КОТРОЛЬНА РОБОТА з дисципліни «Міжнародні валютно-кредитні відносини»

КОТРОЛЬНА РОБОТА з дисципліни  «Міжнародні валютно-кредитні відносини»

Зміст

2. Роль МЕВ у процесі інтеграції України в систему світогосподарських зв’язків…………………………………………………………………………..…3

22. Етапи розвитку міжнародної валютної системи………….………….11

Приктична частина………………………………………………………..15

Список використаної літератури……………………………...………….17

 

2. Роль МЕВ у процесі інтеграції України в систему світогосподарських зв’язків

У широкому розумінні міжнародну економічну інтеграціювизначають і як відносини, і як процес. Інтеграцію в першому розумінні можнатлумачити як відсутність будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів укожній з національних економік. У такому плані міжнародна економічнаінтеграція розглядається як найвищий розвитку МЕВ. Як процес інтеграціявиявляється в стиранні відмінностей між економічними суб′єктами – представниками різних держав.

Безпосередня й активна участь України всучасних ітеграційних процесах об’єктивно зумовлена перевагамиміжнародного поділу праці, а також потребою подолати штучнувідокремленість нашої держави від світового господарства, яку спричинилиодносторонній її розвиток в межах високоспеціалізованого СРСР, деформованізовнішньоекономічна політика й механізми зовнішньоекономічної діяльності,нерозвинені товарно – грошові відносини та національні ринки товарів, послуг,праці та капіталу. 

На певному рівні розвиткумікроінтеграції виникають транснаціональні корпорації. Вони є найбільшінтегрованими мікроструктурами. На рівні національних економік інтеграціярозвивається на основі формування економічних об′єднань країн з тим чиіншим ступенем узгодження їх національних політик. Тут йдеться про явищеекономічного регіоналізму. Отже, маємо дворівнему структуру інтеграційногопроцесу – на мікро- та макрорівні. Як теоретично обгрунтовані та практичноапробовані розглядають такі форми міжнародної регіональної економічноїінтеграції: зона преференційної торгівлі, зона вільної торгівлі, митний союз,спільний ринок, економічний та політичний союзи.

Зона преференційної торгівлі – зона з пільговим торгівельним режимом,коли дві або декілька країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів,зберігаючи рівень тарифів в торгівлі з іншими країнами. 

У зонах вільної торгівлі діє особливий пільговий торговельний режим длякраїн-учасниць за рахунок усунення внутрішніх тарифів при їх збереженні вторгівлі з іншими країнами. 

Митний союз – це угода двох або декількох держав, що передбачаєусунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу. 

В економічному союзі вільний рух факторів та результатів виробництвадоповнюється гармонізацією внутрішньої та зовнішньої політики. В країнах-учасницях функціонує, як правило, єдина грошова одиниця. Прикладом такихсоюзів є Бенілюкс, Сполученя Штати Америки, Радянський Союз. На основіекономічних створюються політичні союзи, в яких поряд з економічноюзабезпечується політична інтеграція.

При утворенні зон преференційної та вільної торгівлі, митних союзівміждержавні відносини стосуються лише сфери обміну, тобто розвиваєтьсяторгівельна інтеграція. Глибші форми міждержавної інтеграція створюютьумови для виробничої інтеграції. Рівні, форми та темпи міжнародноїекнономічної інтеграції тісно взаємопов′язані.

Розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції зумовленийтакими факторами:

− економічним розвитком країн, груп країн та регіонів світу в умовахнерівномірного розподілу ресурсів;

− закономірностями науково-технічного прогресу;

− тенденціями демографічного розвитку;

− наявністю та необхідністю розв′язання глобальних проблем (енергетичної,продовольчої, екологічної, використання світового океану та космосу,економічного зростання та зростання народонаселення, економічної безпеки,роззброєння);

− різким скороченням відстаней за рахунок розвитку транспортно-комунікаційних мереж;

− ринковою «уніфікацією» економічного розвитку.

Проте, незважаючи на очевидні економічні переваги, процесиміжнародної економічної інтеграції відбуваються на тлі складного переплетіннясоціально-економічних та політичних проблем. Основні чинники, щозумовлюють виникнення й існування згаданих проблем, такі:

− націоналізм, традиційні конфлікти між окремими країнами та групамикраїн, ідеологічні розходження;

− політико-правові, економічні та соціально-культурні відмінності країн-учасниць; зростання затрат при реалізації регулятивних функцій нанаднаціональному рівні; суперечності, пов′язані із розширеннямінтеграційних угруповань і т.ін.

Ефективність міжнародної економічної інтеграції досягається за рахуноктаких чинників:

− усунення дискримінації та бар′єрів між країнами-учасницями інтеграційнихугруповань у переміщенні товарів, послуг, капіталу, робочої сили тапідприємництва;

− стандартизації та уніфікації у виробничо-комерційній сфері;

− динамічного ефекту завдяки розширенню ринку та економії на масштабахвиробництва;

− забезпечення достатнього рівня конкуренції.

Сучасним процесам міжнародної економічної інтеграції притаманні певніособливості, а саме:

− динамізм процесів міжнародної економічної інтеграції в цілому, зумовленийяк дією об′єктивних факторів, так і «ланцюговою» реакцією країн нарозвиток окремих інтеграційних угруповань;

− нерівномірність розвитку й реалізації форм міжнародної економічноїінтеграції, спричинена проявами очевидних відмінностей економічногорозвитку країн і регіонів світу;

− розвиток поряд з інтеграційними дезінтеграційних процесів, які маютьглибоки корені в історичних, політичних, економічних і соціальнихзакономірностях світового розвитку.

Аналізуючі сучасні тенденції світового розвитку, інтернаціоналізаціюнаціональних економік, перетворення світового економічного механізму вєдину глобальну систему, для України виникає гостра необхідність процесуактивної інтеграції до сучасної системи господарських зв′язків для успішногоподальшого економічного, соціального та політичного розвитку. 

Для ефективної й організаційно оформленої інтеграції України в сучаснісвітогосподарські зв′язки необхідні певні політико-правові, соціально-культурні, економічні та інфраструктурні передумови.

Основні політико-правові передумови інтеграції України: політичневизначення України, забезпечення теріторіальної цілісності та створенняадекватної системи національної безпеки, безумовне виконання міжнароднихзобов′язань, особливо в сфері прав людини, запровадження прийнятної формигромадянства, перегляд існуючої практики політичних зв′язків з державамиколишнього СРСР, пряма участь в регіональних і глобальних політичнихпроцесах, формування відповідного законодавства і вироблення ефективнихмеханізмів та інструментаріїв його виконання.

Економічні передумови інтеграції формуються завдяки таким чинникам:економічному та інституційному забезпеченню суверенітету, оцінціекономічного потенціалу і напрямів структурної перебудови, розробленню тареалізації обгрунтованої програми переходу до ринкових відносин зпріоритетом роздержавлення і приватизації, соціального захисту населення,оцінці експортного потенціалу, виробленню експортно-імпортної стратегії таадекватного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності,запровадженню національної грошової одиниці з включенням її до системиміжнародних розрахунків, розв′язанню проблеми зовнішньої заборгованості тарозподілу активів колишнього СРСР шляхом відповідних переговорнихпроцесів.

До основних соціально-культурних передумов інтеграції належатьвідродження і виховання почуття власної гідності, створення умов соціально-культурної життєздатності народів України, формування сучасної, орієнтованоїна світові пріоритети системи народної освіти, розвиток контактів зукраїнцями, що проживають за межами України.

Формування інфраструктурних передумов насамперед пов′язане зрозвитком транспортних комунікацій, необхідних для нормальноїжиттєдіяльності суверенної держави (національні авіакомпанії, флот,транспортні корпорації), розвиток сучасних інформаційно-комунікаційнихсистем з включенням їх до міжнародних систем.

На процеси включення України до сучасної системи світогосподарськихзв′язків впливають конкретні зовнішньо- та внутрішньо-економічні фактори,що формуються в системі передумов, особливостей і шляхів інтеграції України.

Серед внутрішньоекономічних факторів принциповим є перехід Українидо ринокової економіки, для чого потрібні розроблення і реалізаціядовгострокової програми. Така програма має враховувати сучасний соціально-економічний стан та особливості України і бути адаптованою доеволюціонізуючого зовнішнього ринкового середовища і спиратися на досвідпереходу до ринкових відносин інших постсоціалістичних країн.

Дія зовнішньоекономічних факторів інтеграції обумовлена, з одного боку,станом розвитку форм зовнішньоекономічної діяльності, а з другого – середовищними умовами розвитку. Зовнішньоторгівельна діяльність України востанні роки зберегла негативні тенденції в екпорті-імпорті товарів і послуг, асаме переважно сировинна спрямованість експорту, нераціональність товарноїструктури імпорту, деформована географічна структура експорту та імпорту аждо монопольної залежності від окремих країн, вкрай нерівномірне розміщенняекспортного потенціалу країни. На зовнішню торгівлю впливали й такінесприятливі фактори, як неконкурентоспроможність більшості підприємств,товарів у якісно нових умовах зовнішньої торгівлі, велика зовнішнязаборгованість, недієва система митного контролю, нерегульованістьторгівельно-економічних відносин з країнами ближнього зарубіжжя,нерозвиненість інфраструктури зовнішньоекономічної діяльності, у тому числіінформаційної, кадрова незабезпеченність на всіх рівнях здійснення ірегулювання зовнішньоекономічної діяльності. 

Отже, незважаючи на зміни вгосподарській практиці України, загалом вона не має необхідних економічних ісоціальних передумов для включення в принципово нову для неї системуекономічних відносин. Для включення в світовий процес інтеграції тарегіоналізації Україні належить створити нову економічну систему, подолавшикризу економіки, відкритися зовнішньому світові, налагодити і зробитиактивними взаємовигідні економічні зв′язки з іншими країнами.

На сьогодні ефективна інтеграція України до світового економічногопростору є нагальним завданням розбудови державності та економіки, але длятого, щоб цей процес дійсно приніс очікувані результати, необхідно усвідомитидеякі особливості інтеграції України.

По-перше, Україна ще не визначилась повною мірою з основниминапрямами і механізмом структурної перебудови економіки критерії якоїповинні вироблятися з врахуванням особливостей розвитку світової системигосодарювання а також реальних можливостей і напрямів інтегрування до неїУкраїни. 

По-друге, дуже гостро стоять питання як безпеки у сферізовнішньоекономічних відносин, так і взагалі економічної безпеки, якінеобхідно вирішувати з позицій активного конкурентного протистояння насвітовому ринку. 

По-третє, існують певні суперечності регіональногохарактеру, усунення яких можливе тільки на довгострокових договірнихзасадах шляхом активного включення до інтеграційних процесів з визначеннямглобальних національних пріоритетів та їх збалансуванням з іншими, щоіснують у світовому економічному просторі. 

По-четверте, спроби активногоспілкування та діалогу з міжнародними фінансовими інститутами – якгарантами входження України до світового ринку і оновлення економіки – поки що спричиняють неадекватну реакцію широких кіл українськоїгромадськості, оскільки досі не визначено чітко орієнтири нашої держави ні врозвитку її внутрішньої економіки, ні в пошуках її майбутнього місця всвітовому господарстві. 

Особливості України як потенційної учасниці міжнародних економічнихугруповань наступні: відсутність досвіду державності, нерозробленістьполітико-правових регуляторів та інструментів, нерозвиненість ринковихвідносин, інерція погіршення економічного стану, запас соціальної витримкинаселення, який виснажується, розміщення в регіоні, що характеризуєтьсяінтеграцією високого рівня, конкурентність щодо аналогічних інтересів країнсхідної Європи.

Україна, як суверенна держава, поки що винятково несуттєво впливає наінтеграційні процеси, що відбуваються в світовій економіці, залишаючисьпротягом довгого часу осторонь головних світогосподарських процесів.

Наприкінці двадцятого століття, коли було відкинуто багаточисельніідеологічні догми, Україна лише почала брати активну участь в сучанихпроцесах інтеграції та глобалізації. Перебуваючи в центрі Європи, поряд здержавами, що активно перебудовують свої економінки, Україна помітновідстала та не встигає за процесами, що відбуваються в сусідніх державах.

Приймаючи до уваги ресурси та географічне положення України, а такожконкретні умови, які створює світова економіка кожній державі, Українаповинна знайти свій шлях прискорення структурних перетворень з метоюпосилення своєї ролі в світовій економіці. Україна робить лише перші кроки насвітовій арені. В цих умовах належить вирішити велику кількість принципововажливих проблем переходячи до економіки відкритого типу за короткийпроміжок часу. Помилки на цьому шляху можуть призвести до того, щозовнішня конкуренція стане не сприятливим, а руйнуючим факторомукраїнської економіки. Вся логіка розвитку України на найближчі десятиліттяпідказують необхідність балансування відносин з Заходом, де вона граничить зЄС та на сході з Росією та іншими країнами СНД. Як показує практикаглобалізації все більше набирає сили процес регіоналізації світовогоекономічного простору. Одним з найважливіших етапів в інтеграції України усвітовий простір є входження України до ЄС.

Формуючи власну інтеграційну політику, Україна має визначитися звідповідними середньо- та довгостроковими пріоритетами, виходячи з сучаснихумов функціонування національної економіки. Середньострокові інтеграційніпріоритети перебувають у двох різноспрямованих векторах. З одного боку,обережне ставлення до участі в інтеграційних угрупованнях країн з високимрівнем наднаціонального регулювання, зумовлена особливостями України яксамостійного суб′єкта інтеграції. З другого, неможливість тривалого"позаінтеграційного" розвитку в регіоні, де масштаби і динаміку економічноїінтеграції визначають не лише внутрішні, а й потужні зовнішні (глобальні)фактори.

Інтеграційна політика щодо східноєвропейських країн має орієнтуватисяна відновлення ефективних традиційних зв′язків в сфері міжнародноїспеціалізації та кооперування. Зокрема, ефективними формами інтеграції зцими країнами стають субрегіональні угруповання. Значний вплив на розвитоктакої інтеграції можуть справляти спеціальні вільні економічні зони різнихтипів, які доцільно створити у відповідних регіонах України.

Висновки Отже, не зважаючина низку проблем Україна всеж таки досягла деяких результатів в процесіінтеграції до світової системи господарських зв’язків:

•Україні вдалося зберегти свій суверенітет від спокус втягнення вреінтеграційні процеси в СНД;

•Україна врегулювала певним чином на політичному та правовому рівняхсвої стосунки з НАТО;

• Україні вдалося стати членом Ради Європи, формалізувати взаємини зЄС та увійти до низки перспективних регіональних інтеграційних утворень,таких як Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ), Черноморське економічнеспівробітництво (ЧЕС). Україну розглядають як важливого партнера в новійсистемі три- та багатосторонніх відносин країн Центральної та Східної Європи.

Завжди виключно складно прогнозувати майбутнє і шляхи розв′язанняосновних проблем, що стоять перед суспільством. Сьогодні, коли всесвітоваспівдружність знаходиться на етапі глобалізації і супутніх їй процесіврегіоналізації, ще складніше передбачити перебіг подій в майбутньому.

Особливо складно передбачити шляхи розвитку країни під часом трансформаціїїї економіки, коли ще не зроблено кінцевий вибір найбільш сприятливої моделірозвитку ринкової економіки. 

22. Етапи розвитку міжнародної валютної системи

В умовах інтеграціїекономіки різних країн валютна система відіграє все більш важливу тасамостійну роль у світогосподарських зв'язках. Вона безпосередньо впливає насоціально-економічне становище країни, зокрема на зростання виробництва,експортно-імпортні операції, на інфляцію та ціни, заробітну плату тощо.

Зростання ролі валютної системи змушує економічно розвинуті країнивдосконалювати інструменти регулювання валютної сфери на національному таміжнародному рівнях.

Світова валютна система, по своїй суті, є сукупністю певних правил ізаконів, які регулюють діяльність центральних емісійних банків на зовнішніхвалютних ринках. В процесі їх практичного застосування світова валютнасистема повинна забезпечити стабільний фундамент для довгостроковогопланування міжнародних торговельних відносин і всіляко сприяти викоріненнюрізного роду валютних обмежень та протекціоністських заходів з боку окремихкраїн та їх урядових органів.

Валютну систему можна розглядати з двох сторін. З одного боку, вона єоб'єктивною реальністю, яка виникає з поглибленням економічних зв'язків міжкраїнами. З іншого боку, ця об'єктивна реальність усвідомлюється ізакріплюється в правових нормах, інститутах, міжнародних угодах.

Таблиця 1

Еволюція світової валютної системи

№

Назвавалютноїсистеми Місце і часвиникнення

Позитивні риси і переваги

Недоліки і причини краху

1 Паризькавалютнасистема:

золотий

стандарт

Паризька

конференція

1867 р

- стабільні валютні курси;

- вільний перелив капіталу;

- симетричне автоматичне

вирівнювання платіжних

дисбалансів;

- сприятливі умови для

економічного розвитку - залежність ціновоїстабільностівідвидобутку золота;

- введення валютнихобмежень;

- безробіття,скороченнядоходів,інфляція

2

Генуезька

валютна

система:

золотозливковий

стандарт

Генуезька

конференція

1922 р.

- вилучення з обороту золотихмонет;

-ліквідаціядисбалансівзовнішніхрозрахунківздійснюваласяшляхомвикористання резервних валют - процес стабілізаціївалют розтягся наряд років, щостворило умови длявалютних війн;

- методи валютноїстабілізаціївизначили їїхиткість

3

Бреттон-Вудськасистема:

золото

доларовий

стандарт

Бреттон-

Вудськаконференція

(США)

1944 р.

- встановлення офіційних курсіввалют шляхом визначення їхзолотого вмісту і твердоїфіксації до долара;

- збереження ролі золота якплатіжного засобу тарозрахункової одиниці уміжнародному обігу;

- здійснення операцій купівлі-продажу золота лише на рівніцентральних банків країн іззабороною таких операцій длявсіх інших суб'єктів;

- центральні банки підтримувалистабільний курс своєї валютивідносно валюти країни-лідера в межах +/- 1 %за допомогою валютнихінтервенцій; - нестійкість тасуперечностіекономіки;

- посилення

інфляції, яка

негативно впливала

на світові ціни та

конкурентну

здатність фірм, та

заохочувала

спекулятивні

переміщення

«гарячих» грошей;

- нестабільність

платіжних балансів;

- невідповідність

принципів Бреттон-

Вудської валютної

системи зміненому

співвідношенню сил

на світовій арені

4

Ямайська

валютна

система:

паперового

(доларового)

стандарту

Кінгстонська

конференція

1976р.

- скасовані офіційна ціна золота;

- припинено розмін доларів назолото;

- країнам надано право виборубудь-якого режиму валютногокурсу -посиленняглобальнихплатіжних

дисбалансів;

- високаволатильністьвалютних курсів

Іншимисловами, валютна система є сукупність економічних відносин, пов'язаних зфункціонуванням валюти, і форм їх організації.

У своєму розвитку світова валютна система до сучасного часу пройшлачотири етапи. Виділяють чотири світові валютні системи – Паризька (1867),Генуезька (1922), Бреттон-Вудська (1944) та Ямайська (1976). Кожна з нихвідповідала певному етапу розвитку світової економіки і міжнароднихекономічних відносин. Головна різниця між ними полягає в механізмівстановлення курсів валют і ролі золота в міжнародних розрахунках. 

Так,Паризька валютна система – це система з механізмом автоматичногокоригування платіжних балансів на основі системи фіксованого стандарту.

Поступово золотомонетний стандарт перестав відповідати потребам економіки,що призвело до його заміни золото-зливковим стандартом в рамках Генуезькоїсвітової валютної системи. Особливістю даної системи було те, що почалиутворюватися валютні союзи та було започатковано процес реорганізаціїсвітової валютної системи в умовах геополітичних зрушень. Світова криза 20-хроків ХХ ст. підірвала основи цієї системи, в результаті чого знизивсявалютний курс основних валют.

Новий виток в розвитку світової валютної системи почався з укладанняБреттон-Вудської угоди, яка закріпила золотодевізний стандарт та визналадолар США як найбільш стабільну валюту. Особливість даної валютноїсистеми – ієрархічна цілісність світової економіки на основі глобальноголідерства і системної підпорядкованості усіх держав країні-гегемону. Аленестача золота у кінцевому рахунку призвела до девальвації долара, скороченнязолотовалютного запасу країни призвело до краху цієї системи.

Іншими причинами були нестабільність платіжних балансів окремихкраїн і вплив інфляційних процесів, неспроможність США забезпечити вільнийрозмін долара на золото, дезорганізуюча роль ТНК в валютній сфері тощо.

Деюре, сучасна світова діюча валютна система - це Ямайська. В її рамках булапроведена офіційна демонетизація золота. Це система з вбудованим механізмомавтоматичного коригування платіжних балансів, що базується на вільномуплаванні валют. Однак де-факто сучасна світова валютна система ще дотепербазується «на уламках» Бретон-Вудських угод, особливо в частині міжнародноїінституційної структури.

На початку ХХІ століття економічний розвиток міжнародних валютнихзумовлює протиріччя між різними групами країн. Основною причиноюглобальної фінансово-економічної кризи стала відмова від золотовалютногостандарту в регулюванні міжнародних економічних відносин, яка спричиниламасове необдумане кредитування, яке, в свою чергу, дестабілізувало світовуекономіку. Іншою причиною стала надмірна доларизація економіки промисловорозвинутих країн світу].

Через економічні негаразди більшість країн світу, чутливіші донерівномірного розвитку міжнародних валютних відносин. Незважаючи на цедолар США залишається провідною резервною валютою світу. Така ситуаціяпояснюється борговою кризою в єврозоні. Світовими лідерами по обсягувалютних резервів є Китай, Японія та Росія. Щодо юаню, то йомувідповідно прогнозується велике майбутнє. Китай хоч і не робив офіційних заявпро надання юаню функцій резервної валюти, проте завдяки зростаючій роліцієї країни в міжнародній торгівлі роль юаня у світі активно росте. Оцінкаперспектив перетворення юаня на резервну валюту потребує перегляду рядуфакторів. Зокрема, до найвагоміших можна віднести реформу валютногорегулювання, ємний внутрішній ринок, що забезпечується підвищеннямкупівельної спроможності населення, здешевленням імпорту та реформуваннямструктури експорту.

Позиції Китаю у міжнародній торгівлі та фінансах зумовлюють зростанняйого ваги у забезпеченні стабільності існуючої фінансової системи завдякизначній інтегрованості в систему світових фінансів. У 2011 р. центральний банкКНР підписав угоду з декількома центральними банками промисловорозвинутих країн на загальну суму 600 млрд. юанів або 95 млрд. доларів, якідають змогу торгувати без використання іноземної твердої валюти і цимзменшити можливість настання кризових явищ.

Висновки. Таким чином, одним із найбільших недоліків світовоївалютної системи є те, що вона не передбачає механізмів мінімізації наслідківкризових явищ, а покладені в її основу принципи формують залежністьекономічного стану країн від ситуації на міжнародному валютному ринку.

Практична частина

Облігації АТ “Вінницянафтопродукт” номіналом 35 грн. продається за ціною 20 грн. Визначити курс облігацій. Як зміниться ціна облігації, якщо курс облігації зменшиться на 7%.

Рішення:

Курс облігації (Ко) визначається відношенням ринкової ціни облігації до номіналу (N).

Ко =(20/35)*100 = 57

Ціна облігації при заданому їх курсі дорівнює:

P = Ко * N/100

Якщо курс облігації зменшиться на 7%, то ціна облігації буде дорівнювати:

Р = (57-57* 0,07) *35/100 = 18,55 грн.

 

Акціонерне товариство “Холдінгова компанія “Київміськбуд”” випустило 1 тисячу привілейованих акцій номіналом 20 грн. Мінімальний річний прибуток при емісії акцій було оголошено рівним 35% від їх номіналу. Чистий прибуток товариства складає 5500 грн. Визначити мінімальну суму, яку товариство повинно сплатити кожного року у вигляді дивідендів за привілейованими акціями та прибуток на прості акції.

Рішення: 

Дивіденд на одну акцію дорівнює:

D1 = 20 35/100 = 7 грн.,

тоді величина дивіденду за всіма випущеними привілейованими акціями буде дорівнювати:

D = 1000 7 = 7000 грн.

Прибуток на прості акції – це різниця між чистим прибутком і виплаченим дивідендом за привілейованими акціями.

П(ЗА) = 5500 – 7000 = - 1500 грн.

Акції корпорації номіналом 2 тис. грн. були куплені за ціною 5,5 тис. грн. за півроку до виплати дивіденду. Дивіденд за акціями за рік був проголошений у розмірі 15% річних. Після оголошення про виплату дивідендів курс акцій склав 5,8 тис.грн. Визначити поточну прибутковість акцій у вигляді ефективної ставки відсотків.

Рішення:

Розмір річного дивіденду за акцією дорівнює

D = 0,15*2000 = 300 грн

Поточна прибутковість акції за термін з моменту її покупки визначається сумою річного дивіденду і можливим прибутком від продажу акції:

П= (300+5800-5500)/(5500*0,5) 0,22

тобто поточна прибутковість складає 22%.

 

Список використаної літератури

Інформаційно-аналітичнийпорталУкраїнськогоагентствафінансового розвитку. Прогноз розвитку світової валютної системи до2015 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ufin.com.ua/analit_mat/drn/097.htm.

Кержковська Д. Проблеми і перспективи розвитку світової валютної системи в умовах глобальної економічної кризи / Д.Р. Кержковська // Механізм регулювання економіки. – 2010. – № 1. – С. 237-244.

Кравчук Н.Я. Дивергенція глобального розвитку: сучаснапарадигма формування геофінансового простору / Н. Кравчук. – К.:Знання, 2012. - 782 с.

Мироненко Г. Чинники трансформації і перспективи збереженнячинної світової валютно-фінансової системи [Електронний ресурс] –Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1746.

Черняк О. Проблеми і перспективи розвитку світової валютної системи в умовах глобальної економічної кризи / О.Черняк // Науковий вісник ЧДІЕУ. – № 1 (5). – 2010. – C. 34-36.

Шаповалова С. М. Спеціальні права запозичення як інструментглобалізації економіки / С. М. Шаповалова, Г. М. Карамишева //Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 9(111). – С. 17–23.

Можаев П.А. Пространственые структуры мирового хозяйства / П.А.Можаев // Пресс – Соло, 1999 – 280 с.

Юрченко А.Е. Взаимосвязь процессов регионализации и интеграции. –Вестник МСУ. Харьков. – 2006. т.ІХ. №1 – с.12-14.

Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції: Зб.наук. пр. – К., 2008. – 315 с.

Стеченко Д.М. Управліня регіональним розвитком : Навч. посіб. – К.: Вищашк., 2017. – 225 с.

Трансформацій і процеси економіки України в регіональному вимірі / За ред.проф. Школи І. М. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2014. – 360 с.