БЖД

 

Зміст

 

8. Чим визначається економічна шкода від нещасних випадків………..………………………………………………………………….3

6. Вплив електромагнітних полів радіочастот на організм людини та захист від них........................................................................................................10

Задача 1……………………………………………………………………12

Задача 2………………………………………………………………….13

Список використаної літератури. 15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8. Чим визначається економічна шкода від нещасних випадків

 

Розглядаючи визначення розміру моральної шкоди, слід зазначити, що це питання вирішується лише судом, проте сторони можуть пропонувати суду свої варіанти. Оскільки випадки та обставини, за яких може бути заподіяна моральна шкода, можуть бути різними, законодавець допускає відшкодування такої шкоди грішми, майном або в інший спосіб (ст. 23 ЦК України). Проте найбільш поширеним у судовій практиці є саме грошове відшкодування такої шкоди.

У зв’язку із цим найбільша проблема для суду - це обчислення розмірів грошової компенсації моральної шкоди, оскільки щодо майнової шкоди це питання не виникає, через те, що розмір об’єктивно існує у вигляді ціни речі, втраченої вигоди тощо. Принцип еквівалентного відшкодування, що властивий цивільному праву, при відшкодуванні моральної шкоди неможливий, оскільки вона не має вартісного еквівалента. Тому завжди вона має умовний характер. Судова практика може відпрацьовувати лише критерії оцінки, закладені у ст. 23 ЦК України.

Так, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та духовних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають суттєве значення. Зокрема, це доповнюється в п. 9 постанови Пленуму ВСУ - про стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих обставинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо.

Найголовніше, що нерідко відсутнє в судових рішеннях, у них обов’язково повинні наводитися мотиви визначення розміру моральної шкоди. Суди першої та другої судових інстанцій перебувають у вигіднішій позиції, аніж Верховний Суд України, тому що вони напряму спілкуються зі сторонами, бачать їх, а саме це вказує на визначення розумності та справедливості. ВСУ важко, не маючи цих можливостей, змінювати розмір шкоди, за винятком прямих зловживань. Крім того, ВСУ не може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, по-іншому переоцінювати встановлені нижчестоящими судами докази (ст. 335 ЦПК), тому наявні випадки, коли суд касаційної інстанції зменшує або збільшує розмір морального відшкодування, напевне, є неправильними, адже при цьому порушуються вимоги ст. 335 ЦПК щодо меж касаційного перегляду справи. Інший випадок, коли касаційний суд наводить випадки порушення судами норм процесуального закону (щодо належності, допустимості доказів тощо) і змінює розмір моральної шкоди, а не залишає ті ж докази, даючи їм іншу оцінку.

Важливим є те, що розмір моральної шкоди не залежить від розміру відшкодування майнової шкоди та чи була вона відшкодована, хоча ці обставини можуть братися до уваги, та може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини потерпілого і матеріального становища відповідача (лише фізичної особи). Пленум ВСУ в своїй відповідній постанові вимагає від суддів, щоб вони обов’язково зазначали мотиви, з яких виходили, визначаючи розмір морального відшкодування, що, на жаль, суди роблять дуже рідко, беручи до уваги і вказуючи, в основному, лише об’єктивні, а не суб’єктивні критерії.

Уперше ЦК України вказує, що моральна шкода може стягуватись не одноразово, а періодичними платежами (ст. 1168 ЦК України). Як вона буде діяти, важко сказати і таких прикладів судова практика, напевне, ще не знає. Проте, важливим є те, що за один травмуючий факт можна лише один раз пред’явити позов. Разом з тим виникає питання, як бути, коли, наприклад, спотворено обличчя і наслідки виявляться пізніше і поступово (спочатку не взяли в армію, потім дівчина відмовилася від пропозиції одружитися і т. д.)? Вихід один - усі можливі в майбутньому наслідки зазначати в позові, тобто давати суду програму дій, адже суд нові обставини сам не визначає, а оцінює те, що зазначено і доведено позивачем. У цьому разі може бути призначена відповідна експертиза (і обов’язково, якщо розмір шкоди доволі великий), що суди пропонують учасникам процесу надзвичайно рідко.

Новою для ЦК України є вимога врахування засад розумності та справедливості при встановленні розміру моральної шкоди. Це зазначено лише для відшкодування моральної шкоди. На відміну від ст. 4401 ЦК УРСР 1963 року, новий ЦК України не встановлює меж розміру моральної шкоди (ані мінімального, ані максимального). Якщо згадати, в період так званого «маршу протесту на суди ЗМІ» стосовно надвеликих розмірів відшкодування моральної шкоди при вирішенні позовів про поширення ними неправдивої інформації Верховна Рада України розглядала декілька варіантів законопроекту щодо встановлення максимального розміру моральної шкоди у спорах зі ЗМІ, проте їх не прийняли. Єдине, що було зроблено, це збільшено розмір державного мита при висуванні вимоги про моральну шкоду до ЗМІ у спорах про захист честі та гідності (зміни до Декрету КМУ «Про державне мито» від 3 квітня 2003 року).

Отже, чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди. Більшість учених вважають, що для визначення сум морального відшкодування потрібні спеціальні знання, оскільки кожен випадок має свої відмінні риси. Людина - істота біопсихосоціальна, порушення функціонування однієї зі складових її організму спричиняє погіршення функціонування всього організму.

Сьогодні науковці пропонують різні методики вирахування розміру моральної шкоди. Відомі методики вітчизняної вченої О. Штефан та російського дослідника О. Ерделевського. Так, методика Ерделевського ґрунтується на: а) презюмуванні моральної шкоди - страждань, які повинна відчути «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина; б) визначення базисного рівня розміру компенсації за страждання, спричинені заподіянням тяжкої шкоди здоров’ю, що приймається в розмірі 720 мінімальних розмірів зарплати (дохід працюючої людини за 10 років); в) розробленій шкалі співвідношень розмірів компенсації моральної шкоди на основі співвідношень максимальних санкцій Кримінального кодексу, що передбачають відповідальність за посягання на аналогічні права людини; г) розробленій формулі, за допомогою якої можна визначити розмір компенсації та яка враховує критерії, що повинен прийняти до уваги суд при вирішенні відповідного питання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Вплив електромагнітних полів радіочастот на організм людини та захист від них

У процесі еволюції біосфера постійно знаходилась та знаходиться під впливом електромагнітних полів (ЕМП) природного походження (природний фон): електричне та магнітне поля Землі, космічні ЕМП, в першу чергу ті, що генеруються Сонцем. У період науково-технічного прогресу людство створило і все ширше використовує штучні джерела ЕМП. В теперішній час ЕМП антропогенного походження значно перевищують природний фон і є тим несприятливим чинником, чий вплив на людину з року в рік зростає. Джере­лами, що генерують ЕМП антропогенного походження є телевізійні та радіотрансляційні станції, установки для радіолокації та радіонавігації, високовольтні лінії елект­ропередач, промислові установки високочастотного нагрівання, пристрої, що забезпечують мобільний телефонні зв'язки, антени, трансформатори і т. п. По суті, джерелами ЕМП можуть бути будь-які елементи електричного кола, через які проходить високочастотний струм. Причому ЕМП змінюєтьсй з тою ж частотою, що й струм, який його створює.

Ступінь впливу ЕМП на організм людини залежить від діапазону частот, інтен­сивності та тривалості дії, характеру випромінювання (неперервне чи модульоване), режиму опромінення, розміру опромінюваної поверхні тіла, індивідуальних особливостей організму.

ЕМП можуть викликати біологічні та функціональні несприятливі ефекти в організмі людини. Функціональні ефекти проявляються у передчасній втомлюваності, частих болях голови, погіршенні сну, порушеннях центральної нервової (ЦНС) та серцево-судинної систем. При систематичному опроміненні ЕМП спостерігаються зміни кров'яного тиску, сповільнення пульсу, нервово-психічні захворювання, деякі трофічні явища (випадання волосся, ламкість нігтів та ін.). Сучасні дослідження вказують на те, що радіочастотне випромінювання, впливаючи на ЦНС, є вагомим стрес-чинником.

Біологічні несприятливі ефекти впливу ЕМП проявляються у тепловій та нетеп-ловій дії. Нині достатньо вивченою можна вважати лише теплову дію ЕМП, яка при­зводить до підвищення температури тіла та місцевого вибіркового нагрівання органів та тканин організму внаслідок переходу електромагнітної енергії у теплову. Таке нагрі­вання особливо небезпечне для органів із слабкою терморегуляцією (головний мозок, око, нирки, шлунок, кишківник, сім'яники). Наприклад, випромінювання сантиметрового діапазону призводять до появи катаракти, тобто до поступової втрати зору.

Механізм та особливості нетеплової дії ЕМП радіочастотного діапазону ще докінця не з'ясовані. Частково таку дію пояснюють специфічним впливом радіочастотного випромінювання на деякі біофізичні явища: біоелектричну активність, що може при­звести до порушення усталеного протікання хімічних та ферментативних реакцій; віб­рацію субмікроскопічних структур; енергетичне збудження (часто резонансне) на мо­лекулярному рівні, особливо на конкретних частотах у, так званих, «вікнах прозорості».

Простір навколо джерела ЕМП умовно поділяють на ближню зону (зону індукції) та дальню зону (зону випромінювання). Для оцінки ЕМП у цих зонах використовують різні підходи. Ближня зона охоплює простір навколо джерела ЕМП, що має радіус, який приблизно дорівнює 1/6 довжини хвилі. В цій зоні електромагнітна хвиля ще не сформована, тому інтенсивність ЕМП оцінюється окремо напруженістю магнітної та електричної складових поля (в більшій мірі несприятлива дія ЕМП в цій зоні обумовлена електричною складовою). В ближній зоні, зазвичай, знаходяться робочі місці з джерелами електромагнітних випромінювань НЧ, СЧ, ВЧ, ДВЧ. Робочі місця, на яких знаходяться джерела електромагнітних випромінювань з довжиною хвилі меншою ніж 1 м (УВЧ, НВЧ, НЗВЧ) знаходяться практично завжди у дальній зоні, у якій електромагнітна хвиля вже сформувалася. В цій зоні ЕМП оцінюється за кількістю енергії (потужності), що переноситься хвилею у напрямку свого поширення.

Допустимі рівні напруженості ЕМП радіочастотного діапазону відповідно до ГОСТ 12.1.006-84 наведені в табл.1.

Таблиця 1.

Допустимі рівні напруженості електромагнітного поля радіочастотного діапазону

 

 

Діапазон частот, Гц	Допустимі рівні напруженості ЕМП		Допустима поверхнева густина потоку енергії, Bm/ м2
	За електричною складовою (Е), В /м	За магнітною складовою (H), А/ м
60 кГцдо 3 МГц	50	5	-
3 МГц до ЗО МГц	20	-	-
30 МГц до 50 МГц	10	0,3	-
50 МГц до 300 МГц	5	-	-
300 МГц до 300 ГГц	-	-	10

Дотримання допустимих значень ЕМП контролюють шляхом вимірювання напруженості на робочих місцях і в місцях можливого знаходження персоналу, в яких є джерела ЕМП. Контроль необхідно проводити періодично, однак не рідше ніж один раз на рік, а також при введенні в експлуатацію нових чи модернізованих установок з джерелами ЕМП, після їх ремонту, переналагодження, а також при організації нових робочих місць.

Засоби та заходи захисту від EMвипромінювань радіочастотного діапазону поділяються на індивідуальні та колективні. Останні можна підрозділити на організа­ційні, технічні та лікувально-профілактичні. До організаційних заходів колективного захисту належать:

—розміщення об'єктів, які випромінюють ЕМП таким чином, щоб звести домінімуму можливе опромінення людей;

—«захист часом» - перебування персоналу в зоні дії ЕМП обмежуєтьсямінімально необхідним для проведення робіт часом;

—«захист відстанню» - віддалення робочих місць на максимально допустиму відстань від джерел ЕМП;

—«захист кількістю» - потужність джерел випромінювання повинна бутимінімально необхідною;

— виділення зон випромінювання ЕМП відповідними знаками безпеки;

—проведення дозиметричного контролю.

Технічні засоби колективного захисту передбачають:

—екранування джерел випромінювання ЕМП;

—екранування робочих місць;

—дистанційне керування установками, до складу яких входять джерела ЕМП;

—застосування попереджувальної сигналізації.

До лікувально-профілактичних заходів колективного захисту належать:

- попередній та періодичні медогляди;

- надання додаткової оплачуваної відпустки та скорочення тривалості робочої зміни;

- допуск до роботи з джерелами ЕМП осіб, вік яких становить не менше 18 років, а також таких, що не мають протипоказів за станом здоров'я.

Одним із найбільш ефективних технічних засобів захисту від EMвипромінювань радіочастотного діапазону, що знаходить широке застосування у промисловості є екранування. Для екранів використовуються, головним чином, матеріали з великою електричною провідністю (мідь, латунь, алюміній та його сплави, сталь). Екрани виготовляються із металевих листів або сіток у вигляді замкнутих камер, шаф чи кожухів, що під'єднуються до системи заземлення. Принцип дії захисних екранів базується на поглинанні енергії випромінювання матеріалом з наступним відведенням в землю, а також на відбиванні її від екрана.

Захист приміщення від впливу зовнішніх ЕМП можна забезпечити шляхом оклеювання стін металізованими шпалерами та встановлення на вікнах металевих сіток.

Як засоби індивідуального захисту від EMвипромінювань застосовуються халати, комбінезони, захисні окуляри та ін. Матеріалом для халатів та комбінезонів слугує спеціальна радіотехнічна тканина, в структурі якої тонкі металеві нитки утворюють сітку. Для захисту очей використовують спеціальні радіозахисні окуляри ОРЗ-5 (ЗП5-90), на скло яких нанесено тонку прозору плівку напівпровідникового олова.

Задача 1

У виробничому приміщенні розміщені джерела надлишкового тепловиділення, а також випаровування шкідливих рідин і не лише в середині витяжних шаф, а й поза ними.

Визначити необхідну кількість повітря для видалення надлишкових тепловиділень та для зменшення концентрацій шкідливих випаровувань у приміщенні до гранично допустимих, якщо в повітря щогодини надходить G_і (кг) шкідливих випаровувань, сумарна площа всіх вихідних отворів витяжних шаф F (м²) і швидкість пароповітряної суміші в цих отворах V (м/с), а концентрація парів у повітропроводі місцевої вентиляції С_jм.

 

Вихідні дані

сумарна площа всіх вихідних отворів витяжних шаф становить 6,0 м²;

швидкість пароповітряної суміші в цих отворах – 0,4 м/с;

надлишкове тепло q_н – 135кДж/год;

температура видаленого повітря, t_вид – 307 К;

температура проточного повітря, t_пр – 297 К;

маса випарованого бензину, G_б – 3,8 кг/год;

маса випарованого ацетону, G_ац – 1,3 кг/год;

концентрація пари бензину у повітропроводі місцевої вентиляції, С_{б м} – 105 мг/м³;

концентрація пари ацетону у повітропроводі місцевої вентиляції, С_{ац м} – 200 мг/м³;

концентрація пари бензину в проточному повітрі, С_{б пр} – 3 мг/м³;

концентрація пари ацетону в приточеному повітрі, С_ацпр – 6 мг/м³;

Розв’язок

Необхідну кількість повітря для видалення надлишкових тепловиділень з приміщення до нормованих значень температури розраховують за формулою:

,

Де q_н – виділення надлишкового тепла за годину, кДж/год; С_п – питома теплоємність повітря, (1 кДж/(кг·К)); t_вид – температура видаленого повітря, К; t_пр – температура приточного повітря, К; ρ_пр – густина приточного повітря (1,239 кг/м³).

Тоді необхідна кількість повітря для видалення надлишкових тепловиділень буде становити:

 м³/год.

Необхідна кількість прокаченогозагальнообмінною вентиляцією повітря в приміщенні для видалення шкідливих речовин визначається за формулою:

,

Де G_і – кількість шкідливих випаровувань в приміщенні, кг/год;

С_ГДК – гранично допустимі концентрації шкідливих речовин, мг/м³;

С_пр – концентрація шкідливих парів у припливному повітрі, мг/м³.

Кількість повітря, що видаляється місцевою вентиляцією становить:

,

Де F – площа перерізу витяжного пристрою, м².

V – швидкість газоповітряної суміші в цих отворах, м/с.

Отже

 м³/год

Оскільки концентрація парів бензину у повітропроводі місцевої вентиляції 105 мг/м³ а парів ацетону – 200 мг/м³, то місцева вентиляція може видаляти

8640 м³/год *105 мг/м³=907200 мг/год або 0,91 кг/год парів бензину

Та 8640 м³/год *200 мг/м³=1728000 мг/год або 1,7 кг/год парів ацетону.

Отже, таку кількість парів ацетону та бензину видалить місцева вентиляція. Тоді кількість парів ацетону, яку необхідно видалити, становить

3,8-0,91=2,89 кг/год.

Оскільки кількість парів ацетону, яку видаляє місцева вентеляція дорівнює 1,7 кг/год, а маса випарованого ацетону дорівнює 1,3 кг/год, тобто вентиляція видаляє всі пари ацетону.

 

Отже, кількість повітря необхідна для видалення парів ацетону:

 м³/год,

За розрахунками приймаємо, що для видалення шкідливих речовин необхідна кількість прокаченого повітря повинна становити 14670 м³/год, як найбільший об’єм, необхідний для видалення шкідливих речовин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Задача 2

В приміщенні офісу об`ємом V паркетну підлогу площею F покрили нітролаком. Визначити масову концентрацію парів ацетону в повітрі в момент завершення роботи. Якщо вона виявиться більшою за нижню межу займання (НМЗ) ацетону (НМЗ = 62,5 г/м³) з урахуванням часткового витоку пароповітряної суміші назовні, який складає 5% парів ацетону, та вирахувати тиск у приміщенні в момент можливого вибуху, а також потужність вибуху за умови, що час горіння τ.

Температура і барометричний тиск до вибуху становили відповідно t і В., витрати лаку Q, а вміст ацетону в лаку σ.

Реакція горіння ацетону

С₃Н₆О + 4О₂ + 4*3,76 Н₂ = 3СО₂ + 3Н₂О + 4*3,76 Ν₂

Приблизне значення температури горіння суміші ацетону з повітрям під час вибуху 2000 К^о.

Вихідні дані:

F = 120м²                      В = 0,99·10⁵ Па

V =150 м³                     σ = 5%

t = 28^оС                         τ =0,035 с

Q = 0,20 кг/м²

Розвязування:

1.    Визначимо масу нітролаку, яку витратили на покриття підлоги

2.     Визначимо масу ацетону, яка міститься в нітролаку

.

3. Визначимо густину випаровування ацетону в 1 м³ повітря

3. Визначимо густину випаровування ацетону в 1 м³ повітря на момент закінчення фарбування

Оскільки масова концентрація парів ацетону дорівнює 68,4 г/м³ є вищою за НМЗ( нижню межу займання) ацетону (62,5 г/м³), отже відбудеться вибух.

Ми виявили кількість ацетону в лаку після того як приміщення пофарбували і 5 % ацетону випарувалося.

5.  маса ацетону після того, як пофарбували приміщення.

6. З реакції горіння ацетону визначимо n¹- кількість молекул продуктів горіння та n - кількість молекул, що вступають в реакцію горіння ацетону.

С₃Н₆О + 4О₂ + 4*3,76 Н₂ = 3СО₂ + 3Н₂О + 4*3,76 Ν₂

n¹: С₃Н₆О + 4О₂ + 4*3,76 Н₂ = 3+3+4+3,76=21,4

n: С₃Н₆О + 4О₂ + 4*3,76 Н₂ = 1+4+4+3,46=20,4

7. Визначимо тиск в момент вибуху в середині приміщення за формулою

де Р_поч- тиск (початковий) до вибуху, в Па; Т_поч- температура у приміщенні до вибуху, К; Т_вбх - температура під час вибуху, К; n¹- кількість молекул продуктів горіння; n - кількість молекул, що вступають в реакцію горіння ацетону.

Потужність вибуху розраховується за величиною роботи,еквівалентною кількості теплоти, що виділиться при згоранні ацетону.

Теплотворна здатність ацетону q= 8350 ккал/кг.

8. Знаходимо потужність вибуху :

.

Список використаної літератури

 

1.                Буріченко Л.А., Гулевець В.Д., Охорона праці в авіації: Підручник/ За ред. Буріченка. – К.: НАУ, 2003. – 448с.

2.                Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007-98, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.1998 № 7 – Режим доступу: http://mozdocs.kiev.ua/view.php?id=2445.

3.                Жидецький В.Ц Основи охорони праці. К.: Знання, 2010 – 375 с. Львів.

4.                Закон України «Про охорону праці» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 49, ст.668.

5.                Кодекс законів про працю України // Затверджується Законом № 322-VIII від 10.12.71 ВВР, 1971, додаток до № 50, ст. 375.

6.                Наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду «Про затвердження Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин» від 26.03.2010 № 65 – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0293-10.

7.                Наказ Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження Примірної інструкції з охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин» від від 5.09.2013 № 443 – Режим доступу: http://minrd.gov.ua/data/normativ/000/000/62827/Prim_rna_nstrukts_ya.doc.