, яка може виникнути внаслідок ринкової конкуренції. Тому аналіз варто розпочинати з визначення основних та потенційних конкурентів, а потім провести більш глибокий та поглиблений аналіз та дослідження всіх нюансів їхньої діяльності, тобто їх місії, конкретних цілей та стратегій, а також розглянути сильні та слабкі сторони .

Конкурентоспроможність підприємства визначається такими показниками, як економічний потенціал, який може включати: певні активи, основний капітал, збут, прибуток та рентабельність; потенціал збуту, обсяг, наявність запасів, відповідний рівень автоматизації та репутацію компанії, повинен виконувати договірні зобов’язання, фінансовий стан (платоспроможність, хороша кредитна історія тощо);

Важливим методом оцінки є дослідження конкурентоспроможності, створене та розроблене М. Портером. Він базується на теорії конкурентних переваг. Згідно з його теорією, конкурентна перевага - це характеристики товарів чи торгових марок з певними характеристиками, і існує багато відмінностей у розвитку та діяльності компанії порівняно з іншими подібними компаніями. Все це забезпечує успіх гри. Для формування певної конкурентної переваги підприємство повинно звернути увагу на принцип складності, тобто. Необхідно звернути увагу на ці пільги, які допоможуть розглянути всі сфери господарської та адміністративної діяльності компанії.

До методів, які часто використовуються на практиці "якісної" діагностики щодо конкурентоспроможності бізнесу, належать: SWOT, SNW та PEST-аналізи. Що стосовно SWOT-аналізу, то за допомогою експертних методів він дозволяє аналізувати зовнішні фактори навколишнього середовища та внутрішні фактори середовища компанії, тобто всебічно розглядати певні переваги, недоліки тощо.

 

Після ретельного дослідження впливу конкретних факторів на діяльність компанії цей метод зазвичай узагальнюються в таблиці [13].

Одним із найвідоміших методів оцінки конкурентоспроможності підприємств є метод, який спирається на теорію ефективної конкуренції. В даній теорії зазначається, що найбільш конкурентоспроможним є те підприємство, яке найкращим чином організовує роботу всіх служб і підрозділів. На ефективність діяльності кожної із служб впливає велика кількість факторів або ресурсів фірми. Оцінка ефективного функціонування кожного із підрозділів передбачає оцінку ефективності використання ним цих ресурсів. В основі цього методу покладено оцінку 4-х груп показників або критеріїв конкурентоспроможності (табл. 1.3).

До першої групи належать показники, що характеризують ефективність управління   виробничим  процесом,   економічну   ефективність,   раціональну роботу основних фондів, передову технологію виробництва та організацію робіт. Друга група характеризує ефективність управління оборотними коштами, незалежність компанії від зовнішніх джерел фінансування, платоспроможність компанії        та         можливість                     її  стабільного     розвитку       в майбутньому (рівень автономності,                          рівень           платоспроможності,             абсолютний              рівень                 ліквідності),

оборот оборотних коштів ставка).

Третя група включає показники, які вимірюють ефективність управління та стимулювання збуту на ринку за допомогою реклами та стимулів (прибутковість продажів, затримки готової продукції, використання потужності, ефективність реклами та просування).

До четвертої групи належать показники конкурентоспроможності послуг (якість послуг та ціна).

Один із найбільш часто використовуваних методів оцінки конкурентоспроможності підприємств базується на теорії ефективної конкуренції. Він зазначив, що найбільш конкурентоспроможними є ті компанії, які можуть ефективно організувати роботу. Розрахувавши результати діяльності компанії, її фінансовий стан та ефективність збутової організації, ви можете визначити конкурентоспроможність організації.

Таблиця 1.3 Показники конкурентоспроможності та їх розрахунок

№	Показники конкурентоспроможності	Формула
1. Показники ефективності виробничої діяльності підприємства (ВД)
1	Показник витрат на одиницю продукції	Валові витрати / Об'єм випуску продукції
2	Фондовіддача	Обсяг випуску продукції / середньорічна вартість основних виробничих засобів
3	Рентабельність товару	Прибуток від реалізації/ Повна собівартість продукції
4	Показник продуктивності праці	Обсяг випуску продукції / Середньоспискова чисельність працівників
2. Фінансове положення підприємства (ФП)
5	Коефіцієнт автономії	Власний капітал / Баланс
6	Коефіцієнт платоспроможності	Власний капітал / Загальні зобов'язання
7	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Грошові активи/Поточні зобов’язання
8	Коефіцієнт оборотності обігових коштів	Виручка від реалізації продукції / Середньорічний залишок оборотних коштів.
3. Ефективність організації збуту та просування товару (ЕЗ)
9	Рентабельність продаж	Прибуток від реалізації х 100 % / Обсяг продажу
10	Коефіцієнт затовареністю готовою продукцією	Обсяг нереалізованої продукції / Обсяг продажу
11	Коефіцієнт загрузки виробничих потужностей	Обсяг випуску продукції/ Виробнича потужність.
12	Коефіцієнт ефективності реклами а засобів стимулювання збуту	Витрати на рекламу і стимулювання збуту / Приріст прибутку від реалізації
4. Конкурентоспроможність послуги (КТ)
13	Якість товару	Комплексний метод оцінки

 

Показник розраховується на основі фактичних даних та можливих розрахункових залишків. Після розрахунку зазначених показників їх потрібно перетворити у відносні розміри, тобто. Оцінка, необхідна для їх порівняння з ключовими показниками, тобто. І значення попереднього періоду. Для перетворення вказівника в точку потрібно використовувати 15-бальну шкалу, оскільки значення «5 балів» - це вказівник, який значно гірший за базовий; «10 балів» - на базовому рівні; «15 балів "- значення показника, вище базового. Цей метод має очевидні переваги і придатний для використання при вивченні конкурентоспроможності компанії, оскільки охоплює основні напрямки діяльності організації.

Тому, як і кількісні, так і якісні методи використовуються задля оцінки певного рівня конкурентоспроможності, які досягнуті у світовій та вітчизняній практиці. Не менш важливим є метод оцінки конкурентоспроможності компанії, який базується на основі теорії конкурентних переваг М. Портера та маркетингової стратегії, заснованої на оцінці конкурентоспроможності продукції компанії.

Що стосується методу судження про конкурентоспроможність аеропорту, він поділяється на дві частини:

-   метод вибору факторів, що визначають конкурентоспроможність;

-          вибір аналізу даних та методи факторів, що впливають на конкурентоспроможність аеропорту.

Аналізуючи літературу, ми можемо з’ясувати п’ять основних факторів, що впливають на конкурентоспроможність аеропортів. До них належать: певні послуги аеропорту та їх доступність, потенціал розширення аеропорту та аеропортові збори, а також географічні фактори.

Для ефективної діяльності міжнародний аеропорт або авіакомпанія повинні вибрати чітку форму взаємодії, яка, в свою чергу, базується на взаємних мотивах та стимулах й стратегічних цілях взаємодії.

Беручи до уваги особливості конкретних сфер спільної взаємодії, для реалізації та просування заходів та інноваційних проектів, які, в свою чергу,

 

дозволяють авіатранспортним компаніям розвивати цільові сфери та послуги з важливими ринковими потребами, необхідний метод взаємодії із затратами та результати. Вони можуть бути виражені набором кількісних та якісних стратегічних показників.

При оцінці конкретних критеріїв підприємство, а саме аеропорт або авіакомпанія, приймає детальні рішення щодо відповідної взаємодії між стратегічним плануванням та постановкою цілей.

Стратегічний вибір аеропортів та авіакомпаній вимагає відповідного методу оцінки потенціалу та результатів стратегічної взаємодії між аеропортами та авіакомпаніями на основі їх загальних стратегічних цілей. Вони дозволять включати взаємодіючі фактори та певний потенціал поточного місцезнаходження, а також взаємодіючі зовнішні стратегічні орієнтири. Ці фактори можуть визначити майбутній рівень ефективності авіатранспортних компаній.

Існують деякі альтернативні методи оцінки операційної ефективності авіатранспортних компаній, певні методи оцінки стратегічного потенціалу компаній, регіонів та галузей, а також методи корпоративного просторового аналізу. Однак більшість із цих методів не можуть ефективно функціонувати. Крім того, стандартні методи навіть не можуть враховувати конкретні умови повітряного транспорту, його характеристики при формуванні показників ефективності та ефективне використання ресурсів та ресурсів. Слід зазначити, що для розгляду та опису потенціалу та результатів стратегічної взаємодії між аеропортами та авіакомпаніями не можна використовувати набір стандартних методів та методик, для цього встановлюються певні характеристики та параметри.

Отже, беручи до уваги інформацію, проаналізовану вище, ми можемо визначити основні принципи стратегічної взаємодії між аеропортами та авіакомпаніями:

1.         Принцип забезпечення зростання потенційних та стратегічних результатів взаємодії між аеропортами та авіакомпаніями. Даний принцип вказує

 

, що авіатранспортним компаніям слід вибрати спільну сферу впровадження, яка може максимізувати потенціал для взаємодії.

2.  Принцип досягнення результатів та взаємовигідних взаємовідносин. Цей принцип описує результати проекту, отримані інвесторами, які повинні перевищувати обсяг інвестицій.

Слід зазначити, що результати взаємодії аеропорту та авіакомпанії повинні включати:

-                     створення лише позитивних результатів та економічних й соціальних наслідків для всіх сторін, які взаємодіють між собою. Це призводить до збільшення ефективності продажів та збільшення доходу. Необхідно покращити велику кількість показників, включаючи технологію та операції;

-                     результат взаємодії повинен бути отриманий, а збільшення пасажиропотоку має сприяти покращенню іміджу та ділової діяльності. Варто створити базу розвитку для сфери послуг, що не стосуються авіації;

-                     отриманні соціального ефекту, включаючи зростання зайнятості, різке падіння рівня безробіття, тоді як заробітна плата повинна стрімко зростати, а населення повинно користуватися більшою мірою повітряними перевезеннями;

-                     у міру збільшення підприємницької діяльності повинен збільшуватися бюджет, тобто збільшуватися податкові надходження;

-                     з огляду на появу сучасного обладнання та технологій, інноваційна діяльність у регіоні повинна зростати.

3.  Принцип всебічної оцінки результатів стратегічної взаємодії аеропортів та авіакомпаній. Однак при розгляді результатів спільного прийняття рішень та планування слід враховувати результати взаємодії.

4.        Принципи обліку короткострокових обмежень у взаємодії між підприємствами та авіакомпаніями. При формуванні оцінки потенціалу стратегічної взаємодії слід враховувати наявні короткострокові рамки впливу: негайний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий вплив.

5.    Принцип різниці для оцінки ефективності стратегічної взаємодії між аеропортами та авіакомпаніями. В ньому зазначено, що під час спільного

 

прийняття рішень щодо формування стратегії необхідно звертати увагу на різницю в результатах та результатах оцінки. Варто зазначити, що різноманітність цих інтересів може спричинити різне ставлення до методів досягнення стратегічних цілей. З огляду на це, слід провести попередню оцінку потенціалу кожної сторони для стратегічного залучення.

6.    Принцип врахування зовнішніх факторів під час формування певних стратегічних рішень. В ньому стверджується, що вони по-різному впливають на авіаційні транспортні компанії, і авіатранспортні компанії взаємодіють у різних сферах СВ. Тільки після попередньої оцінки результатів та можливого потенціалу може бути прийнято стратегічне рішення та певні дії в будь-якій галузі стратегічної взаємодії, що повинно враховувати вплив факторів навколишнього середовища.

7.      Принципи доступності ресурсів. В ньому сказано, що в процесі інтерактивного впровадження різних галузей СВ аеропортові компанії та авіакомпанії оптимізують постачання ресурсів для відповідних стратегічних рішень та дій за умови обмежених ресурсів.

8.           Принцип добровільного приєднання до поля стратегічного співробітництва. Ця сфера визначає існування механізму реалізації СВ.

9.      Принцип відповідальності перед певними угодами. Цей принцип включає юридичну інтеграцію змісту та існування механізму стратегічної співпраці, що базується на двосторонніх документах.

10.   Принцип згода на компроміс. Він базується на спільних стратегічних рішеннях, які в свою чергу можуть забезпечити врахування та узгодження інтересів іншої сторони. Принцип стверджує, що лише компроміс допомагає вирішити стратегічні цілі та завдання.

Слід зазначити, що вищезазначені принципи є лише основними принципами оцінки авіатранспортних компаній і можуть бути доповнені багатьма іншими принципами. Крім того, дуже важливо впровадити взаємну узгодженість цих принципів оцінки здібностей та відповідних інтерактивних результатів [41].

 

                 Шляхи підвищення конкурентоспроможності аеропортів

 

Для детального розкриття даного питання, дослідимо шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємств в цілому.

З метою підвищення конкурентоспроможності підприємств необхідно виявити, продемонструвати та класифікувати певні фактори з резервами. З огляду на ступінь залежності підприємства всі фактори можна поділити на зовнішні та внутрішні. Зовнішні фактори включають умови інвестування в конкретні галузі та регіони чи країни; тенденції технологічного розвитку; відповідні рівні конкуренції; забезпечення достатніми ресурсами тощо. Що стосується внутрішніх факторів, то до них належать: постійне оновлення обладнання, впровадження передових технологій, створення ефективних економічних стимулів, поліпшення умов праці та створення комфортної системи праці для робітників, формування зони вільної конкуренції для їх діяльності. Усі вони можуть контролюватися на підприємстві, у структурних підрозділах або на робочих місцях працівників [12].

Підвищення конкурентоспроможності підприємства повинно проходити через довготривалий послідовний процес. В цьому процесі дослідження та впровадження управлінського прийняття рішень, що охоплює всі сфери його роботи, здійснюється поступово з урахуванням довгострокової стратегії розвитку вибраний [32].

Організаційні заходи щодо підвищення конкурентоспроможності підприємств [24]:

-                     встановити пріоритети між продуктами;

-                     розглянути чіткі вимоги споживачів та змінити якість продукції та технічні параметри в процесі, коли це необхідно для адаптації до цих вимог;

-                     виконати аналіз продукту, порівнюючи його з альтернативами та визначити переваги обраного продукту;

-                     порівняти продукцію, щоб з’ясувати недоліки подібної продукції, виробленої конкурентами;

 

-                     вивчити загальну діяльність конкурентів та їх діяльність щодо вдосконалення подібних товарів;

-                     дослідити, виконати пошук та виявити цінові фактори для підвищення конкурентоспроможності продукції;

Узагальнюючи методи підвищення конкурентоспроможності підприємств та заходи, щодо збільшення частки ринку конкретних підприємств, ми можемо знайти найбільш ефективні та загальновживані методи, а саме:

-                     випуск нового продукту;

-                     ціна виготовлених товарів або послуг, що надаються, повинна бути знижена;

-                     потрібно збільшити використання різних рекламних заходів

-                     товари повинні продаватися через якомога більше посередників.

Однак, враховуючи сьогоднішні швидкі економічні зміни, слід враховувати фактори, що забезпечують стійку конкурентну перевагу. Впровадження інновацій є найосновнішим та найефективнішим фактором підвищення конкурентоспроможності підприємства. На основі відомого австрійського та американського економіста Й. Шумпетера існує 5 основних видів інновацій, а саме [37 c. 158-159]:

-                     інновації, результати яких - створення нових продуктів. У порівнянні з існуючими, вони повинні мати кращу якість та функції;

-                     новий спосіб комерційного використання продукції, тоді як технологія виробництва залишається майже незмінною;

-                     промисловість виходить на нові ринки, включаючи існуючі та новостворені;

-                     використовується лише нова сировина та напівфабрикати;

-                     зміни в певних організаційних та інституційних формах.

Враховуючи вищезазначену інформацію, можна сказати, що конкурентоспроможність компанії на обраному товарному ринку неминуче залежатиме від поєднання інновацій, конкурентоспроможності товару та

 

економічних ресурсів, створених та прийнятих в процесі діяльності компанії, маючи, таким чином, значну конкурентну перевагу.

Отже, забезпечення певного рівня значної конкурентоспроможності означає, що всі наявні у компанії ресурси є більш продуктивними, ніж у конкурентів на інших ринках, що призводить до збільшення прибутку. Це дозволяє компанії зайняти важливу позицію на ринку товарів і послуг та задовольнити попит споживачів на її продукцію.

Що стосовно авіаційних підприємств, то задля досягнення цілей щодо підвищення конкурентоспроможності та реалізації стратегії розвитку світові аеропорти мають реалізувати такі пріоритети:

І. Політика якості послуг, яка, в свою чергу, має забезпечувати:

-                    відповідність послуг, яка надає аеропорт, відповідно до сучасних вимог авіатранспортного ринку;

-                    технологічний рівень має бути на високому рівні;

-                    безпеку авіаперевезень має постійно підтримуватися та відповідати усім нормативним вимогам;

-                    постійний   розвиток  та   комплексність   усіх   видів   послуг,   яка надаються;

-                    бізнес-процеси   технологічного   комплексу    мають    бути    чітко прописані,як і конкретні технології;

-                    здатність персоналу використовувати технологічний комплекс.

ІІ. Політика, щодо покращень якості інформаційного обслуговування, яка в свою чергу, включає в себе розробку та прийняття певних інформаційних технологій:

-                    присутність чіткого управлінського обліку;

-                    наявність і доступність довідкової служби з використанням сучасних технологій;

-                    система документообігу згідно стандартів ISО 9002. ІІІ. Політика, щодо підтримки якості праці:

-                    мотиваційна оплата праці. Вона спрямована на покращення якості;

 

-                    стрімкий кар'єрний ріст, який спрямований на працівників, що освоюють нові технології, а саме покращення їх умов праці, спираючись на якість виконаної роботи;

-                    виділення певного завдання кожному працівнику, надані чіткі інструкції, мету до виконання роботи, посадову інструкцію, технологію, тощо;

-                       впровадження курсів підвищення кваліфікації, впровадження професійної підготовки;

-                       гідна оплата праці, відповідно до виконаної роботи.[41]

Що стосовно розвитку аеропортів, то він неможливий без детального аналізу стану та перспектив розвитку паливного забезпечення, оскільки саме воно є найважливішим елементом аеропортової інфраструктури. Оскільки в зараз дуже актуальна проблема монополії паливно-заправних комплексів, аеропорти дуже страждають від цього, через штучно завищенні ціни на паливо. Враховуючи постійний ріст палива, аеропорти вимушені відповідно підвищувати вартість на пасажирські і вантажні перевезення, тим самим втрачають певну частку своїх клієнтів, оскільки пасажиропотік стає меншим. Відповідно економічний стан аеропортів на пряму залежить від паливної складової, та її  коливань цін на ринку.

Отже, задля досягнення цілей з приводу конкурентоспроможності аеропорти мають реалізовувати принципи управління, які мають бути орієнтовані на стратегію (рис. 1.2).

Варто зазначити, що для досягнення найбільшого рівня конкурентоспроможності, варто звернути увагу на програму розвитку аеропортів ICAO,яка спрямована на підвищення рівня конкурентоспроможності,та має передбачати наступні заходи[30]:

1.             Покращення технології управління авіаперевезеннями для вдосконалення обслуговування пасажирів та клієнтів з вантажних перевезень в галузі повітряного транспорту, шляхом підвищення рівня ефективності управління авіаперевезеннями. Впровадження даного завдання можливе через комплексний підхід до автоматизації виробничих процесів з обслуговування

 

пасажирів,а саме надання послуг клієнтам та запуск новітніх інформаційних технологій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.2. Принципи управління, що орієнтовані на стратегію Джерело: складено автором та [41]

 

2.Розвиток об'єктів наземної авіатранспортної інфраструктури, задля розвитку транспортної системи країни в цілому. До цього належить покращення повітряних суден, впровадження реконструкції смуг з яких злітають та роблять посадку літаки, вдосконалення усіх наявних потужностей об'єктів для комфортного та швидкого транспортного обслуговування. Основною метою цих впроваджень є задоволення попиту клієнтів та господарюючих суб'єктів на авіаперевезення, однак для цього необхідно створити :

-      базову мережу аеропортів державного значення, враховуючи великі

 

вузли для пересадок та регіональні аеропорти;

-   розширення, перебудова та новітнє переозброєння з технічної точки зору об'єктів наземної інфраструктури в аеропортах, задля можливості здійснювати перевезення на новітніх, комфортних літаках. Не варто забувати про наземну техніку, вона має відповідати також усім сучасним технологіям, має бути нових типів, задля комфортного обслуговування пасажирів, клієнтів з відправки та одержання вантажів;

-    залучення держави, її коштів та засобів для розвитку об'єктів наземної інфраструктури аеропортів, необхідне покращення ефективності управління майном,яке перебуває у державній власності.

3.    Безпека авіатранспортної системи. Безпеки польотів має відповідати усім світовим стандартам. Оскільки при перельотах безпека відіграє надважливе значення, мають бути забезпечені усі заходи щодо захисту роботи цивільної авіації від проявів тероризму в повітряному транспорті. Мають бути розроблені заходи, щодо захищеності цивільної авіації з приводу незаконного втручання в їх діяльність, відповідно для цього потрібно забезпечити:

-      забезпечення безпечного функціонування цивільної авіації, шляхом постійних постачань потрібного устаткування, побудови та відновлення об'єктів, які забезпечують надійність польотів та авіаційну безпеку;

-   курси підвищення кваліфікацій чи підготовка льотного й технічного персоналу для повітряного транспорту.

4.    Нормативно-правове забезпечення цивільної авіації. Цей захід вкрай потрібен для впровадження завдань щодо державної транспортної політики. Він включає в себе підготовку певних нормативно-правових актів, які необхідні задля забезпечення ефективного функціонування у межах цивільної авіації. Світові аеропорти можуть досягти найвищий рівень конкурентоспроможності через з проведення законодавчого оформлення певних стандартів фінансування, щодо розвитку виробничої інфраструктури.

Нажаль, в багатьох країнах світу нормативно-правова база, яка відповідає за регулювання аеропортової діяльності не відповідає до вимог

 

міжнаціональних повітряних права та до вимог ICAO й ІАТА. Щоб подолати цю проблему необхідне видання окремих законів та державних авіаційних правил. Також у допомогу до вирішення даної проблеми можуть бути певні важливі зміни, як у законодавчі, так і у інші нормативно - правові документи.

Дуже важливими умовами, щодо вдосконалення нормативної правової бази, яка займається регулюванням діяльності цивільної авіації загалом, є:

-   необхідне державне фінансування;

-   кодифікація;

-         детальне проведення роботи юридичними службами авіаційних підприємств ;

-     залучення юридичних для роботи над проектами нових нормативно- правових актів.

Розвиток аеропортів має відбуватися не тільки за рахунок державних засобів, але й приватних. Враховуючи це, останнім часом дуже актуальні питання, щодо роботи над проектами державно-приватного партнерства [39].

В першу чергу дамо визначення даному поняті враховуючи сучасні трактування, отже державно-приватне партнерство – організаційний, налагоджений процес між державою та бізнесом, метою якого є реалізація національних і міжнародних, великих та малих однак постійно дуже важливих для суспільства проектів розглядаючи великий спектр діяльності, а саме: від розвитку дуже важливих галузей й науково-дослідних робіт до забезпечення, щодо надання послуг суспільству. Варто зазначити, що дуже часто така співпраця діє на тимчасовій основі , оскільки створюється на короткостроковий період задля здійснення чітко прописаного проекту, та відповідно, закінчується після його закінчення. Державно-приватне партнерство дуже різноманітне. В першу чергу це різноманітні контракти між державою та приватними компаніям щодо виконання певних робіт або надання послуг для суспільства , поставки продукції для державних потреб, тощо.

Одним з найважливіших аспектів державно-приватного партнерства є надання можливості приватному сектору брати участь у відновленні

 

інфраструктури та наданні державних послуг, залучаючи таким чином більше ресурсів, досвіду та управлінських навичок, яких державний сектор не може придбати. Механізм співпраці між державно-приватним сектором полягає в тому, що приватні компанії використовують державні кошти для надання певних громадських послуг. Досвід економічно розвинених країн та країн, що розвиваються, та вирішення складних проблем відновлення національної економіки в несприятливих умовах переконливо доводить, що проекти державно-приватного партнерства можуть залучити приватний капітал для участі в інфраструктурних проектах у короткостроковій перспективі.

Державно-приватне партнерство активно працює над інфраструктурою повітряного транспорту, майже в усіх світових аеропортах. В реалізації даних проектів дуже значну роль грають великі міжнародні банки, такі як : Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку та багато інших, вони мають величезний досвід щодо реалізації подібних проектів.

Існує різноманітна кількість варіантів, щодо розвитку виробничої інфраструктури аеропортів через співпрацю державно-приватного партнерства, основні 3 стратегічні варіанти, які часто використовуються та є найбільш дієвими наведемо у табл. 1.4.

Отже, на основі досліджень, яку біли проведені вище, можна визначити основні пункти, щодо підвищення конкурентоспроможності аеропортів авіатранспортних послуг:

1.          Покращити рівень пропускної здатності авіатранспортної інфраструктурита з точки зору технічного оснащення міжнародних аеропортів, які в свою чергу обслуговують пасажирів та перевозять вантажі, до найкращих світових стандартів. Відповідно це буде слугувати ефективній реалізації транзитного потенціалу країни. Однак, не варто забувати про авіаційні безпеку.

2.   Враховувати та не забувати про механізм державно-приватного партнерства, а саме співпрацю між державою й бізнесом, задля приведення інвесторів в авіаційну галузь, та для підвищення раціональності використання державних засобів фінансування.

 

Таблиця 1.4 Варіанти щодо розвитку аеропортів через співпрацю державно-

приватного партнерства

 

Стратегічні варіанти	Варіант 1	Варіант 2	Варіант 3
Розподіл обов’язків	Держава залишає собі функції володіння/інвестування, однак передає усі функції з управління аеропортам	Держава зберігає для себе функції володіння аеропортами, однак передає функцію інвестування та управління	Функції щодо володіння, експлуатації та інвестування передаються до приватного сектору
Володіння	Держава	Держава	Приватний сектор
Інвестування/ фінансування	Держава	Приватний сектор	Приватний сектор
Управління/ експлуатація	Приватний сектор	Приватний сектор	Приватний сектор
Світовий досвід	Аеропорти Кот-д’Івуара; Петербурзький міжнародний аеропорт;	Афінський міжнародний аеропорт; Система аеропортів Болівії «Артуро Мерино» (Сантьяго); Система аеропортів Аргентини; Міжнародний термінал ім. Д.Ф. Кеннеді	Британське управління аеропортів; Белфастський міжнародний аеропорт; Копенгагенське управління аеропортів (частково); Віденське управління аеропортів (частково).

Джерело:[40]

 

 

3.   Покращити транспортні технології, розбудовуючи зручну та ефективну логістичну мережу.

4.      Покращувати транспортне обслуговування, шляхом залучення максимально   можливої   кількості   авіакомпаній,   та   відповідно,  усіх

 

учасників авіаційного ринку. Це призведе до ефективної політики тарифів та покращення маршрутної мережі, шляхом її розширення.

5.   Приділити особливу увагу, щодо розвитку неавіаційної діяльності ,шляхом виділення певних видів діяльності в незалежні бізнеси, після чого вдало об'єднати їх у холдинг.

6.   Через злагоджену систему управлінського обліку створити прозорість та надійність бізнесу для приватних інвесторів. Це можливо зробити також шляхом підвищення рентабельності діяльності, за допомогою використання таких механізмів, як бюджетування та контролінг [40].

 

Висновок до першого розділу

 

Описавши сутність конкурентоспроможності аеропортів, підходів до їх оцінки та шляхів підвищення можна зробити висновок, що дані питання вкрай важливі й актуальні та потребують детального вивчення.

Надаючи професійні послуги високого рівня якості, постійно розвиваючи їх, оновлюючи обладнання, розширюючи межі ведення бізнесу аеропорт може втримувати свої позиції та забезпечувати провідну роль в конкурентному середовищі.

Виділяють п’ять основних факторів, що впливають на конкурентоспроможність аеропортів. До них належать: певні послуги аеропорту та їх доступність, потенціал розширення аеропорту та аеропортові збори, а також географічні фактори.

Також існують певні принципи стратегічної взаємодії між аеропортами та авіакомпаніями. Вони є основою для оцінки авіатранспортних компаній та можуть бути доповнені багатьма іншими принципами. Крім того, дуже важливо впровадити взаємну узгодженість цих принципів оцінки здібностей та відповідних інтерактивних результатів.

Задля досягнення цілей щодо підвищення конкурентоспроможності авіаційних підприємств та реалізації стратегії розвитку аеропорти мають реалізувати велику кількість пріоритетів. Проводити детальний аналіз стану та перспектив розвитку паливного забезпечення, оскільки саме воно є найважливішим елементом аеропортової інфраструктури.

Програма розвитку аеропортів ICAO,яка спрямована на підвищення рівня конкурентоспроможності передбачає велику кількість заходів, які мають обов’язково виконуватися.

Розвиток аеропортів повинен здійснюватися, як за рахунок державних, так і приватних засобів.