КОНТРОЛЬНА
РОБОТА
з
дисципліни «Основи економічної теорії»
на
тему: РИНКОВА
ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА
Варіант
№ 4
Студент
__курсу
____ групи
Зуб Є.О.
Викладач: ______________________
(прізвище та ініціали)
Дата «____»_____________ 2020 р.
Кількість балів: ________________
Підпис
_______________________
Київ – 2020
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….3
ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ…………………………………..…………………....4
Сутність
і функції ринку……………………..………………………..…..4
Типи і види ринку.…………………………………………………….……5
Інфраструктура
ринку. Моделі ринку……………………….…………....9
Структура
ринку. Механізм саморегулювання ринку…………….....….16
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ
ТРЕНІНГ…………………………………..…..……….22
Завдання
на встановлення правильності тверджень (так/ні)….........................22
Завдання
на встановлення відповідності………………………….....................22
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….………..23
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..……25
ВСТУП
В умовах розподілу працікожний виробник виготовляє продукт
(або послугу), споживна вартість якогойого не цікавить, тобто виробляє не
просто продукт праці, а певний товар,продукт для інших.
Відомо, що з давніх-давен виробники обмінюються продуктами
праці.Процес такого обміну має назву ринкового обміну, або просто ринку.
Ринокформується в процесі становлення товарного господарства, це
йогообов'язковий і найважливіший елемент. Потреба власне ринкових
відносинвипливає з тих самих причин, що зумовлюють поділ праці між
економічносуверенними виробниками в суспільстві. Ринок – це їх наслідок. Ринок
ставнеобхідним з моменту, коли людство диференціювало виробництво, тобто,коли
община, а потім окрема сім'я вже не виробляла для себе все необхідне, апочалась
спеціалізація на різні види діяльності.
Спочатку під ринком розуміли місце, на якому продавці й
покупціособисто зустрічалися. Перші – пропонували товари, а другі – пред'являли
наних попит, торгувались і виторговували прийнятні для обох сторін ціни.
Зокрема, англійський економіст XIX ст. У. Джевонс розумів
ринок як групулюдей, які вступають у ділові стосунки й укладають великі угоди
стосовнобудь-якого товару. Такий ринок був реальним місцем торгівлі,
фізичновідчутним центром суспільного життя невеликого співтовариства.
Завизначенням В. Даля, ринок також – площа в містах і селах для
торгівлізапасами харчування на волі (на повітрі), місце з'їзду та сходин
продавців іпокупців у визначені дні.
Пізніше в економічній науці ринок став визначатись як уявне
місце, де і без особистої зустрічі продавця та покупця, шляхомзіставлення цін
на речі й обсягу їх пропозиції урівноважують попит іготовність до поставки
товару. Для цього, звичайно, потрібна інформація.
ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ
Сутність і функції ринку
Багатогранне поняття «ринок» у міру розвитку суспільного
виробництва та обміну неодноразово змінювалося. Спочатку ринок розглядався як
базар, місце роздрібної торгівлі, ринкова площа, оскільки ринок з’явився ще у
період розпаду первісного суспільства, коли обмін між общинами ставав
більш-менш регулярним, лише набував ознак регулярності і здійснювався у
визначеному місці й у визначений час. З розвитком ремесла і міст торгівля,
ринкові відносини розширюються, за ринками закріплюються певні місця.
В міру поглиблення суспільного поділу праці і розвитку
товарного виробництва поняття «ринок» дістає дедалі складніше трактування, що
знаходить висвітлення у світовій економічній літературі.
Сьогодні
термін «ринок» характеризується, виходячи з його ознак: сфери обігу; форм руху
сукупного суспільного продукту; типу господарських зв’язків і т. п. У
політико-економічному аспекті ринок розглядають як тип господарських зв’язків
між суб’єктами господарювання, тобто форми господарського зв’язку між
товаровиробниками через купівлю-продаж товарів.
Можна
виокремити ще одне розуміння ринку як суспільної форми організації і
функціонування економіки, за якої забезпечується взаємодія виробництва і
споживання через посередницькі інститути, що регулюють діяльність виробників і
споживачів, їх прямий та зворотний вплив.
Сутність
ринку розкривається через його функції: регулююча; стимулююча; розподільча;
відтворювальна.
Загальними
умовами виникнення ринку є: суспільний поділ праці; економічна відокремленість
виробників; приватна власність.
Умовами
формування і ефективного функціонування є:
-
наявність суб’єктів ринкових відносин,
які будучи економічно і юридично незалежними можуть вступати у рівноправні
відносини з приводу купівлі–продажу;
-
свобода підприємництва та вільний рух
капіталів і товарів;
-
вільний доступ виробників до економічних
ресурсів та інформації;
-
конкуренція – наявність конкурентного
середовища;
-
вільне ціноутворення;
-
плюралізм форм власності та
господарювання їх рівноправність;
-
економічна демократія;
-
обмежена регулююча роль держави.
Конкуренція
(to concurred – зіштовхуватись) – економічна боротьба, суперництво між
суб’єктами ринкового господарювання за ліпші умови виробництва, купівлі та
продажу товарів і послуг. Конкуренція – економічна боротьба між відособленими
виробниками продукції, робіт, послуг за задоволення своїх інтересів, що пов’язані
з продажем, виконанням робіт, послуг одним і тим самим споживачам.
Функції
конкуренції:
1.
Стимулююча.Полягає у тому, що конкуренція сприяє заохоченню тих, хто
раціональніше використовує фактори виробництва для найкращих кінцевих
результатів, застосовуючи найновітніші досягнення науки і техніки, організацію
праці і управління.
2.
Сапуюча функція.
3.
Розподільча функція (розподіл факторів виробництва, доходів і продукції).
Типи і види ринків
В
залежності від співвідношення монополізації та конкуренції виділяють декілька
моделей ринку: ринок досконалої конкуренції; ринок монополістичної конкуренції;
ринок олігополії; ринок чистої монополії.
Ринок
як механізм існування ринкового господарства має дуже складну структуру. Він є
полісистемним утворенням з такими основними складовими: ринок споживчих
(кінцевих) товарів і послуг; ринок факторів виробництва, зокрема: ринок
капіталу; ринок праці; ринок землі й природних ресурсів; ринок підприємницьких
послуг; фінансово-кредитний ринок, зокрема, ринок цінних паперів і валютний
ринки;ринок технологій та інформації.
За
різними критеріями розрізняють такі види ринків:
-
за економічним призначенням об’єктів
ринкових відносин: ринок предметів споживання, ринок засобів виробництва, ринок
капіталу, валютний ринок, ринок інформації;
-
за суб’єктами: ринок покупців, ринок
продавців;
-
за ступенем зрілості ринкових відносин:
нерозвинутий, ринок, що формується і розвинутий ринок;
-
за ступенем відповідності чинному
законодавству: легальний і пільговий;
-
за територіально-адміністративною
ознакою: місцевий, регіональний, національний, зовнішній;
-
за галузями;
-
за характером продажу: оптовий і
роздрібний ринок.
Типи
ринків: нерозвинений; вільної конкуренції; регульований; деформований.
Нерозвинутий ринок характеризується тим,
що ринкові відносини носять випадковий, частіше за все товарний (бартерний)
характер. Проте і тут ринок відіграє визначену роль, сприяє диференціації
господарюючих суб’єктів, посиленню їх мотивації до розвитку виробництва тих або
інших товарів.
Вільному
(класичному) ринку притаманні такі риси: необмежене число учасників ринкових
відносин і наявність вільної конкуренції між ними; абсолютно вільний доступ до
будь-якої господарської діяльності всіх членів суспільства; абсолютна мобільність
факторів виробництва; необмежена свобода руху капіталу; наявність у кожного
учасника достатньої інформації про ринок (норму прибутку, попит, пропозицію і
т. д.). Здійснення принципу раціональної поведінки ринкових суб’єктів
(оптимізація індивідуального добробуту в результаті приросту прибутків —
продати подорожче, купити подешевше) неможливе без інформації; абсолютної
однорідності однойменних товарів (відсутність торгових марок і т. д.).
Жодна ланка вільно конкурованого ринку не в змозі безпосередньо вплинути на
рішення іншого сегмента неекономічними методами. Ціни встановлюються стихійно в
ході вільної конкуренції за відсутності монополії (один виробник), монопсонії
(один покупець) і державного регулювання.
Переваги
вільного ринку полягають у тому, що він функціонує на основі саморегулюючого
механізму, через ціни; на основі попиту створює орієнтири для капіталовкладень
у виробництво. Вільний ринок — це механізм явно бездефіцитного ринку. Він
забезпечує: ефективний розподіл ресурсів у суспільстві; гнучкість і високу
адаптивність до умов, що постійно змінюються; свободу вибору і дій ринкових
суб’єктів; максимальне використання досягнень НТР; здатність до задоволення
різноманітних потреб; підвищення якості товарів і послуг. Створюється враження,
що ринок функціонує майже автоматично, хоча насправді регулювання тут
здійснюється методом проб і помилок.
Але
вільний ринок має певні недоліки. Ринок призводить до диференціації в рівні
життя населення. Соціальні наслідки вільного ринку такі: безробіття, руйнування
трудового потенціалу окремих груп населення. Із загальнолюдських позицій
ринковий розподіл несправедливий, оскільки не забезпечує мінімальний рівень
життя всім. Отже, необхідне втручання держави для розв’язання соціальних
проблем.
Розподіл
на ринку здійснюється на основі отриманих доходів. З позицій ринкових відносин
будь-який дохід, одержаний на основі вільної конкуренції, справедливий. А той,
хто не в змозі одержати цей дохід (за станом здоров’я, через похилий вік і
т. д.), приречений на злиденне існування. Ринок не може забезпечити
реально умови реалізації права на працю для всіх членів суспільства.
Працевлаштовуються тільки ті, на чию робочу силу є попит. Вільний ринок не
гарантує повну зайнятість населення, а також стабільний рівень цін і доходів.
Механізм вільної конкуренції не забезпечує економіку потрібною кількістю грошей
для розвитку виробництва. Діяльність вільних конкурентів часто призводить до
небажаних ефектів, таких як забруднення навколишнього середовища, насичення
продуктів харчування пестицидами та іншими шкідливими речовинами і т. д.
Отже,
вільний ринок найчастіше ігнорує потенційно негативні наслідки прийнятих
економічних рішень, а також не сприяє збереженню невідтворювальних ресурсів.
Вільний ринок не створює стимулів для виробництва товарів і послуг колективного
користування, не в змозі забезпечити суспільство послугами, яких потребує
будь-яка людина.
Ринок
не забезпечує дійову мотивацію для фундаментальних наукових досліджень. Він
реалізує лише вже наявні науково-технічні досягнення. Економіка, що функціонує
на основі вільного ринку, схильна до нестабільного розвитку з відповідними
рецесійними (спад або уповільнення темпів зростання виробництва) та
інфляційними процесами. Ринок не поширюється на ті види діяльності, що не
можуть бути підпорядковані винятково комерційним критеріям (охорона здоров’я,
наука, культура, єдина транспортна система, збиткові виробництва), але
необхідні суспільству.
Сьогодні
в нас багато хто вважає, що перехід до ринкової економіки означає формування
вільного ринку, начебто тільки він забезпечує повне розкріпачення ініціативи і
ділової активності людей, поліпшення їхнього життя. У дійсності повної свободи
немає і бути не може. Так, Дж. Гелбрейт стверджує, що тепер не може бути
вільного ринку часів Адама Сміта і хто закликає до цього, той людина, що
потерпає від психічного захворювання клінічного характеру.
Регульований ринок — це результат цивілізації і
гуманізації суспільства, коли держава прагне якось пом’якшити удари ринку по
інтересах окремих членів суспільства, проте не настільки, щоб звести нанівець
мотивацію до творчої, ініціативної праці і розумного ризику в господарській
діяльності. Ринок повинен бути регульованим, щоб усунути або якось обмежити
негативні його наслідки.
Ринок
може регулюватися: за допомогою власного ринкового механізму, елементами якого
є конкуренція, прибуток, ціна, попит, пропозиція та ін.; державою прямо або
опосередковано через держзамовлення, податки і т. д.
Інфраструктура ринку. Моделі ринку
Інфраструктура(від лат. infra- під) - це обов’язковий
компонент будь-якої цілісної економічної системи. Щодо ринку як самостійної
підсистеми, інфраструктура - це сукупність інститутів, що обслуговують ринок і
виконують визначені функції по забезпеченню нормального режиму його
функціонування. Інфраструктура покликана забезпечити цивілізований характер
діяльності ринкових суб’єктів, її елементи не пов’язані суб’єктами ззовні, а
породжені самими ринковими відносинами.
Інфраструктура:
-
Організаційно-технічні елементи (біржі, аукціони, ярмарки, виставки);
-
Фінансово-кредитні елементи (податкова система, банки, фінансові установи);
-
Організаційно-дослідницькі і освітні елементи (НДІ, навчальні заклади, патенти,
ліцензії).
Основними елементами інфраструктури сучасного ринку є:
біржі (товарні, сировинні, фондові, валютні), їх організаційно оформлене
посередництво; аукціони, ярмарки та інші форми організаційного позабіржового
посередництва; кредитна система і комерційні банки; емісійна система та
емісійні банки; система регулювання зайнятості населення і центри державного і
недержавного сприяння зайнятості (біржа праці); інформаційні технології і
засоби ділової комунікації; податкова система і податкова інспекція; система
страхування комерційного господарського ризику і страхові компанії; спеціальні рекламні
агентства, інформаційні центри та агентства засобів масової інформації;
торговельні палати, інші громадські, добровільні і державні об’єднання
(асоціації) ділових кіл; митна система; профспілки працюючих за наймом;
комерційно-виставкові комплекси; система вищої і середньої економічної освіти;
аудиторські компанії; консультативні (консалтингові) компанії; громадські і
державні фонди, призначені для стимулювання ділової активності; спеціальні зони
вільного підприємництва (вільні економічні зони — ВЕЗ).
Функції
інфраструктури:
Організаційне формування ринкових відносин.
Сприяння
учасникам ринку у реалізації їх економічних інтересів.
Прискорення
ефективності роботи ринкових суб’єктів на основі спеціалізації окремих
суб’єктів економіки і видів діяльності.
Забезпечення
формування економічного і юридичного контролю регулювання ринкових відносин.
Існують різні точки зору щодо класифікації ринкової інфраструктури, виділяють: спеціалізовані
елементи і загальні.
Спеціалізованісприяють:організаційному
оформленню відносин (біржі);полегшують реалізацію своїх інтересів (послугові
структури – аудиторські фірми, холдінги, страхові компанії).
Загальніелементи
опосередковують всю систему ринкових відносин: фінансова система, кредитна,
грошова, податкова.
Інфраструктура
формується в конкретній формі ринку. Зокрема для ринку робочої сили (праці)
характерна така інфраструктура: біржа праці (служба зайнятості); центри
підготовки кадрів; фонд зайнятості; комерційні центри підготовки,
перепідготовки і працевлаштування; державний фонд сприяння підприємництву;
пенсійний фонд; фонди милосердя. Тут важливо зазначити, що всі перелічені
елементи інфраструктури, за винятком комерційних центрів і фондів милосердя,
створюються за участю держави.
Особливе
місце в системі елементів інфраструктури займає біржа робочої сили. Відповідно
до Закону України «Про зайнятість населення» цей інститут інфраструктури ринку
має назву «державна служба зайнятості». Тут не відбуваються процеси
купівлі-продажу товару робоча сила. Згідно з чинним законодавством послуги,
пов’язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою
зайнятості безкоштовно, питань про ціну робочої сили вона не вирішує.
Основними завданнями служби зайнятості в Україні є:
аналіз і прогнозування попиту і пропозиції на робочу силу, інформування про
стан ринку робочої сили; консультації окремих громадян, власників підприємств
та організацій про можливості одержання роботи; облік вільних робочих місць і
громадян, що звертаються з питаннями щодо працевлаштування; допомога громадянам
у доборі прийнятної роботи, а роботодавцям — у доборі необхідних кадрів;
організація фахової підготовки і перепідготовки громадян; надання послуг з
працевлаштування і профорієнтації звільнених робітників і незайнятого
населення; реєстрація безробітних і надання їм у межах своєї компетентності
допомоги (консультацій); участь у підготовці перспективних і поточних програм
зайнятості тощо.
Поряд
із службами зайнятості на ринку робочої сили велике значення має Державний фонд
зайнятості, який формується за рахунок асигнувань з бюджетів різноманітного
рівня; внесків підприємств та організацій, кооперативів, добровільних внесків
громадських організацій, громадян, іноземних фірм й інших надходжень. Цей фонд
використовується для фінансування засобів з профорієнтації населення, фахового
навчання звільнених робітників і безробітних, сприяння в їх працевлаштуванні і
виплати допомоги по безробіттю; надання безпроцентної позички безробітним для
заняття підприємницькою діяльністю; організації додаткових робочих місць;
утримання робітників служби зайнятості і виконання інших функцій, пов’язаних із
соціальним захистом права громадян України на працю.
Функціонує ринок за певною моделлю. Різноманітні його
характеристики дають змогу виокремити кілька типів (моделей) ринку.
Ринок
досконалої конкуренції. Наявність значної кількості покупців та продавців
(невеликих за розмірами).Відсутність бар’єрів для входження на
ринок.Відсутність диференціації продукції, продукція повинна бути
однорідною.Покупці повинні бути проінформовані про ціни товарів.Неможливість
впливу окремого продавця на ціну.
Хоча
досконала конкуренція в чистому вигляді явище дуже рідкісне, все ж таки можна
як приклад назвати ринок сільськогосподарської продукції. Він включає велике
число незалежних продавців, що пропонують стандартизований товар, ціна на який
визначається співвідношенням попиту і пропозиції. Як приклад, також можливо
навести фондову біржу, де присутня велика кількість продавців і покупців,
відсутність бар’єрів для входження на ринок, значна поінформованість як
покупців, так і продавців.
Ринок
монополістичної конкуренції. Монополістична конкуренція є не протилежністю
конкуренції, а її різновидом. Отже, цю модель відносять до недосконалої
конкуренції, адже вона має певні особливі риси, відмінні від ринку досконалої
конкуренції. Особливість цього ринку полягає у тому, що, хоча продукт
однорідний, але продавці запевняють, що саме їхній товар наділений певними
особливими якостями, які відрізняють його від інших. Як приклад можна навести ринок
спортивного одягу, послуги перукарень, ресторанів, адже продавці в цьому
випадку запевняють, що їхній товар найкращій. Особливу роль грає реклама,
переконання, обслуговування клієнтів. Встановлення ціни у відповідності до
співвідношення попиту і пропозиції порушується, оскільки ціна не несе
інформативної функції для покупців. Існування певних бар’єрів для входження на
ринок монополістичної конкуренції.
Ринок
олігополії спочатку існував як ринок двох продавців. Проте на сучасному етапі
розвитку він в основному містить від 3 до 7 продавців. Ринок олігополії
характеризується досить жорсткими бар’єрами для входження. Продавці на ньому
великі за розмірами і зосереджують у своїх руках значну частину капіталу.
Порушується встановлення ціни у відповідності до співвідношення попиту і
пропозиції, оскільки продавці значно впливають на формування ціни. Наприклад,
якщо один з виробників знизить ціну на продукцію, то інші виробники зроблять те
саме. Виникають ситуації, коли продавці укладають між собою угоди щодо проведення
єдиної політики цін.
Ринок
чистої монополії. Хоча конкуренція і невід’ємна частина ринкової економіки,
проте вона має здатність затихати з нагромадженням капіталу окремими суб’єктами
ринкових відносин. Ринок чистої монополії включає можливість існування лише
одного продавця (інколи одного покупця). Будь-яка диференціація товару
відсутня. Ввійти на ринок чистої монополії неможливо внаслідок жорстких
бар’єрів. Ціна на ринку чистої монополії ніколи не встановлюється із
співвідношення попиту і пропозиції. Виробник–монополіст концентрує у
"своїх руках" весь капітал. Особливим видом є державна монополія, що
спричинена неможливістю існування на ринку багатьох продавців (комунальні
послуги, національна оборона).
На
ринку товарів здійснюється купівля–продаж предметів споживання та засобів
виробництва. Тому його елементами є споживчий ринок та ринок засобів
виробництва. У кожному з них відповідно формуються спеціалізовані ринки по
продажу окремих видів товарів.
Ринок
засобів виробництва.На ринку засобів виробництва покупцями виступають
підприємства, які використовують куплені товари для виробництва інших товарів і
послуг. Основними торгівельними структурами тут є великі оптові фірми, які і
здійснюють кінцеву реалізацію засобів виробництва. Основна частка закупок припадає
на кількох гуртових покупців. На ринок засобів виробництва впливають такі
основні фактори:поточні і очікувані доходи;рівень сукупного попиту;перспективи
одержання кредитів.
На
цьому ринку широкого розповсюдження набули такі форми торгівлі як лізинг та
інжинірінг.
Лізинг
– це довгострокова оренда засобів виробництва (обладнання, транспортних
засобів, будівель). Це забезпечує можливість підприємствам використовувати
обладнання і машини тоді, коли не вистачає власних засобів для їх купівлі. По
закінченню терміну оренди можливий викуп обладнання по залишковій вартості.
Інжинірінг
– комплекс послуг по техніко-економічному обґрунтуванню, проектуванню і
експлуатації нових підприємств, виробництв тощо.
Б.
Ринок предметів споживання і послуг.
На
ринку предметів споживання і послуг покупцями є багато окремих осіб і домашніх
господарств, що закуповують товари для власного користування. Кінцеву
реалізацію товарів здійснюють універмаги, універсами, спеціалізовані магазини,
крамниці і кіоски, ресторани і кафе, роздрібні підприємства послуг тощо.
Ринок
знаходиться під впливом таких факторів:
-
особистого (вік, сімейний стан);
-
психологічного (мотивація покупця);
-
соціально-культурного (рівень розвитку,
освіта, соціальне становище).
Споживчий
ринок та ринок засобів виробництва мають такі відмінності:
-
вони розрізняються за характером попиту;
попит на споживчому ринку є природнім, бо він визначається потребами споживача;
попит на засоби виробництва є похідним від нього;
-
попит на споживчому ринку більше
залежить від ціни і може різко змінюватись; на іншому ринку коливання попиту не
такі різкі;
-
на ринку засобів виробництва є значно
менша кількість учасників, які добре обізнані з ситуацією; на споживчому ринку
суб’єктів значно більше та ступінь поінформованості нижчий;
-
відмінність у способах доведення товару
до споживача.
Ринок
природних ресурсів. Рента. Ціна землі. На цьому ринку здійснюється
купівля–продаж ресурсів для організації виробництва: корисні копалини, водні
ресурси, земля тощо. Ціна на землю формується під впливом попиту і пропозиції.
Попит залежить від ціни продукції, що виробляється на землі і від продуктивності
самої землі. Щодо пропозиції, то вона не залежить від ціни, тобто практично
незмінна. Це можна пояснити тим, що оскільки площа земної поверхні, яка може
використовуватись в народному господарстві, практично незмінна, то і її
пропозиція не змінюється. А попит постійно зростає. Наслідком такого процесу є
постійне підвищення цін на землю. Рента – ціна, яку одержує власник природних
ресурсів (найчастіше землі), від здачі їх в оренду. Пропозиція ціни залишається
практично незмінною. Тому вплив попиту на величину ренти буде вирішальним.
Абсолютна
рента – плата за використання найгірших земель.
Диференціальна
рента – різниця між рентою і абсолютною рентою.
Власник
землі має альтернативу: він може продати землю, здати в оренду чи залишити для
власного використання.
Ринок
праці – це система розподілу робочої сили. На цьому ринку присутні елементи
конкуренції між власниками робочої сили за вигідні умови та оплату праці і
продавцями – за залучення найбільш кваліфікованих працівників.
Ринок
праці виконує такі функції:оцінює корисність (споживчу вартість) робочої
сили;регулює попит і пропозицію праці, розподіляє робочу силу між галузями
економіки і регіонами країни.
Функціонування
ринку праці відбувається за певними принципами:
-
особиста і економічна свобода працівників, які вирішують працювати їм чи ні,
яку професію обрати; керуються вони особистими мотивами;
-
право власника підприємства самостійно вирішувати питання про кількість
працівників, їх рівень кваліфікації;
-
визначення рівня заробітної плати на основі попиту і пропозиції, а також
взаємної домовленості сторін.
Ринок
капіталів (інвестиційних ресурсів) – це ринок, на якому підприємства і
громадяни надають і отримують позики для використання у виробництві. Основним
елементом цього ринку є позиковий капітал.
Ринок
капіталів поділяється на:
а)
кредитний ринок:
-
комерційний кредит – надається
підприємцями один одному як відстрочка платежу за товари чи послуги (вексель);
-
банківський кредит – надається банками
підприємствам або громадянам; оформлюється спеціальною угодою;
-
споживчий кредит – надається лише
приватним особам у вигляді грошових позик, як правило, для купівлі товарів
тривалого користування або будівництва житла; оформлюється угодою між банком і
позичальником;
-
іпотечний кредит – позика під заставу
нерухомого майна або інших цінностей;
-
державний кредит – надається державою
підприємствам під цільові програми;
-
міжнародний кредит – надається іншими
державами, як правило, для проведення економічних реформ і структурної
перебудови народного господарства.
б)
ринок грошей;
в)
ринок цінних паперів:облігації (державні, комунальні, іпотечні,
промислові);акції (іменні, на пред’явника, звичайні, привілейовані).
До
цінних паперів також належать:векселі;чеки;депозитні сертифікати (обігові і
приватні);боргові зобов’язання державної скарбниці.
Структура ринку. Механізм
регулювання ринку
Структура
ринку - це організаційна будова, що характеризує співвідношення між його
елементами з їх власним порядком, способами зв’язку та закономірностями свого
розвитку. Ознаками будь-якої структури є: тісний зв’язок елементів; визначена
усталеність цих зв’язків; цілісність, сполучність даних елементів. Сукупність
усіх ринків, незалежно від критеріїв, що досить різноманітні, утворює систему
ринків.
Конституючими
факторами ринку є попит, пропозиція, ціна, конкуренція.
Попит– це ринкова потреба в товарах, яка
обумовлена суб’єктивними бажаннями споживача та його платоспроможністю, що має
вираз у грошовій формі. Закон попиту наголошує: при інших рівних умовах ціна товару і величина попиту на
нього мають зворотну (негативну) залежність. Графічно зазначена залежність
виглядає як спадна крива.
До головних факторів попиту відносять такі:
- рівень цін на даний товар;
- рівень цін на супутні товари, які заміняють або
доповнюють даний;
- рівень грошових доходів;
- кількість споживачів на ринку;
- уподобання, смаки й переваги споживачів;
- державне регулювання, наприклад, податки або
субсидії;
- природно-кліматичні умови.
Суть
законупопиту полягає в тому, що зниження цін на товари і послуги призводить до
підвищення попиту на них, а при рості цін попит зменшується. Реакція попиту на
зміну ціни визначає еластичністьпопиту. Еластичним він буває, коли розмір
попиту змінюється на більший процент, ніж ціна; нееластичним - коли
платоспроможна потреба покупців не реагує на зміну цін. Крім ціни, на динаміку
попиту впливають такі нецінові фактори: зміна смаків та уподобань споживачів,
зміна числа покупців, зміна доходів споживачів та їх очікувань щодо цін і
доходів та ін.
Пропозиція – обсяг продукції, що постачається на ринок
для продажу. Закон пропозиції
наголошує: при інших рівних умовах ціна і пропозиція товару мають пряму
(позитивну) залежність. Графічно це має вигляд висхідної кривої.
До основних факторів пропозиції включають наступні:
-
рівень цін на
даний товар;
-
рівень цін на
чинники виробництва;
-
якісні
характеристики виробничих чинників;
-
мода,
традиції та інші суб’єктивні моменти;
-
природно-кліматичні
та географічні особливості;
-
кількість виробників(продавців)
на ринку;
-
вплив держави
на виробничу діяльність (податки, субсидії, пільги).
Сутність
закону пропозиції полягає в тому, що підвищення цін за інших рівних умов
збільшує пропозицію товарів. Вища ціна призводить до зростання норми прибутку,
що створює сприятливі умови для розвитку і вдосконалення виробництва. Зниження
цін діє в зворотному напрямі — веде до зменшення пропозиції. Пропозиція
еластична, коли вона змінюється більшою мірою, ніж ціна. Пропозиція
нееластична, якщо ступінь її зміни (в процентах) менше за рівень зміни ціни. До
нецінових факторів, що впливають на динаміку пропозиції, належать зміни: цін на
ресурси; податків і субсидій; цін на інші товари; числа виробників; структури
пропозиції.
Еластичність
попиту – це відносна (відсоткова)
зміна його величини при зміні іншого чинника ( власної ціни, ціни супутнього
товару, доходу) на одиницю (один відсоток).
Еластичність
пропозиції – це відносна (відсоткова)
зміна її величини при зміні іншого чинника, насамперед, власної ціни товару, на
один відсоток.
Між попитом і пропозицією існує складна
взаємозалежність, яка у підсумку описується категорією кон’юнктура
ринку, тобто певна комбінація величин
пропозиції та попиту в трьох якісних формах: ринкової рівноваги, дефіциту і
перевиробництві.
Взаємодія
попиту і пропозиції визначає ринкову кон’юнктуру. При цьому виникають такі
основні варіанти ринкової ситуації:
Попит
перевищує пропозицію. Причини: ріст грошових прибутків, виробництво непотрібної продукції, штучне зниження цін. Наслідки:
криза недовиробництва, ріст цін, спекуляція. Вихід: стримування зростання
доходів, збільшення виробництва, підвищення цін на дефіцит.
В
даному разі на ринку виникає надлишок продукції, бо її більше, ніж покупці
можуть купити (Q2> Q1). Ціна товару починає
знижуватись, відповідно знижується пропозиція товару, а попит зростає. Ситуація
на ринку прямує до точки рівноваги А з ціною Р3 і кількістю Q3.
2. Пропозиція
перевищує попит. Причини: зайве виробництво, штучне підвищення цін, невисока
якість товарів, дефіцит грошей та ін. Наслідки: затоварення (криза
надвиробництва). Вихід: зниження цін.
В
даному випадку на ринку виникає дефіцит продукції, бо її кількість менша, ніж
кількість, яку хочуть купити покупці (Q1< Q2). Ціна
товару починає збільшуватись відповідно збільшується і пропозиція, а попит
зменшується. Ситуація прямує до точки рівноваги А з ціною Р3 і
кількістю Q3.
3. Рівновага
попиту і пропозиції. Це оптимальна ситуація на ринку, те, до чого він постійно
прагне. Тут товари і послуги продаються за
ціною ринкової рівноваги. Сила, що змушує виробництво і ринок рухатися
до рівноваги, є конкуренція. Взаємодія законів попиту, пропозиції, ціни,
конкуренції визначає появу і дію механізмуринковогосаморегулювання.
Попит
дорівнює пропозиції. Ринкова рівновага
- рівність величин зазначених
параметрів.
У
цьому випадку кількість продукції, яку продавці готові продати і кількість
продукції, які покупці здатні купити, – рівні. На ринку не існує ні надлишку,
ні дефіциту.
Перевищення попиту над пропозицією має назву дефіциту, а перевага пропозиції над попитом є перевиробництвом.
Якщо в одній системі координат побудувати обидві лінії, ми отримуємо ринкову
рівновагу в точці перетину з визначенням рівноважної ціни й рівноважного
обсягу.
Ціна–
грошовий вираз вартості. Проте ціна є грошовим виразом вартості, коли існує
рівновага між попитом і пропозицією. В інших випадках коливання цін
спричиняються іншими причинами. Тому ціна – це грошова сума, яку сплачують чи
одержують за конкретний товар.
А.
Вартісні фактори: величина вартості; продуктивність; інтенсивність; складність
праці.
Б.
Фактори співвідношення попиту і пропозиції
В.
Психологічні фактори.
Г.
Державне регулювання.
На
ринку розрізняють ціну попиту, ціну пропозиції і рівноважну ціну.
Ціна
попиту – це гранично-максимальна ціна, яку покупці згідні платити за товар.
Ціна
пропозиції – це гранично-мінімальна ціна, за яку продавці згідні продати свій
товар.
Ринкова рівновага може бути стійкою або нестійкою з
коливанням цін чи величин попиту і пропозиції. Під час дефіциту виникає
тенденція до підвищення цін, а при перевиробництві – до їх зниження, що врешті
решт встановлює рівноважні показники.
На практиці використовують різні методи формування
цін. Найбільш поширеним є метод “витрати плюс”, коли до величини витрат додають
певний відсоток планового прибутку. Крім того, існують методи залучення
показника цінової еластичності попиту, коли визначають діапазон коливання
цін залежно від змін обсягу виробництва.
Метод експертних оцінок застосовують для цінової політики на непередбаченому
ринку. Основними видами ринкових цін є базові, номінальні (довідкові, біржові
котирування), фактурні, виробничі, оптові, роздрібні, вільні ринкові,
монопольні, світові та ін.Треба відзначити специфічні назви цін: курси валют і
цінних паперів, тарифи на послуги, ціни чинників виробництва (зарплата,
процент, рента).
Конкуренція (to concurred – зіштовхуватись) –
економічна боротьба, суперництво між суб’єктами ринкового господарювання за
ліпші умови виробництва, купівлі та продажу товарів і послуг. Конкуренція –
економічна боротьба між відособленими виробниками продукції, робіт, послуг за
задоволення своїх інтересів, що пов’язані з продажем, виконанням робіт, послуг
одним і тим самим споживачам.
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ
Завдання на
встановлення правильності тверджень (так/ні)
1. Ціноутворюючафункція ринку
виявляється у тому, що через постійну зміну цінтапроцентних ставок дає
учасникам виробництва об'єктивну інформацію про суспільно необхідну кількість,
асортимент і якість тих товарів і послуг, які поставляються на ринок.НІ
2. Вільний ринок функціонує на
основі механізму саморегулювання, через ціни на основі попиту створює орієнтири
для капіталовкладень у виробництво. ТАК
3. Ринок призводить до
диференціації рівня життя населення, проте не забезпечує соціальний захист
населення, мінімальний рівень життя усім, не гарантує повну зайнятість
населення, стабільний рівень цін.ТАК
4. Ринок повинен бути
регульованим, щоб усунути або обмежити негативні його наслідки.ТАК
5. Ринкова інфраструктура представляє собою сферу обміну всередині країни і
між країнами, що пов'язує між собою виробників і споживачів товарів та послуг.НІ
2. Завдання на
встановлення відповідності
|
1 |
Інфраструктура ринку |
А |
сфера обміну, яка пов'язуює між собою виробників і споживачів продукції |
|
2 |
Ринок |
Б |
сукупність окремих видів ринку і взаємодія між ними |
|
3 |
Торгівля |
В |
сукупність пов'язаних між собою спеціалізованих установ, які забезпечують
нормальне функціонування ринку |
|
4 |
Структура ринку |
Г |
суспільна форма організації економіки, заснована на товарному
виробництві, що забезпечує взаємодію між виробником і споживачем |
|
5 |
Ринкове господарство |
Д |
комерційна діяльність з обороту, купівлі та продажу товарів |
Відповідь:1-В;
2-А;3-Д; 4–Б;
5- Г.
ВИСНОВКИ
Як економічна категорія, поняття
"ринок" вiдображає
сутнiсть економiчних вiдносин, що виникають мiж суб'єктами економiчної системи
(виробниками i покупцями) з приводу обмiну результатами i умовами (факторами)
виробництва.
Ринок – цеємне й багатогранне явище. До визначення його
змісту можна підходити з різних точок зору. Саме це породжує плюралізм
визначень поняття "ринку", івсі вони по-своєму обґрунтовані. Якщо до
цього питання підійти комплексно,то сутність ринку потрібно визначати в кількох
площинах.
В організаційному та історичному плані: ринок – це публічне
місце утому чи іншому населеному пункті, простір (зона, територія), де
товаривиставляються на продаж і відбуваються їх купівля-продаж або
укладаютьсяугоди між суб'єктами ринку. У первісній формі це ринок у селі. Але
завдякиможливостям реклами цей простір може поширюватись на усі сфери, де можливий
другий суттєвий елемент, а саме: зустріч не тільки пропозиції і попиту,але
водночас взаємна пропозиція та взаємний попит.
З позицій суспільного виробництва ринок – це сфера обігу в
загальнійструктурі виробництва, сфера реалізації вироблених товарів, сукупність
актівкупівлі-продажу, посередницька форма діяльності.
З точки зору суб'єктів і об'єктів ринок є сукупністю
економічнихвідносин різних суб'єктів товарного господарства з приводу
обмінупродуктами праці або діяльності.
Суб'єкти безпосереднього ринку – це продавці й покупці. Ними
є,з одного боку, всі ті особи, які мають товар і бажають його
продавати(незалежно від того, чи вони є його виробниками або купили раніше
укогось), і, з іншого - ті, хто має бажання і можливість купити товар. У
цьомурозумінні ринок дійсно означає "зустріч" попиту і пропозиції, за
якимистоять їх носії – покупці та продавці.
У широкому розумінні суб'єктами ринку, тобто покупцями і
продавцямиє: підприємці, які продають свої товари і купують необхідні їм
засобивиробництва, у тому числі й робочу силу; власники робочої сили,
якіпродають її роботодавцю; споживачі, які на ринку купують необхідні їмжиттєві
засоби; продавці та покупці землі, позичкового капіталу, ціннихпаперів і
валюти, які також вступають у ринкові відносини. Інакше кажучи,через ринок
здійснюється уся сукупність угод купівлі-продажу товарів.
Суб'єктів ринку можна класифікувати і з інших точок зору,
наприклад,
юридичні й фізичні особи (про що йшлося раніше).Об'єктом
ринкових відносин є різні товари (матеріальні блага і послуги).
Отже, ринок – це тісний взаємозв’язок і взаємодія багатьох
людей,домашніх господарств, підприємств, галузей і видів виробництва,
їхніринкові зв'язки створюють єдине ціле, а тому ринкова економіка належить
дотипу органічних систем.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Бочан І. О. Основи економічної теорії.
Інституціональний підхід: навч. посіб. / І. О. Бочан. - К. : Знання.- 2012. - 211 с.
2.
Дзюбик
С. Д. Основи економічної теорії: навч. посіб. / С. Д. Дзюбик, О. С. Ривак. -
3-тє вид., переробл. і допов. - К. : Знання. - 2014. - 423 с.
3.
Долан Э. Дж.. Макроэкономика / Э.Д.
Долан, Д. Е. Линдсей; пер. В. Лукашевич; ред. Б. С. Лисович. - СПб.: Литера
плюс. -
1996. - 408 с.
4.
Економічна теорія. Мікроекономіка:
підручник/[В. М. Тарасевич та ін.]; за ред.проф. В. М. Тарасевича. - К.:
Знання, 2012. - 134с.
5.
Економічна теорія. Політекономія :
підручник / [В. Д. Базилевич та ін.] ; за ред. д-ра екон. наук, проф., чл.-кор.
НАН України В. Д. Базилевича ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - 8-ме
вид., перероб. і допов. - К. : Знання, 2012. - 702 с.
6.
Жуковський С. Ф. Економічна теорія і
Постіндустріальна епоха: в 2 т. / С. Жуковський. - Т. : Тернограф, 2012 . Т. 1.
- 2012. - 299 с.
7.
Звєряков М. І. Національна економічна
система: проблеми теорії: монографія / М. І. Звєряков. - О. : Астропринт, 2012.
- 319 с.
8.
Крайник О. П. Сучасна економічна теорія:
навч. посіб. / О. П. Крайник, Г. С. Третяк; Львів. регіон. ін-т держ. упр. Нац.
акад. держ. упр. при Президентові України. - Вид. 2-ге, допов.
і перероб. - Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2012. - 238 с.
9.
Кузняк
Б. Я. Основи економічної теорії: навч. посіб. / Кузняк Б. Я. ; Полтав. нац.
техн. ун-т ім. Юрія Кондратюка. - Вид. 3тє, випр., допов. - Полтава : АСМІ,
2015. - 394 с.
10.
Литвинова
О. Н. Основи економічної теорії: підручник / О. Н. Литвинова, В. С. Коломийчук.
- 2-ге вид., розшир. та допов. - Тернопіль : ТДМУ : Укрмедкнига, 2015. - 427 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар